Історія Чернігова - Чернігівщина - туристична

ЯРОСЛАВ ВСЕВОЛОДОВИЧ ОЛЬГОВИЧ 1177 – 1198

Син Всеволода Ольговича. Народився 1140 р. Прийняв Чернігівський княжий стіл після брата свого Святослава Всеволодовича в 1177 р. Княжив до 1198 року, коли й помер. Похований у Чернігівському Спаському соборі. Посилаючись на Лаврентіївський літопис, Р. В. Зотов називає іншу дату смерті Ярослава Всеволодовича — 1200 р. Дружина великого князя Ярослава Всеволодовича Ірина народила сина Ігоря Ярославича, котрий по смерті батька нетривалий час княжив у Чернігові. Тому його імені немає в існуючих літописних списках. Ігор Ярославич відомий ще як інок Василій.

СВЯТОСЛАВ ВСЕВОЛОДОВИЧ 1165 (1164?)-1177

Син Всеволода Ольговича. Отримав чернігівський стіл від двоюрідного брата свого Олега Ольговича. З 1177 до 1194 р. – князь Чернігівський. Помер у 1194 р. На думку А.Р. Гущина, великий князь Святослав Всеволодович княжив у Чернігові з 1164 До 1177 р. А у О. Яригіна читаємо: «Святослав княжил в Чернигове с 1173 г, до 1181 г., уходя несколько раз на Киевский престол и вновь возвращаясь в Чернигов. Надо полагать, что в то время, когда Святослав княжил в Киеве, его замещал в Чернигове Олег Святославич до своей смерти (1180 г.)»

СВЯТОСЛАВ ОЛЬГОВИЧ 1157 – 1164

Отримав Чернігів у 1157 р. і княжив у ньому до своєї смерті у 1164 р. А. Р. Гущин вважає, що вперше Святослав (Микола) Ольгович сів на чернігівський стіл 1154 –1155 рр., а вдруге – з 1157 до 1164 р. На думку ж Філарета (Гумілевського), у період з 1158 до 1165 р. у Чернігові на княжому троні сидів інший Ольгович – Святослав (Костянтин).

1158 – 1165

СВЯТОСЛАВ (Костянтин) ОЛЬГОВИЧ – син Олега (Михайла) Святославича. Був чернігівським князем з 1158 до 1165 р. – року своєї смерті. Великий князь Святослав Ольгович похований у Спаському соборі в Чернігові. Мав за дружину княгиню Катерину.

ІЗЯСЛАВ ДАВИДОВИЧ 1151 – 1154

За Любецьким синодиком у 1151 р. успадкував чернігівський стіл по смерті свого брата Володимира. Філарет (Гумілевський) узагальнює дати княжіння: 1154 – 1158 рр. А. Р. Гуїцин ділить їх на два етапи: 1154 – 1155 рр. і 1155 – 1157 рр. Такий підхід до визначення дат князювання Ізяслава Давидовича пояснюється тим, що 1154 р. він сів у Києві, але змушений був поступитись Юрію Володимировичу Долгорукому, по смерті якого 1157 р. сів у Києві вдруге.

Святослав Ольгович намагався, приставши до Юрія Долгорукого (він знову рушив на Київ), восени 1152 р. скинути Ізяслава Давидовича з чернігівського княжого столу. Серйозні бойові дії відбувалися у селі Бобровиця, поблизу Чернігова, і селі Семинь (нинішній стадіон ім. Ю. Гагаріна).

ВОЛОДИМИР ДАВИДОВИЧ 1139 – 1151

Син Давида Святославича. Був Чернігівським князем з 1139 до 1151 р. У 1144 році одружився із старшою дочкою Городенського князя Всеволода Даниловича (за Любецьким синодиком). А російський історик М. Татищев був переконаний, що дружиною князя Володимира Давидовича була дочка князя Новгородського Всеволода Мстиславича.

Сьомий, син Володимира Мономаха Юрій Долгорукий прагнув стати київським князем. Він тоді сидів на суздальському столі. Думаючи про похід на Київ, Юрій Долгорукнй взяв собі у спільники Новгород-Сіверського князя Святослава Ольговича. Той залюбки включився у боротьбу з Володимиром Давидовичем. Привід – захист брата, Київського князя Ігоря. Упродовж 1146 –1148 рр. були спалені та розорені володіння Чернігівського князя в Чернігові і Любечі.

ВСЕВОЛОД ОЛЬГОВИЧ 1126 – 1139

Розпочав княжити у Чернігові з 1126 р., але не припиняв агресивних дій проти Києва. Похід на Переяслав, здійснений Всеволодом Ольговичем, приніс його жителям смерть, а місту – спустошення. Угорський король, до якого звернувся за допомогою князь Ярополк, виділив багатотисячне військо, на чолі якого Ярополк взяв Чернігів в облогу. Вся надія у Всеволода була на половців. Однак чернігівське віче змусило князя просити миру. Було укладено недовговічний мирний договір. А вже 1139 р., зрадивши своїх братів Святослава та Ігоря, Всеволод перекинувся до родини Мономаха і захопив Київський великокняжий стіл. У той же час він залишався чернігівським князем.

ЯРОСЛАВ СВЯТОСЛАВИЧ 1123—1126

Брат Давида Святославича. Обіймав князівський стіл з 1123 р. У 1126 р. його вигнав з Чернігова небіж Всеволод Ольгович. На думку А. Р. Гущина, це сталося 1127 р. Чернігівські історики М. К- Бойко та В. О. Євстратов називають іншу дату: «...в 1128 р. з далекої Тмутаракані виступив на Русь Всеволод Ольгович (син Олега Гориславича, племінник Ярослава). Хижий, хитрий, товстий і лисий розпусник, підступний і рішучий Всеволод всю свою суспільну діяльність підпорядкував боротьбі за владу, нехтуючи всякими сумнівами і етикою. Він зненацька захопив Чернігів, побив ярославову дружину, пограбував місто, а Ярослава прогнав – замість себе – у Тмутаракань».

Ображений Ярослав звернувся за допомогою до Мстислава – сина Мономаха.

ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ 1097*–1123

* Київський дослідник А. Р. Гущин називає 1096 р. початком князювання Давида Святославича у Чернігові.

Син Святослава Ярославича, родич Володимира Мономаха. Поділяв його погляди на життя, політику і виховання.

Тривале князювання Давида Святославича було неспокійним для Чернігівської землі. Але князь був людиною поміркованою і врівноваженою, з миролюбним характером. Все життя своє поклав на благоустрій Чернігівського князівства. Він допоміг своїй сестрі Предславі збудувати кам'яний храм на честь святої Параскеви-П'ятниці (на тому місці тепер височить П’ятницька церква). Храм споруджено у Чернігові 1116 р. Тут поховано Предславу.

ВОЛОДИМИР ВСЕВОЛОДОВИЧ МОНОМАХ 1078 – 1094

Син Всеволода Ярославича. За Любецьким синодиком, володів Черніговом, ймовірніше за все, з 1076 р. Коли Володимир Мономах на короткий термін залишив Чернігів, його захопив Борис Ярославич. І це тривало з 4 до 12 травня 1077 р. Вдруге Володимир Мономах отримав Чернігів від батька, князя Всеволода Ярославича, у 1078 р. У 1094 р. Мономаха вигнав з Чернігова Олег Святославич. Одружившись з дочкою половецького хана Осулука, він створив загін із половців і рушив на Чернігів із Тмутаракані. Мономах був розбитий і відмовився від чернігівського столу.

Філарет (Гумілевський) об'єднує дати княжіння Мономаха як 1078 – 1094 рр. Такої ж точки зору дотримуються і деякі сучасні дослідники.

ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ 1078 (або 1077) і 1094 – 1097

Другий син Святослава Ярославича, славнозвісний Олег Гореславич. Двічі обіймав Чернігівський княжий стіл: у 1078 (або 1077) і з 1094 до 1097 р. У 1097 р., виконуючи рішення князів, віддав Чернігів старшому брату Давиду Святославичу. Сам же задовольнився Новгород-Сіверським князівством. Мав за дружину княгиню Феофанію. Син його був одружений з дочкою половецького князя Аепи Гиргеневича.

ВСЕВОЛОД ЯРОСЛАВИЧ 1073 – 1078

Молодший брат Святослава Ярославича. За Любецьким синодиком, у 1073 р. став його наступником. Княжив у Чернігові до 1076 р. Потому упродовж року — у Києві. 1077 р. Всеволод Ярославич вдруге оволодів Черніговом, а Київ перейшов до Ізяслава Ярославича. Але 1078 р., коли його розбили великі князі Олег Святославич і Борис Ярославич на р. Сожиці, Всеволод Ярославич утік до Києва. Помітного сліду по собі у Чернігові не залишив.

СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ 1054 – 1073

Другий князь чернігівський. Син Ярослава Володимировича. Онук святого Володимира. Небіж Мстислава Володомировича. Згідно із заповітом батька отримав Чернігів 1054 р. Був князем Чернігівським до 1073 р. Святослав Ярославич завершив спорудження Спасопреображенського собору. З його ім'ям пов'язано заснування в Чернігові Єлецького монастиря. У книзі О. Яригіна «Былое Черниговской земли» є такі рядки: «В Елецком синодике записан Святослав Ярославич как создатель храма, а на древней Елецкой иконе, хранящейся в Харьковском Успенском соборе, имеется надпись о том, что икона зта явилась 3 февраля 1060 г. Можно думать, следовательно, что Святослав заложил храм в год явлення иконы, т. е. в 1060 году».

МСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ 1024 – 1036

Перший християнський князь у Чернігові. Син Володимира Святославича. По його смерті Ярослав Володимирович отримав Київ, Чернігів, інші міста. За Мстиславом Володимировичем (Удалим) залишилась Тмутаракань.
Ворожнеча, котра спалахнула між його братами Ярославом і Святополком, змусила Мстислава на чолі добре оснащеної кінноти вирушити протії київського столу. Ярослав був тоді у Суздальській землі. Але, дізнавшись про Мстиславів похід, повернув на Київ. Кияни, вірні Ярославу, були готові до бою. Однак Мстислав не став воювати, а прибув до Чернігова. Розгніваний Ярослав вирішив провчити брата Мстислава і на чолі війська рушив проти нього. Неподалік від Чернігова, біля села Великий Листвен (тепер – Городнянського району), сталася битва, в якій переміг Мстислав.

Топографія міста Чернігова

На перше місце серед інших городів Сіверянської землі висунули Чернігів не лише сприятливі умови для торгівлі, а й місцевість зручна для захисту від ворогів: висока надлукова тераса, що панує над околицями, положення в куті, що утворює р. Стрижень з крутим схилом тераси, яри в західній частині,— все це, при штучних спорудженнях для захисту, утворювало з Чернігова одну з міцніших фортець свого часу.
Значення Чернігова, як видатного економічного, стратегічного та політичного центру, поступово зростало з розвитком товарообміну. Зростало і його населення: іде розклад родо-племінного ладу, і із громад відокремлюються, через розвиток продукційних сил, ремісники, купці, дружина, вільно наймані робітники, що втягуються в орбіту повного нових витворних сил життя міста.

Місто Чернігів у найстаріші часи: питання про виникнення м. Чернігова.

Сучасний Чернігів — типове провінціяльне місто з населенням щось з 35,000, округовий центр порівнюючи невеликої території. Лежить він під 51° 29* півн. широти і 48° 59* сх. довготи, в центрі різних шляхів сполучення: стародавній водяний шлях, річка Десна, веде до м. Київа та до Новгород-Сіверська: брукований шлях веде теж до Київа та Гомеля; залізниці — через Ново Білицю на північ — Ленінград та Москву; та ж лінія, в іншому напрямку, на південь через Ніжен на Київ, Полтаву, Харків, Овруцька лінія— в напрямку до захід, кордону. В цих шляхах вже почувається й тенденція і дальшого розвитку м. Чернігова.
Для приїзду екскурсантів до Чернігова найзручніший час—влітку, водянним шляхом, і саме з Києва. Як раз з цього боку найкраще одержати перше цільне, правдиве, більш-менш повне вражіння від загального вигляду м. Чернігова, уявити собі його обличчя.