Прізвище Розумовських в більшості людей асоціюється з політикою, дипломатією, суспільним життям і лише деякі знають, що сім'я Розумовських зробила великий внесок в розвиток української та світової музики.
В часи свого гетьманування К. Розу-мовський сприяв великому культурному розвитку Гетьманщини. В 1751 році в Глухові при дворі К. Розумовського було засновано музичну капелу, яку пізніше було перенесено до Батурина. Ків фон Штелін писав, що капела в резиденції гетьмана в Глухові мала такий рівень, якого до того часу не досягла жодна капела в імперії. Варто зазначити, що її диригентами були Карл фон Лау - відомий закордонний валторніст, удосконалювач рогового оркестру, чех за походженням, та українець Андрій Рачинський. Чимало співаків з капели К. Розумовського навчалися в Придворній співацькій капелі. Графи Розу-мовські запрошували до своїх маєтків видатних музикантів та композиторів з-за кордону. Так, італійський композитор Дженарро Астаріта певний час диригував капелою К. Розумовського, а композитори Д. Сарті і Дж. Паізієлло надсилали йому свої твори для хору та оркестру. Згодом в оркестрі почали з'являтися і українці Григорій Білогородський, Степан Котляревський. К. Розумовський дав значний поштовх до процвітання творчої діяльності видатних українських композиторів, Д. Бортнянського та М. Березовського. Постійне зацікавлення родини Розу-мовських тодішнім музичним життям, дозволяє зробити висновок про традиції музичного меценатства цієї родини, що сприяли появі вітчизняних музикантів, формуванню основ професійного музичного мистецтва, особливо у сфері інструментального виконавства, закладенню основ музичної бібліографії.
Велике захоплення музикою К. Розу-мовським вилилось у велике надбання - власну музичну бібліотеку. Його бібліотека розросталася впродовж десятиліть і до кінця XVIII ст. стала найповнішим і всебічним зібранням нот на всьому європейському сході, вона була відображенням музичної культури цілої епохи. Продовжували мистецькі традиції гетьмана та піклувалися про бібліотеку його сини, Олексій та Андрій. Молодший з них, Андрій Кирилович був талановитим музикантом, високоосвіченою людиною. Він був особисто знайомий з Й. Гайдном, В. А. Моцартом та Л. Бетховеном. Й. Гайдн захоплювався "тонким музичним слухом" Андрія Кириловича. Найкращі стосунки у нього були з Л. Бетховеном, який написав чотири квартети, що називаються "Квартетами Розумовського", у них звучать російські та українські народні мелодії, почуті з вуст Андрія Кириловича Розумовського. Симфонію № 6. Пасторальну, композитор присвятив Розумовсь-ким. Андрій продовжував збиральницьку справу батька й невпинно поповнював родинну бібліотеку. Нотна колекція Андрія Розумовського довгий час зберігалась в Яготині. В 1918 р. її було передано до Києва у бібліотеку Києво-Могилянської академії. Довгий час вважалось, що ця нотна колекція втрачена і лише після здобуття Україною незалежності, було знайдено цей нотний скарб та передано до Національної бібліотеки України ім. В.І.Вер-надського.
Не залишилась осторонь устаткування музично - нотного зібрання і нащадок роду Розумовських, Марія Розумовська. В 90-х - роках XX ст. подарувала декілька нотних альбомів з приватної збірки до Національної бібліотеки України ім.В.І. Вернадського.
Нотне зібрання Розумовських привертало увагу багатьох дослідників уже на початку XX ст. Перша згадка про їхню музичну бібліотеку з'явилася в 1924 р. на сторінках українського журналу "Музика". У примітці Федора Ернста до статті "Кріпацькі капели на Україні" подано таку інформацію: "Про високу музичну культуру яготинських власників свідчить чудесна збірка нот XVIII - XIX віків, кілька сот томів, яку 1919 р. пощастило врятувати; її передано з Державного Музею до Всенародної Бібліотеки України".
Про музику в панських маєтках, зокрема про музику в житті Розумовських і про їхню музичну бібліотеку, знаходимо деяку інформацію в кількох номерах журналу "Музика" у статті Данила Щербаківсь-кого "Оркестри, хори і капели на Україні за панщини", дуже багатої посиланнями на історичні джерела. Питання репертуару кріпацьких і вільних оркестрів в Україні автор статті вважав найцікавішим та найважливішим. Д. Щербаківський писав, що, виходячи з огляду нотної бібліотеки К.Г.Розумовського, нотне зібрання "заслуговує на спеціальне наукове дослідження".Ширші відомості про музичну бібліотеку Розумовських з'явилися в 1927 р. знову в журналі "Музика", у статті Олександра Дзбанівського "По київських музеях та бібліотеках". Автор повідомляв читачів про дослідницьку роботу з виявлення цікавих музичних джерел, проведену спільно з видатним медієвістом Антоні-ном Преображенським. Нотну колекцію автор вважав власністю графа Олексія Кириловича Розумовського, повідомляв про місце її зберігання (Всенародна бібліотека України), стисло схарактеризував фонд за жанрами, видами джерел (рукописи і стародруки). Тут уперше йдеться про старовинні каталоги, що відтворюють склад колекції, робиться висновок про значення цього зібрання, яке "розкриває нову сторінку музичного життя 18 віку". В останньому абзаці статті, що не стосується безпосередньо колекції, йшлося про ноти, які особливо зацікавили музикознавців, і серед них згадуються рукописні голоси рогової музики, школи гри для різних інструментів, музична періодика, "Русская симфония, составленная из песен Украины".
Зараз музично - нотне зібрання родини Розумовських знаходиться у відділі Національної бібліотеки України ім. Вер-надського, під назвою "Нотне зібрання Розумовських" Графська нотна колекція"". Загальний обсяг - 1682 одиниці збереження, з них 356 одиниць збереження - рукописні. Це унікальний, коштовний пам'ятник музичної культури, який охоплює період з другої половини XVIII до першої третини XIX століття і налічує 1700 творів як професійних музикантів так і дилетантів, композиторів - як відомих, так і маловідомих з Австрії, Англії, Німеччини, Італії, Чехії, Бельгії, Голандії, Франції, представлена музика різних стилів, композиторських шкіл, жанрів і форм, від дуетів до симфоній, від арій до опер. Колекція налічує близько двох тисяч нотних примірників, з них понад п'ятдесят опер і близько сотні симфоній, чимало скрипкових концертів, квартетів, квінтетів, октетів, фортепіанних творів та клавірної музики. Особливий інтерес становлять п'єси для рогового оркестру, адже, як відомо, ріг виконує лише один - єдиний звук. Можливо, через таку характерну особливість, цей музичний інструмент покрився пилом історії. Вражає своїм обсягом музично-драматична спадщина, де знаходимо рідкісне видання арій французької оперної літератури - опери-ЬіЖо. Цілком логічно припустити, що переважна більшість опер, що знаходиться в бібліотеці, виконувалися на сценах садиб Розумовських. У партитурах містяться режисерські позначки та імена виконавців.
Нотна бібліотека Розумовських джерело для вивчення історії музичної культури XVIII ст., та творчого натхнення сучасних музикантів. "Нотне зібрання "Графська нотна колекція"" є свідченням високого рівня розмаїтих міжнародних та меценатських зв'язків родини Розумовських.
Джерело: Юлія Цапко "Слово гетьманської столиці"
|
