|
|
У категорії матеріалів: 45
Показано матеріалів: 16-30 |
Сторінки: « 1 2 3 » |
Сортувати по:
Даті
Після загарбання в 1618 р. Чернігівщини Річчю Посполитою в регіоні відбулися суттєві зміни в системі феодального землеволодіння. Значна частина земель була відібрана в попередніх власників і передана в користування польським магнатам і шляхті. Значного розвитку набуло й монастирське землеволодіння.
Одним із великих землевласників був новгород-сіверський Спасо-Преображенський чоловічий монастир, що виник не пізніше першої половини XII ст.
|
Церковна парафія як організаційна форма релігійного й громадянського життя людності Київської Русі досі не стала об'єктом глибоких і систематичних досліджень вітчизняної медієвістики. Проте за середньовіччя передусім і зосереджувалося історичне буття народу: тут спливало все життя християнина - від його народження й до самої смерті.
За обчисленнями А. Поппе, на Русі кінця XII - початку XIII ст. існувало 6 тис. парафій.
|
Не дивлячись на те, що вже більше як тисячоліття відокремлює нас від тих легендарних часів, коли Київська Русь прийняла християнство, історія давньоруської церкви й досі залишається маловивченою. Не є винятком і Чернігівська єпархія.
Хоч вивчення історії Чернігівської єпархії розпочалося ще в середині XVII ст. (І. Галятовський, Д. Туптало), перші віки її існування і понині майже зовсім невідомі для нас. Практично всі дослідники та краєзнавці XVIII - початку XX ст. (О. Шафонський, М. Марков, М. Маркович, С. Котляров, Н. Барсов, П. Голубовський, Д. Багалій та ін.), які торкалися ранніх етапів історії Чернігово-Сіверської землі чи історії руської православної церкви (Є. Голубинський, митрополит Макарій Булгаков та ін.)
|
У 2002 р. виповнилося 1010 років Чернігівській єпархії. Нарис з її історії митрополит чернігівський і ніжинський Антоній підготував до 1000-ліття від часу заснування єпархії. Подаємо матеріал з благословення і дозволу владики Антонія.
Перед народом чернігівським, перед Чернігівською землею, омитою водою Хрещення ще за святого князя Володимира, прослався славетний хресний шлях... На цьому шляху багато радощів і скорбот, сходжень і падінь, величі та випробувань... Та церква чернігівська живе! її оновлює і живить Дух Святий, про неї піклується Матір Божа, підносять свої молитви до Бога за землю чернігівську великий угодник Божий святитель Феодосій та всі святі, які в ній просяяли.
|
Релігійні реформи Володимира мали на меті ослабити супротивників сильної централізованої влади. Офіційною релігією в державі було язичество. Причому на Русі не існувало спільних для всіх племен і земель богів. Кожне плем'я мало своїх місцевих богів. Часто боротьба проти київського князя набирала релігійного характеру і точилася під приводом оборони свого власного бога.
Язичеська релігія, що виникла за часів родового ладу, не відповідала новому, феодальному суспільству. Потрібна була релігія, яка б освячувала панування феодального класу.
|
Наші давні предки були з огляду на віру пантеїсти. Вони вірили, що весь світ, небо, повітря й уся земля заповнені богами та що вся природа жива, повна всякого дива, а в ній усе думає й говорить нарівні з людьми та богами. На чолі світу стояли боги, що всім кермували; за ними тягнувся цілий ряд нижчих божеств та демонів, які старшим богам стояли до послуги; на кінці стояли люди, обдаровані надприродною силою, які могли не лише конкурувати з демонами та спорити з ними, але й навіть примушували виконувати їхню волю, коли цього вимагали обставини.
|
На перше місце серед інших городів Сіверянської землі висунули Чернігів не лише сприятливі умови для торгівлі, а й місцевість зручна для захисту від ворогів: висока надлукова тераса, що панує над околицями, положення в куті, що утворює р. Стрижень з крутим схилом тераси, яри в західній частині,— все це, при штучних спорудженнях для захисту, утворювало з Чернігова одну з міцніших фортець свого часу.
Значення Чернігова, як видатного економічного, стратегічного та політичного центру, поступово зростало з розвитком товарообміну. Зростало і його населення: іде розклад родо-племінного ладу, і із громад відокремлюються, через розвиток продукційних сил, ремісники, купці, дружина, вільно наймані робітники, що втягуються в орбіту повного нових витворних сил життя міста.
|
Сучасний Чернігів — типове провінціяльне місто з населенням щось з 35,000, округовий центр порівнюючи невеликої території. Лежить він під 51° 29* півн. широти і 48° 59* сх. довготи, в центрі різних шляхів сполучення: стародавній водяний шлях, річка Десна, веде до м. Київа та до Новгород-Сіверська: брукований шлях веде теж до Київа та Гомеля; залізниці — через Ново Білицю на північ — Ленінград та Москву; та ж лінія, в іншому напрямку, на південь через Ніжен на Київ, Полтаву, Харків, Овруцька лінія— в напрямку до захід, кордону. В цих шляхах вже почувається й тенденція і дальшого розвитку м. Чернігова.
Для приїзду екскурсантів до Чернігова найзручніший час—влітку, водянним шляхом, і саме з Києва. Як раз з цього боку найкраще одержати перше цільне, правдиве, більш-менш повне вражіння від загального вигляду м. Чернігова, уявити собі його обличчя. |
Екскурсії, як метода набування знань через безпосереднє спостереження речей та явищ, мають першорядне значіння й для самоосвіти і для освіти так шкільної, як і позашкільної. Значіння екскурсій полягає в тому конкретному грунті знань, що запезпечує їх міцність, точність, тривалість.
Історичні екскурсії цінні остільки, оскільки ми повинні цінувати наші знання з історичного минулого. Минуле не зникає: воно живе в сучасному, живе не лише в походящому розумінні цього слова, але й в дослівному: минуле живе в нас самих, бо «культура є спадщина попередніх поколінь, оскільки вона втілилася в наших звичаях, навичках, знаннях та вмінні», воно оточує нас своїми матеріальними рештками і не лише такими, що переховуються по музеях, архівах тощо, ба й такими, що й зараз ми ними користуємося в нашому житті, напр. будівлі.
|
В будущем мало изученная археологами Лесковица подарит, мы думаем, ещё немало открытий, связанных с историей Чернигова в давние времена.
Только за последние годы в этой местности были обнаружены два комплекса по обжигу плинфы. Первый - на южном берегу озера Млыновище (русло старого Стрижня), где в 1985 году археолог А, В. Шекун раскопал пять печей по обжигу плинфы. Можно сказать, что там был найден древнерусский кирпичный завод, первый из обнаруженных в Чернигове.
Без сомнения, плинфа изготавливалась для сооружения какого-то монументального каменного здания, располагавшегося где-то поблизости от печей. Недаром здесь, на окраине Святой рощи, имелось урочище под названием Церковище.
|
Не менее интересную тайну содержит легенда о месте крещения наших предков. Согласно преданию, население столицы Черниговского княжества приняло обряд крещения в небольшом озерце, расположенном в южной части урочища Святое. Там силами Черниговской епархии по велению митрополита Антония несколько лет назад поставлен памятный знак в честь этого исторического события.
Урочище Святое представляет собой большое дюнное всхолмление, поросшее смешанным лесом из могучих дубов и вековых сосен, которое находится в пойме Десны между рекой и пригородом Лесковица. Эта возвышенность не покрывается водой даже в самые высокие паводки.
По нашему мнению, в маленьком озере с чистой ключевой водой размером 40x60 метров могли окрестить только небольшое количество людей, например, князя с членами его семьи и дружинников, но никоим образом не многотысячную массу жителей Чернигова.
|
В конце X века языческая религия сменилась христианской. Это было историческое событие особой важности, перевернувшее, в полном смысле этого слова, образ жизни наших далёких предков, принесшее из Византии на землю Русскую письменность, каменное зодчество, искусство и мораль, отличную от верований, бытовавших в среде язычников-славян.
Как правило, статуи своих кумиров, сделанные из дерева, камня или из сочетания этих материалов с драгоценными металлами, славяне ставили на вершинах холмов, поросших вековыми дубами (дуб считался священным деревом у язычников), и поблизости от воды. В пантеоне языческих богов, собранных по велению князя Владимира в Киеве в 980 году из разных святилищ этого града, стояло шесть идолов: Перуна, Дажьбога, Хорса, Стрибога, Мокоши и Симаргла.
|
Когда название города Сирим сменилось на Чернигов, вряд ли станет известно. Но нынешнее имя города связано с несколькими легендами. Одна из них гласит, что на месте современного города в глубокой древности рос дремучий лес под названием Чёрный гай. Постепенная трансформация двух этих слов в одно дала название Чернигов.
Некоторые краеведы высказывают мнение, что город назван по имени некоего Чернеги, жившего на этом месте на берегу Десны в древние времена.
Но наиболее популярной легендой о происхождении названия города, о которой приезжему люду рассказывают местные гиды, является та, которая повествует, что давным-давно городом владел князь Чёрный, давший Чернигову своё имя.
|
История нашего города изобилует разными тайнами и первое место среди них занимает вопрос - когда же все-таки возник Чернигов?
Археологи на основе своих изысканий утверждают, что он появился на берегах Десны 1300 лет назад. Можно, однако, предположить, что произошло это еще раньше: на крате, составленной знаменитым греческим ученым Птолемеем во 2 веке нашей эры, на том месте, где стоит нынешний Чернигов, указан город Сирим. Клавдий Птолемей составил руководство по географии, куда входит 8 книг. В нём дана хорошо систематизированная сводка географических знаний древних о мире.
|
Нещодавно в місцевих ЗМІ з'явились повідомлення, що під час охоронних археологічних досліджень в районі готелю "Градецький", які проводились Г.В. Жаровим, було знайдено і досліджено тридцять поховань доби Київської Русі. При цьому припускалося, що розміри давньоруського Чернігова були більше, ніж вважалось досі.На мою думку, подібне припущення має рацію. Як відомо Чернігів був другим на середньому Подніпров'ї містом після Києва, як політичний, військовий і релігійно-культурний центр цьрго регіону і не тільки його. В книзі "Археологія Української РСР" повідомляється, що територія нашого міста в XII - початку XIII століть займала площу близько 164 га, при цьому територія Подолу була майже не досліджена археологами. А це сучасні передмістя Чернігова - Кавказ і Лісковиця. | |
