За Любецьким синодиком у 1151 р. успадкував чернігівський стіл по смерті свого брата Володимира. Філарет (Гумілевський) узагальнює дати княжіння: 1154 – 1158 рр. А. Р. Гуїцин ділить їх на два етапи: 1154 – 1155 рр. і 1155 – 1157 рр. Такий підхід до визначення дат князювання Ізяслава Давидовича пояснюється тим, що 1154 р. він сів у Києві, але змушений був поступитись Юрію Володимировичу Долгорукому, по смерті якого 1157 р. сів у Києві вдруге.
Святослав Ольгович намагався, приставши до Юрія Долгорукого (він знову рушив на Київ), восени 1152 р. скинути Ізяслава Давидовича з чернігівського княжого столу. Серйозні бойові дії відбувалися у селі Бобровиця, поблизу Чернігова, і селі Семинь (нинішній стадіон ім. Ю. Гагаріна). Скоріше за все, те, що тоді тут відбувалося, нагадувало облогу Чернігова, яка тривала дванадцять днів. У 1153 р. Ізяслав Давидович і Святослав Ольгович підписали мирну угоду. Згідно з нею частина земель Святослава дісталася князю Ізяславу.
Міцно закріпившись на Чернігівському княжому столі, Ізяслав Давидович не припиняв боротьби за Київ. Його ворогами на цьому шляху були Святослав Ольгович, Галицький князь Ярослав богомисл, а головне – Київський князь Ростислав, якого Ізяслав Давидович все-таки вигнав. Це сталося втретє на початку 1161 року. На київському престолі Ізяслав Давидович протримався недовго – він загинув в міжусобицях.
| 
