Екскурсії, як метода набування знань через безпосереднє спостереження речей та явищ, мають першорядне значіння й для самоосвіти і для освіти так шкільної, як і позашкільної. Значіння екскурсій полягає в тому конкретному грунті знань, що запезпечує їх міцність, точність, тривалість.
Історичні екскурсії цінні остільки, оскільки ми повинні цінувати наші знання з історичного минулого. Минуле не зникає: воно живе в сучасному, живе не лише в походящому розумінні цього слова, але й в дослівному: минуле живе в нас самих, бо «культура є спадщина попередніх поколінь, оскільки вона втілилася в наших звичаях, навичках, знаннях та вмінні», воно оточує нас своїми матеріальними рештками і не лише такими, що переховуються по музеях, архівах тощо, ба й такими, що й зараз ми ними користуємося в нашому житті, напр. будівлі.
Історичні пам'ятки так монументальні, як і скупчені по музеях, архівах, є культурний фонд, є джерело, що з нього ми можемо повною рукою вичерпувати знання. Цей фонд тим цінніший, чим ширше й глибше він захоплює минуле життя суспільства. Певне багацтво цього фонду є покажчик височини культури, але не в меншій мірі таким покажчиком повинно бути й вміння найдоцільніше його використати.
Отже, підходячи з такого погляду, ми повинні відзначити Чернігів, як один з найвидатніших об'єктів для історико-краєзнавчих екскурсій. Питому вагу Чернігова, як старого історичного осередка, в поетичних словах зазначає акад. М. С. Грушевський: «Серед темних лісів і зелених лук, помережана широкими смугами мочарів і повільних замулених річок, дрімає нинішня Чернігівщина, здалека прислухаючись до гомону нового життя. І серед неї її старий історичний осередок, наша українська Равенна - Чернігів, задумано мріє про колишнє життя серед своїх старовинних церков, музеїв і архівів — облишений новішою динамікою українського життя. Життя пішло геть далеко на полуднє, ближче до моря, до вуглю, до заліза—залишивши півночі ці старі церкви, панські садиби, козацькі гробовища, остатки співацьких цехів, фольклорні скарби й діялектичні пережитки — багатющі наукові й національні клейноти,— з собою понісши засоби нової економічної і соціялістичної активности й широкі перспективи нового будівництва»1).
Позамузейні, музейні, архівні пам'ятки Чернігівсько-культурного фонду утворюють собою певний, цільний комплекс і просякають досить глибоко хронологічну товщу, починаючи від самого світанку в житті місцевого людства, з доби палеолітичної, і досягають сучасности, особливо яскраво висвітлюючи вузлові пункти розвитку суспільства нашої місцевости. Пам'ятки доби передісторичної—цілком природньо — скупчені в Чернігівському Державному Музеї. Що ж до доби історичної, то їх можна розподілити на дві основних групи: 1) позамузейні, в більшості монументальні, 2) музейні та архівні. Позамузейні, монументальні пам'ятки переважно висвітлюють два яскравих пері ода і в житті України взагалі, і в житті м. Чернігова зокрема: перший —-це доба нашого феодалізму, «великокнязівська», «домонгольська», другий — «гетьманщина», часи після революції 1648 року. По пам'ятках старовини першого періоду відомий дослідник Сіверянської землі проф. Дм. Як. Самоквасов становить м. Чернігів на перше місце після Києва2). Але ж і другий період, період розвитку в Українській архітектурі т. з. «українського бароко» теж репрезентований найціннішими спорудженнями, в окремих випадках класичними для епохи Гетьманщини. Проминути Чернігівські пам'ятки для тих, хто хоче обізнатися з історією мистецтва, неможлива річ. От чому Упрнауки відзначило цю питому увагу історичного Чернігова, оголосивши державними заповідниками з пам'ятків першої, з зазначених, доби: 1) Спасо-Преображенський собор, 2) Єлецьку Успенську церкву; та другої — 3) Троїцько-Іллінський манастир. Можна сподіватися, що така охорона пам'яток старовини пошириться й на інші видатні пам'ятки Чернігова: Катеринінську церкву, П'ятницьку та Іллінську з її старовинними печерами.
Джерело: С. Г. Баран-Бутович. Чернігів, як об'єкт історично-краєзнавчих екскурсій.
Чернігів для туриста
| 
