Менеджмент туризму - Чернігівщина - туристична

Загальні принципи та види оподаткування туристичної діяльності

Туристична діяльність в Україні має певні особливості щодо оподаткування основними податками і зборами. Це зумовлено особливим характером операцій з надання туристичних послуг, які передбачають широке використання посередницьких схем, та наявністю спеціальних норм у Законі про ПДВ і Законі про прибуток.
Пропонуємо погляд доктора економічних наук, професора, Юрія Іванова щодо оподаткування туристичної діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону про туризм, до суб'єктів туристичної діяльності належать підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, які зареєстровані в установленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на провадження діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Особливості обліку податку на додану вартість в туризмі

З точки зору оподаткування, найбільшу складність становить облік ПДВ й податку на прибуток за операціями з надання туристичних послуг.
Особливості обліку ПДВ у туристичних агентств зумовлені двома принциповими моментами: характером послуги, що надається, та спеціальним порядком збільшення податкових зобов'язань і податкового кредиту щодо посередницьких операцій.
Залежно від виду туристичних послуг (іноземний, зарубіжний або внутрішній туризм) суттєво відрізняється і їх податковий облік.
Згідно з пп. 6.2.2 ст. 6 Закону про ПДВ за нульовою ставкою оподатковуються операції з надання послуг з туризму на території України у разі їх продажу за межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів із застосуванням безготівкових розрахунків.

Облік податку на прибуток в туризмі

На відміну від ПДВ, облік податку на прибуток за операціями суб'єктів туристичної діяльності не має такої суттєвої специфіки, хоч на певних його моментах все-таки необхідно зупинитися детальніше.
При використанні посередницьких схем існує значна відмінність у податковому обліку посередницької винагороди та транзитних сум, що надходять у зв'язку з такими договорами від покупця послуг на користь комітента (довірителя або принципала).
Суму посередницької винагороди включають до валового доходу туристичного посередника на загальних підставах, передбачених п. 11.3 ст. 11 Закону про прибуток, тобто за першою з подій: зарахування коштів на банківський рахунок комісіонера (повіреного, агента) або за датою фактичного надання посередницької послуги.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності в туризмі

Згідно з Указами Президента України від 3 липня 1998 року № 727 та № 746/99 від 28.06.99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджена для суб'єктів малого підприємництва:

- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

Перспективи розвитку туризму в Україні та вплив соціальних, демографічних та інших факторів на туристичний ринок

Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибутне іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (5,8 млн. осіб, що становить близько 1 % від світових туристичних прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в'їзного туризму в Україні до 2005 року, його чи-сельність зросте до 9,3 млн. осіб; прогноз на 2010 рік-12,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. осіб.

Особливості геомаркетингу екологічного туризму

На сьогодні існує дуже багато підходів до змісту та напрямків реалізації різноманітних концепцій маркетингу в туризмі. Інтегративною базою цих концепцій є положення про те, що вся діяльність туристичної організації відбувається на основі постійного моніторингу стану ринку та ґрунтується па достеменному знанні уподобань та потреб потенційних покупців, їх оцінці та врахуванні можливих змін у майбутньому. Економічно-господарською базою такої інтеграції є виробництво тільки тих туристських продуктів та послуг, які потрібні та подобаються туристам.
Зміст та технологія реалізації концепції геомаркетингу екологічного туризму ґрунтується на традиційній для туристичного маркетингу теоретико-методологічиій базі59 та передбачає таку послідовність дій:

Стратегії збуту і прогнозування потенційного попиту в екологічному туризмі

Розробка комплексу геомаркетингу включає розробку таких складових підсистем, що мають до певної міри самостійне значення, а саме: продуктової, цінової, комунікаційної стратегій та стратегії збуту. Продуктова та цінова стратегія в геомаркетингу екологічного туризму в загальних рисах подібна до маркетингових стратегій у туризмі70. Найбільш специфічними, в контексті екологічного туризму, є стратегія збуту та комунікаційна стратегія геомаркетингу.
У мінливому та конкурентному ринковому середовищі одним із життєво необхідних інструментів забезпечення стабільної екотуристичної діяльності є планування та прогнозування попиту. Потенційний попит в екологічному туризмі можна визначати за загальною кількістю туристів, що прибули з місця постійного проживання у місце реалізації туру (екотуристичний центр у межах природоохоронної чи природогосподарської те- . риторії) або їх витратами під час скотуру.

Маркетинговий профіль екотуриста

Вивчення маркетингового профілю споживача екоту-ристичних послуг дозволяє виділити характерні психологічні, поведінкові та мотиваційні аспекти вибору певного туру. Це дає можливість більш чітко визначити маркетингову стратегію турфірми. Як правило маркетинговий профіль досліджують за п'ятьма основними складовим: продукт, ціпа, місце, просування, зв'язки з громадськістю.
У якості прикладу наведемо результати дослідження маркетингового профілю міжнародного екотуриста, що були здійснені американськими консалтинговими компаніями «HLA&ARA» па замовлення Міжнародного товариства екотуризму (TIES). Після проведення дослідження були тримані наступні характеристики маркетингового профілю північноамериканського екотуриста:

Екотуристичні геомаркетингові комунікації

Сучасні напрямки геомаркетингових комунікацій -інформаційно-аналітичної та рекламної діяльності міських екотуристичиих, природогосподарських та природоохоронних організацій - органічно пов'язані з основними принципами урбокомненсаційпого екотуризму та з геомаркетипгом 73. Особливістю геомаркетингу є його ресурсна спрямованість - як основний об'єкт ринкової діяльності пропонується комплекс просторових умов і ресурсів природного та антропогенізованого середовища як просторового базису споживчих потреб та послуг, а також специфічного об'єкта споживання та послуг. Однією з важливих складових гсомаркетингу є інформаційний менеджмент та реклама урбокомпенсаційного екологічного туризму.

Антиномия туризма

Рассмотрение туризма как экономического явления современного мира позволяет сделать вывод об антиномичности туризма - выражении его внутренней сложности и неоднородности. Антиномия как единство двух противоречащих друг другу, но одинаково обоснованных суждений находит свое выражение и во взгляде на туризм как экономическую категорию. В частности, нельзя отдать предпочтение отраслевому либо дея-тельностному взгляду на туризм. Туризм предстает перед нами то как отрасль, то как деятельность. Игнорирование одной из этих «ипостасей» приводит к большим просчетам в законодательстве, управлении, менеджменте и практике туризма. Туризм существует как процесс, сохраняющий верность традициям, устоявшимся обычаям, нормам, представлениям, но и непрерывно нарушает нормы и традиции, сохраняя свою жизненную силу благодаря бесконечно рождающимся в нем новациям.

Феноменологический взгляд на историю туризма

Ведущий эксперт Всемирной туристской организации Джафар Джафари в своей работе «Феноменология туризма» отмечает, что люди путешествовали всегда. Об этом свидетельствуют записи древних народов, населявших Дальний и Средний Восток и Средиземноморье. Эти исторические очерки показали, что по мере расширения торговой деятельности и завоеваний в Греции, Риме и Китае представители знатного сословия этих стран все чаще отправлялись в поездки для развлечения, с торговыми или с дипломатическими целями. Геродот (VI в. до н. э.), например, оставил значительное письменное наследие о своих кратковременных поездках и длительных путешествиях. В подобной литературе, имевшей жизнеописательный характер и историческую направленность, рассматривались искусство и философия, языки и религии, традиции населения других стран, черты местного быта и формы гостеприимства.

Территориальные перемещения в первобытном мире

Туризм невозможен без передвижения, без территориального перемещения. Истоки туризма уходят во времена кочевий первобытных людей, когда им приходилось преодолевать большие пространства в поисках условий, подходящих для проживания. Дифференциация территорий происходила по признакам благоприятности этих условий. Необходимость постоянных поисков пищи вынуждала первобытных людей запоминать свои маршруты, хорошо ориентироваться на местности. При этом использовались как тропы животных, так и пути, проторенные другими племенами. Постепенно, из поколения в поколение складывались и передавались знания о местах с хорошими природными условиями, с пастбищами для скота. Для определенной группы народов кочевой образ жизни утвердился на многие века (кочевые народы Центральной и Средней Азии, Африки). Передвижение долгое время совершалось пешком.

Путешествия в древнем мире

Путешествия с целью ознакомления с культурой и природой других стран существовали еще в древнем мире. Например, еще в Древнем Египте при фараонах XI династии, более чем за две тысячи лет до н. э. неоднократно снаряжались экспедиции и совершались путешествия в другие страны.
Пространственные представления древних китайцев также не ограничивались пределами своей страны. Их географическая культура находилась на достаточно высоком для того времени уровне. Китайцы составили множество географических описаний рек, морей и гор, которые вошли в книгу по географии древнего Китая «Юкинг». Совершались и дальние путешествия. Известны три путешествия Сыма Цяня по обширной территории Китая (125 г. до н. э.). Сым Цянь оставил подробные описания тех мест, которые ему удалось посетить. Путешествия китайского посла Чжана Цяня (138-126 гг. до н. з.) имели важное практическое применение - по его маршрутам на рубеже II и I вв. до н. э. проходил Великий шелковый путь.

Путешествия в первых веках нашей эры и в период средневековья

Территориальная возможность путешествий в первых веках нашей эры значительно расширилась благодаря завоеваниям и открытиям земель путешественниками из стран с более высокой цивилизацией. Арабы, проживавшие на Аравийском полуострове, с V в. стали распространять свою власть и религию (ислам) на территории современных Ирана, Туркестана, Сирии, Палестины, Северной Африки. Арабские купцы плавали по всем морям Старого Света, кроме северных, освоили Южную и Центральную Азию, Восточную Европу. Известным арабским путешественником был купец Сулейман из Басры. Он оставил записи (851 г.) о своих маршрутах и местах посещений. На рубеже IX-X вв. путешествие по Восточной Европе и Передней Азии совершил арабский писатель Ибн-Даста. В X-XIV вв. совершались путешествия арабов в Египет, Среднюю Азию, на Ближний и Средний Восток, Кавказ, в Африку - до Мадагаскара включительно. Арабские путешественники внесли весомый вклад в историю освоения новых земель, проложили и описали важнейшие торговые пути, способствовали сближению азиатской и европейской цивилизаций.

Развитие мирового туризма в XVIII - XIX вв.

К концу XVIII в. благодаря смелым экспедициям путешественников многих стран были открыты и исследованы большая часть земной поверхности, моря и океаны, проложены важнейшие морские пути, связывающие материки между собой.
Для XVIII в. характерно появление совершенно новых целей путешествий - развлечение и отдых на природе. Благодаря романам Ж. Ж. Руссо «Эмиль, или О воспитании» и «Юлия, или Новая Элоиза» в Европе стали популярными путешествия в живописные места, описания которых давались в этих произведениях.
Со второй половины XVIII в. Франция становится центром просвещения. В Париж постоянно приезжали иностранцы и провинциальные французы разных сословий с целью получения образования. В XVIII - начале XIX в. среди молодых людей европейских стран получили распространение «гран-туры» по крупным городам Европы с познавательной целью и для приобретения определенного престижа. Владельцы частных воспитательных пансионов зачастую включали в программу обучения путешествие по Европе для совершенствования в языках и приобретения жизненного опыта.