Місто Чернігів у найстаріші часи: питання про виникнення м. Чернігова.

Сучасний Чернігів — типове провінціяльне місто з населенням щось з 35,000, округовий центр порівнюючи невеликої території. Лежить він під 51° 29* півн. широти і 48° 59* сх. довготи, в центрі різних шляхів сполучення: стародавній водяний шлях, річка Десна, веде до м. Київа та до Новгород-Сіверська: брукований шлях веде теж до Київа та Гомеля; залізниці — через Ново Білицю на північ — Ленінград та Москву; та ж лінія, в іншому напрямку, на південь через Ніжен на Київ, Полтаву, Харків, Овруцька лінія— в напрямку до захід, кордону. В цих шляхах вже почувається й тенденція і дальшого розвитку м. Чернігова.
Для приїзду екскурсантів до Чернігова найзручніший час—влітку, водянним шляхом, і саме з Києва. Як раз з цього боку найкраще одержати перше цільне, правдиве, більш-менш повне вражіння від загального вигляду м. Чернігова, уявити собі його обличчя. Перед глядачем відкривається широка панорама м. Чернігова: на фоні височенних мостів — величнього залізничого, збудованого радянською владою в останні часи, та Київського,— напівдерев'яного, напівзалізобетонного, що з'єднує брукований шлях,— серед зелених куп дерев вирізуються чіткі своєрідні профілі будівель переважно старого Чернігова, бо як раз оце він щільно притулився до водяного шляху, що його породив, виховав та зробив міцним в ту стародавню епоху. На високому правому березі р. Десни, в куті, що утворився тут допливом Десни р. Стрижнем, як раз «ядро» «старого Чернігова», місце першої оселі, можливо ще доісторичних часів.
Як і більшосте міст, що їх виникнення ховається в темряві віків, заснування м. Чернігова й навіть походження самої назви Чернігів повиті фльором легенд. Із старих легендою про Чорну могилу, де, як гадали, поховано фундатора м. Чернігова князя Чорного. Певну цінність цій легенді надає і проф. В. О. Пархоменко в своїй статті «Князь Чорний».
Німецький учений К. Фріцлер намагається пов'язати ім'я Чернігова зі вказівками арабських письменників на плім'я Каркайан, якому Фріцлер приписує тюркське походження, виводячи його з Кавказу й ставлючи в зв'язок з каракалпаками. Дехто натякає навіть на геродотовських «меланхленів».
Будь-що-будь це лише робочі гіпотези, і поки вони під собою ще не мають певних конкретних наукових даних. Ці зусилля вченних розкрити перші сторінки життя Чернігова лише вказують, що життя його почалося далеко раніш, аніж та дата, під якою літопис вперше згадує Чернігів. Про це життя може натякають і ті римські монети, що їх знайдено на території м. Чернігова.
На початку державного життя східних слов'ян Чернігів уже є велике місто, політично-адміністративний та економічний центр великої території, що на ній розкинулися оселі могутнього племени сіверян. Цю територію в загальних рисах зазначає літопис: «инии седоша на Десне, и по Семи, и по Суде и нарекошася Севера». Чернігів вперше згадує літопис під р. 907, коли описує воєнний похід Олега, київського князя, на Греків, в якому брали участь і Сіверяни. Зазначивши перемогу Олега над Греками, літопис каже, що він «заповеда даяти воем на 2.000 кораблий, по двенадцать гривне на ключ, и потом даяти уклады на Руские городы:
первое на Киев, таже и на Чернегов, и на Переяслав и на
прочая городы». Т. ч. Чернігів посідає перше місце після Києва. Гадають, що раніш політичним центром племени Сіверян був Сновейськ (нині Седнів): за це свідчить велика кількість курганів значних розмірів (князівських): розкопи виявили в них могильний інвентар більш стародавніх часів, аніж в курганах Чернігівських: «Чорній Могилі», «Гульбиці» та інших. Можна гадати, що цей центр пересунувся до Чернігова приблизно в IX ст. До цього спричинився той великий економічний переворот, що за ці часи помічається по всій Европі. Европа виходить із фази натурального господарства: поширюється обмін і внутрішній, і, особливо, зовнішній. На сході найактивніші в торгівлі були араби, євреї, греки, на заході — варяги. Вони ж і втягують слов'ян, а найбільше тих з них, що оселювали басейн Дніпра з його допливами, в торгівлю, користуючись прекрасними водяними шляхами, а особливо т. з. «великим шляхом із Варяг в Греки». От тоді й набуває значіння для торговельних зносин і доплив Дніпра р. Десна, і висовується на території Сіверян на перше місце, як торговельний осередок, Чернігів.