Давні укріплені поселення на Лівобережжі існували ще у І тис. до н.е., та свого розквіту містобудування в цьому краї досягло в епоху Київської Русі. Теоретичною основою давньоруського містобудування був, вірогідно, "Закон графський", виявлений у складі "Мірила Праведного" ХІІІ ст. та "Кормчих книгах" ХІІ-ХІІІ ст., за якими заборонялося порушувати закладену при заснуванні міста просторову систему різними перебудовами, вимагалося дотримання модуля у ширині ділянок, вулиць, розмірах споруд. Під час відновлення міст на місці давніх городищ у ХІУ -ХУІІ ст., зберігаючи старе розпланування, теоретичною базою містобудування стає праця О.Радишевського "Устав ратных, пушечных и других дел, касающихся до воинской науки" (1621), де окремий розділ був присвячений саме містобудуванню.
Активне заселення Чернігово-Сіверщини розпочалося після укладення Деул-інського перемир'я 1618 року, згідно якого ця територія відходить до Польщі і стає прикордонною. На початку ХУІІ ст. за наказом польського короля Сигізмунда ІІІ починають відбудовуватися старі фортеці, що розміщувалися на високих позначках рельєфу (Чернігів, Новгород-Сіверський, Любеч, Батурин (перша письмова згадка 1625 р.). Крім відбудови старих фортець, тоді засновувались і нові: Козелець, Глухів (початок ХУІІ ст.), Кролевець (1601), Нові Млини (1630), Конотоп (1640), Ніжин (1625), Мена (1618), Борзна (друга половина ХУІІ ст.).
При закладенні нового міста (як на місці старих поселень, так і на місці нових) фортеця, посад і слободи розплановувалися й забудовувалися одночасно за заздалегідь розробленим планом, орієнтуючись на сталі зразки. Міста на Лівобережжі у ХУІІ-ХУІІІ ст. були одночасно й фортецями, так як цього вимагав час. Структура багатьох поселень протягом ХУІІ ст. зберігала традиційну тридільність: фортеця, посад, слобода. Системи укріплень того часу були, переважно, бага-тодільні. Фортеця Батурин складалася з города та панського двора, так як важливим елементом загальноміських укріплень були дерев'яні замки-палаци феодалів у Батурині, Прилуках, Сосниці, Мені, Борзні.
О.Шафонський чітко відділяє місто від околиць, згадуючи про Борзну: "...настоящий город земляным старым валом обнесённый, с малым земляным развалившимся замком или цитаделью". Таку ж структуру мали міста-фортеці (Батурин 1625 р., Глухів 1635 р., Конотоп 1635 р.) відновлені "на стародревніх городищах" новгород-сіверським старостою Олександром Пісочинським.
В описі Батурина, що датовано 1654 р., ми зустрічаємо: "Город Батурин стоит подле реки Семи. Под городом течёт в реку Семь озеро Поповка. Около посаду, с трёх сторон к озеру сделан город, земляной вал: по обе стороны того вала огорожено дубовым бревеньем. В том земляном городе сделаны три вороты проезжие: на двух сторонах башни покрыты тесом, на третьих воротах башни нет; глухих наугольных шесть башен: башни без верхов. Около того ж земляного города с трёх сторон к горе сделан ров, а с четвёртые стороны по горе от того земляного города, вверх к озеру, огорожено стоячим острогом, башен по той острожной стене нет. Межи той острожной стены, к воде, рытвиною, сделаны ворота. Да в том же городе над озером на горе сделан панский двор: около того двора сделана изо рву осыпь земляная, на тоя осыпи огорожено стоячим острогом дубовым бреве-ньем облым, меж того острогу сделаны ворота проезжие, на воротах башня, да три башни глухие, покрыты тесом. Около того двора, подле острожной стены, с трёх сторон сделан ров."
Батуринський замок розміщувався на найвищій південно-східній частині фортеці , яка займає великий мис лівобережної тераси р.Сейм та за формою нагадує прямокутник із заокругленими кутами (100 - 130 м). Площа Батуринського замку становить близько 1,3 га, площа фортеці -приблизно 26,4 га, що значно перевищує площу замку та фортеці міста Любеч.
Археологічні розвідки дозволяють зробити припущення про дводільність стародавнього Глухова (під назвою "містечко Новий Острог"), який складався з укріпленого дитинця на пагорбі над річкою і посаду, що прилягав зі сходу.
Отже можна зробити висновок, що замок (необхідний атрибут кожного міста та містечка Лівобережжя) або власне місто здебільшого розташовувалося на рівному місці, але замок завжди будувався вище. Це місце вибиралося на високому березі річки, іноді, як зазначає О.Шафонський, воно було "срыто ярами" (Батурин, Чернігів, Полтава, Лубни). Замки укріплювалися часто городнями - дерев'яними зрубами, будівництво яких вважалося традиційним на Лівобережжі. В городні, як правило, насипалася земля (Батурин, Борзна, Ніжин). Дерев'яні оборонні конструкції розміщувалися на насипних земляних валах висотою від 3 до 10 м. У створі валу ставили чотиригранні рублені башти (проїзні та глухі).
У ХV-ХVІ ст., в зв'язку з застосуванням вогнепальної зброї, змінюється розпланування та архітектура дерев'яних укріплень: збільшується кількість башт, вони стають 6-8-гранними, багатоярусними. Для забезпечення фланкувального обстрілу башти більш ніж наполовину виносяться уперед за лінію стін.
Важливе оборонне значення мали і рови, які укріплювали зрубом із дубових паль. Через рови споруджувалися мости переважно на стовпах (палях), котрі можна було легко спалити в разі небезпеки, а потім дуже швидко відновити. Замок у багатьох містах з'єднувався з містом тільки через одну браму й, звичайно, міст (Батурин, Гадяч, Новгород-Сіверський,Любеч, Лубни).
Брами були двостулковими, в одній із яких була хвірточка. Вони на ніч зачинялися і замикалися великим висячим замком. Міські брами відігравали значну роль не тільки в обороні від ворога, а й у традиційних урочистих ритуалах зустрічі почесних гостей. В залежності від призначення брами поділялися на зовнішні та внутрішні. Назва "зовнішньої брами" збігалася з назвою тієї дороги, що вела до міста. Так виникли у Батурині Київська (Ніжинська), Конотопська, Сосницька (Но-вомлинська) брами; у Ромнах - Київська й Лубенська; у Сосниці - Менська, Чернігівська, Глухівська, Новгород-Сіверська й Новомлинська.
Окрім брам до міста можна було ввійти через вилазки для пішоходів, які слугували запасним виходом в разі небезпеки (Борзна, Батурин, Ніжин). Одним із таких підземних ходів зрадник Соломаха провів війська О.Меншикова до Батурина тієї рокової ночі 1708 року. Площа фортеці полкових і сотенних міст становила 1,5 - 2 га (в Гадячі, Прилуках, Лубнах, Сосниці). Такі замки майже не мали житлових будинків. Тут розташовувалися споруди виключно військового призначення, а саме: сховища для зберігання їжі та боєприпасів, невеликі приміщення для вартових і таке інше. Всі ці споруди розташовувалися довільно.
Джерело: Тамара Місечко
