- Чернігів для туриста

Управляючі Батуринської економії

Загальне керівництво володіннями гетьмана К.Г. Розумовського здійснювалося «Економічною канцелярією», яку очолював управитель гетьманських маєтків. У його обов'язки входило управління господарськими справами маєтків, покращення їхнього економічного становища та вирішення суперечок, які виникали в межах графських володінь. Також він був зобов'язаний над силати Кирилу Григоровичу річні звіти «в доходах и расходах».
Першим обійняв цю посаду асесор академічної канцелярії Петербурзької академії наук та її негласний правитель, вихователь і радник Кирила Григоровича Григорій Теплов.

Миколаївська церква Батуринського Миколо-Крупицького монастиря

Батуринський Миколо-Крупицький монастир знаходиться за 20 км від Батурина. В добу Гетьманщини він був одним із найшанованіших, найбагатших монастирів Лівобережної України. Історія його заснування сягає вглиб XI ст. Неподалік монастиря, в сосновому гаю, на пагорбі, знаходиться скиток, який є місцем заснування древнього монастиря.
За давніми переказами саме на цьому місці ріс могутній дуб, на якому одного разу явився образ Святителя Миколая. Поряд з дубом парафіяни збудували дерев'яну невелику церкву в ім'я Святого Миколая в якій і знаходилась ікона. В 1691 р. на скиту, біля церкви, збудував собі келії з трьох кімнат Св. Димитрій Ростовський для «спокійного написання» «Житія Святих».

Жолдацькі формування гетьманського дому

У Батурині при рейментарському дворі на початку XVIII ст. колоритним елементом гетьманського оточення була жолдацька команда. Служба жолдаків полягала в охороні гетьманського двору та вищих урядових установ: Генеральної військової канцелярії, Генерального суду. Також у обов'язки жолдаків входив супровід вищих урядових осіб та виконання доручень гетьмана.
Жолдаки, як караульний підрозділ при главі держави, з'являються на прикінці XVII ст. за гетьманування І. Мазепи. Близькі ж аналоги надвірного війська гетьмана в історичних джерелах ми зустрічаємо ще за гетьманства Д. Многогрішного - це охочепіхотні охоронні формування.

Про виявлення на території цитаделі жител давньоруського часу

На дитинці за всі роки робіт досліджено 6 давньоруських жител. Всі пиши датуються XII - серединою XIII ст.; в одному випадку спостерігається ганією спорудою іншої (споруда № 21 перекриває споруду № 23), вірогідно, - реконструкція в межах однієї садиби.
Простежуються і певні закономірності в їх розташуванні: споруди № 3, № 4 та № 5 розташовані майже на краю тераси (не виключено, що вони тильними сторонами взагалі прилягали до гостроколу, що йшов вздовж краю тераси з боку річки, а дахи їх, в разі потреби, могли служити площадкою для захисників), входами до центру городища;

Про виявлення на території Батурина пам'яток давньоруської доби

Давньоруський період існування поселення «Палац» представлений на розкопі трьома спорудами (№ № 1 - 3) та ямами навколо них. Споруда № 1 -господарське приміщення, враховуючи знахідку уламка жорна, для перемелювання зерна. Споруди № 2 та № 3 являли собою, вірогідно, житла. Простежується їх занепад внаслідок переміщення господарів на нове місце. При цьому речі із будинків були забрані, і навіть котловани прикидані, що може свідчити на користь планового переселення, а не загибелі поселення чи термінової втечі мешканців.

Про сіверянський період в історії Батурина

Судячи з наявності матеріалів роменської культури, які траплялися під час розкопок мало не на всій території сучасного Батурина - від городища до траси Київ — Москва (переважно вздовж краю траси), у IX — X ст. тут був один з важливих осередків сіверян, що складався, ймовірно, з кількох поселень. Численні пізніші перебудови практично знищили культурний шар цієї доби в центральній частині Батурина.

Про виявлення на території сучасного Батурина господарського комплексу юхнівської культури

В ході робіт 2008 р. в розкопі № 24, розбитому на місці реконструкції Замкової Воскресенської церкви на Цитаделі, виявлена група з дев'яти ям господарського призначення. Всі вони були впущені в материковий ґрунт (щільний суглинок) на глибину від 0,15 до 0,80 м і мали в діаметрі від 0,80 до 2,50 м. Посеред цієї групи знаходилась яма № 4, майже квадратної в плані форми (2,5 х 2,75 м), глибиною біля 0,6 м, що в центрі мала округле заглиблення діаметром 1,0- 1,9 м, 0,20 м завглибшки. Стінки ями носять сліди тривалої дії вогню, а в її заповненні виявлено скупчення глиняних вальків конічної форми, прикрашених ямками у верхній частині (вірогідно, деталі верхньої частини вогнища).

Гетманская "руина" в Батурине

Куда ушли миллионы, выделенные для ремонта исторических памятников Батурина? Дворец гетмана Разумовского напомнил мне развалины недостроенного универсама на родных Позняках. Большой полуразрушенный дом посреди плохо выкошенного пустыря, где на пожухлом бурьяне сохли паучьи сети бабьего лета. Легкий осенний дождь обмыл его стены, что только подчеркивало общий фон разрушения.
Рябые пятна ободранной штукатурки, зияющие дыры с выпавшими из них кирпичами, торчащая из стен арматура, ржавые перекрытия и деревянные жерди, подпирающие бетонные козырьки на окнах, кучи строительного мусора – таким увидели мы центральное сооружение историко-культурного заповедника "Гетманская столица".

Знайдено таємничий підземний хід у Батурині

У червні 2008 року надійшло сенсаційне повідомлення: у Батурині неподалік від церкви Воскресіння Господнього виявлено підземний хід. У колишню гетьманську столицю терміново виїхали фахівці Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Це досвідчені археологи: Володимир Руденок, завідувач відділом наукових досліджень печер та пам’яток археології і Тетяна Новик, науковий співробітник відділу фондів. Науковці обстежили виявлену порожнину.
Підземний хід за попередніми даними можна датувати ХVІІ-ХVІІІ ст. Археологам вдалося пройти тунелем лише 9 метрів, далі підземний хід виявився заваленим. Печера створена людьми і завершується біля річки Сейм. На початку тунель має ширину 3 метри, тобто ним можна було проїхати й на коні. Деякі науковці висловили припущення, що виявлена печера – потаємний підземний хід через який у 1708 році зрадник полковник Ніс провів російські війська Меншикова в оточений Батурин.

Тріумф Президента України в Батурині

22 серпня 2009р. сталася без перебільшення знаменна подія, на яку чекали не одне десятиліття. Цей візит Президента України до Батурина - особливий, адже головним у цьому візиті було відкриття палацу останнього гетьмана України К.Розумовського, хоча на цей день було заплановано декілька заходів.
Першим пунктом було відвідання Главою держави Всеукраїнського фестивалю кобзарського мистецтва імені Остапа Вересая. На Співочому полі в парку «Кочубеївському» зібралися творчі кобзарські колективи та капели бандуристів, майстри народної творчості з своїми виставками, представники козацьких та громадських організацій, почесні гості, запрошені з усіх куточків України.
На святково прибраній сцені зібралися представники Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій на чолі з Предстоятелем Української православної церкви Київського Патріархату Філаретом.

Козаку в дорозі знадобиться...

«Українці не відали, що таке люлька й тютюн, аж поки російський цар Петро І не завіз це в Україну», — можна сьогодні почути з вуст багатьох. Чи справді так?
Як дізнаємось із джерел, люлька відома в Україні із XVII століття. Очевидно, козаки привезли її з походів на Чорне море та берегів Туреччини. Відомо, Що в Європу люлька прийшла з Америки після великих географічних відкриттів. Уже в другій половині XVI ст. цей засіб для паління тютюну з'являється в Англії і Голландії. З Європи люлька потрапила на Схід, а в Україну потрапляє вже з Туреччини. Це підтверджує етимологія, адже «тютюн», «люлька» — слова тюркського походження.
Нині в кожному українському музеї ми можемо побачити люльки з давніх часів, знайдені археологами. Вони є і в колекції Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Пам'ятник П.І. Прокоповичу у Батурині

Суботньої погожої днини, 16 серпня цього року, замість старого обеліска було встановлено нову скульптуру на могилі видатного українського бджоляра Петра Івановича Прокоповича. Здалеку видно, що на пагорбі він постав з гордо піднятим чолом і стільниковою рамкою в руках. Біля ніг великого пасічника розмістився вулик - дуплянка. Над створенням цієї скульптурної композиції працювали відомі на Україні творці: Чернігівський скульптор Геннадій Єршов та заслужений архітектор України Володимир Павленко. На схилі кургану, до якого веде доріжка із колотого каменя - піщаника, встановлені дві надгробні плити із чорного граніту. На одній із них викарбовано "Прокопович Петро Іванович. Видатний український бджоляр", а на другій - "Великдан Степан Петрович. Спадкоємець Прокоповича П.І. Керівник школи бджільництва".

Музична спадщина Розумовських

Прізвище Розумовських в більшості людей асоціюється з політикою, дипломатією, суспільним життям і лише деякі знають, що сім'я Розумовських зробила великий внесок в розвиток української та світової музики.
В часи свого гетьманування К. Розу-мовський сприяв великому культурному розвитку Гетьманщини. В 1751 році в Глухові при дворі К. Розумовського було засновано музичну капелу, яку пізніше було перенесено до Батурина. Ків фон Штелін писав, що капела в резиденції гетьмана в Глухові мала такий рівень, якого до того часу не досягла жодна капела в імперії. Варто зазначити, що її диригентами були Карл фон Лау - відомий закордонний валторніст, удосконалювач рогового оркестру, чех за походженням, та українець Андрій Рачинський. Чимало співаків з капели К. Розумовського навчалися в Придворній співацькій капелі. Графи Розу-мовські запрошували до своїх маєтків видатних музикантів та композиторів з-за кордону. Так, італійський композитор Дже-нарро Астаріта певний час диригував капелою К. Розумовського, а композитори Д. Сарті і Дж. Паізієлло надсилали йому свої твори для хору та оркестру.

Фортифікаційні споруди Лівобережжя

Давні укріплені поселення на Лівобережжі існували ще у І тис. до н.е., та свого розквіту містобудування в цьому краї досягло в епоху Київської Русі. Теоретичною основою давньоруського містобудування був, вірогідно, "Закон графський", виявлений у складі "Мірила Праведного" ХІІІ ст. та "Кормчих книгах" ХІІ-ХІІІ ст., за якими заборонялося порушувати закладену при заснуванні міста просторову систему різними перебудовами, вимагалося дотримання модуля у ширині ділянок, вулиць, розмірах споруд. Під час відновлення міст на місці давніх городищ у ХІУ -ХУІІ ст., зберігаючи старе розпланування, теоретичною базою містобудування стає праця О.Радишевського "Устав ратных, пушечных и других дел, касающихся до воинской науки" (1621), де окремий розділ був присвячений саме містобудуванню.

В ім"я Отця, і Сина, і Святого духа

Трійцю відзначають у 8-му неділю по Пасці. Через те, що це свято припадає на 50 день після Великодня, церква називає його ще П'ятидесятницею. За церковними канонами, це свято вшановує Бога Отця, Бога Сина та Святого Духа. В цей день з часів раннього християнства храми та будинки прикрашаються свіжими зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя усьому створеному Богом.
Основа троїцької обрядовості - культ рослинності, що в цей час починає розквітати. Майже у всіх давніх народів гілля та квіти були прикрасою храмів у дні свят та жертвоприношень. Усілякі урочисті процесії супроводжувалися носінням зеленого гілля, яке у далекі часи було загальнозрозумілим символом: гілка маслини - символ миру, лаврова - перемоги та слави, дубова - мужності. Використання на Трійцю гілля дерев, квітів та трав християнська церква запозичила від древніших релігій - іудаїзму та язичництва.