|
|
У розділі матеріалів: 149
Показано матеріалів: 121-135 |
Сторінки: « 1 2 ... 7 8 9 10 » |
Григорій Кониський (у чернецтві Георгій) (1717—1795 рр.) — письменник, філософ, церковний діяч. Народився в м. Ніжині. Закінчив Києво-Могилянську академію (1743 р.), в 1744—1755 рр. був її викладачем і ректором (з 1751 р.). З 1755 р. — білоруський єпископ, а з 1783 р. — архієпископ. Боровся проти засилля католицизму та унії, займався проповідницькою діяльністю, видавав підручники, відкривав школи, зокрема семінарію у Могильові (1757р.). Автор численних віршів і драматичних творів. Вважається одним з імовірних авторів "Історії Русів, або Малої Росії". "Історія Русів, або Малої Росії" — історично-політичний твір кінця XVIII — початку XIX ст.; питання авторства і точного часу створення досі залишається дискусійним.
|
Федір Йосипович Туманський (бл. 1750—1810) закінчив Геттінгенський університет у Німеччині (1774 р.). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1779 р.). Автор першої статистико-краєзнавчої програми опису колишньої Гетьманщини (1779 р.). Склав також програму опису її культурно-релігійних цінностей (1780 р.). Запропонував створити філію Петербурзької АН у Глухові, що не було реалізовано внаслідок спротиву Л. Ейлера та інших академіків. Відомий першою публікацією одного зі списків літопису Г. Граб'янки (1793 р.).
|
Микола Ханенко (1691—1760 рр.)- Внук гетьмана Правобережної України, вчився у Київській академії та Львівській братській школі. Служив у війську. В 1721 р. — генеральний канцелярист, потім полковий судця та полковий обозний Стародубського полку, у 1741 — генеральний хорунжий. Щоденник написаний у Москві. Він охоплює першу половину 1722 р. Це щоденні записи про те, коли, де й з ким зустрічався гегьман, які документи він надсилав цареві або Іноземній колегії, а також Генеральній Військовій канцелярії. Наводяться укази гетьмана про боротьбу з селянами-втіка-чами, укази російського уряду про відправлення 10 тис. козаків до Царицина. Тут же є вказівки на свавілля старшини, привласнення нею державних грошей.
|
Призабутий громадський і культурний діяч, популярний адвокат і впливовий земець, депутат Першої Державної думи і член Центральної Ради І. Шраг (1847—1919) відіграв помітну, але належним чином не поціновану роль у розвитку краєзнавства в Україні. Практично все його життя пройшло на Чернігівщині, але, як влучно зазначив академік С. Єфремов, постать І. Шрага "не вкладалася в рамки місцевого провінціального побуту, його виступи виходили поза межі місцевих інтересів і через те знали його й шанували далеко за межами рідної Сіверянщини". І. Шраг брав якнайактивнішу участь у створенні та діяльності місцевої "Громади", "Просвіти", а також Чернігівської архівної комісії (далі ЧАК).
|
Опанас Филимонович Шафонський козацького роду. Батько його був сосницьким сотником. Садиба сотника стояла на південно-східній околиці Сосниці і упиралась у річку Убідь. Поруч росли розлогі верби. Довгими китицями тоненьких гілок вони сягали водної гладі. Тут у старосвітській родині 13 грудня 1740 року народився син, якого назвали Опанасом. Розумний, допитливий хлопець з малих літ був фізично слабким. Батько вважав, що доброго козака з сина не вийде. Тож і вирішив віддати його в науку освіченій людині. Такою, зокрема, виявився німець на прізвище Фоклосов, котрий мешкав тоді у Сосниці. Виняткові здібності проявляв хлопець до навчання. Швидко оволодів німецькою мовою, початковими знаннями.
|
Відомий російський вчений-медієвіст В. Піскорський (1867—1910 рр.) вніс значний вклад у вивчення середньовічної історії країн Західної Європи. Життя і творчість В. Піскорського пов'язані з Чернігівщиною. У 1899—1905 рр. він викладав у Ніжинському історико-філологічному інституті. В працях ряду радянських вчених проаналізовано науковий доробок В. Піскорського, з'ясовані його теоретико-методологічні позиції. До цього часу, однак, науково-педагогічна діяльність В. Піскорського у Ніжинському історико-філологічному інституті та його краєзнавчі інтереси практично не вивчені. В. Піскорський брав активну участь у роботі історико-філологічного товариства при Ніжинському інституті.
|
В. Модзалевський увійшов в українську історіографію як видатний генеалог, архівіст, знавець українського побуту і культури. Більша частина праць вченого пов'язана з вивченням його рідного краю. (В. Модзалевський походив із старовинного шляхетського роду Чернігівщини). Він був завідуючим Чернігівським музеєм української старовини ім. В. Тарновського і завідувачем управління справами Чернігівської архівної комісії. Під час виконання цих обов'язків розгорнув копітку роботу по збиранню та виданню архівних матеріалів, відредагував 9, 10, 11 випуски "Трудов Черниговской губернской ученой архивной комиссии", а 12 випуск був укомплектований зібраними ним матеріалами.
|
У 1920 році новостворений Новгород-Сіверський музей успадкував частину старожитностей родини Судієнків. Але протягом багатьох років мало хто знав про славний козацький рід Судієнків, який започаткував за часів гетьманщини онук Стародубського полкового судді Андрія Івановича — Степан, котрий після смерті свого батька, новгород-сіверського отамана Івана Андрійовича, першим "стал зваться Судьенком". Протягом останніх років працівниками музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім" була проведена значна пошукова робота по вивченню генеалогічного дерева цієї родини, з якою тісно переплітається історія Новгород-Сіверщини.
|
При Чернігівській обласній бібліотеці ім. В. Короленка існує клуб "Краєзнавець", діяльність якого є відбитком життя та інтересів суспільства на кожному його етапі. Статут клубу передбачав такі основні напрями роботи: а) збирати матеріали з історії Чернігівщини з найдавніших часів до наших днів; б) виявляти учасників і свідків видатних подій, що відбувалися в нашому краї; в) організовувати екскурсії по області; г) підтримувати зв'язок з науковими установами та організаціями. Членом клубу може стати кожен, хто прагне вивчати історію рідного краю. Той, хто проявив себе у пошуковій краєзнавчій роботі, вважається дійсним членом клубу "Краєзнавець" і одержує квиток та значок з емблемою клубу.
|
Це громадське об'єднання, створене в середині 1924 р. Згідно із статутом на нього покладалося планування краєзнавчих студій у регіоні, координація зусиль радянських і господарчих органів, навчальних закладів, музеїв, архівів, наукових товариств, окремих дослідників у галузі всебічного вивчення Чернігівщини. Передбачалося створити відділення інституту у всіх повітах, налагодити видання періодичного збірника наукових праць. У жовтні 1924 р. за ініціативою інституту була проведена Перша чернігівська губернська краєзнавча конференція.
|
Видавництво, засноване в грудні 1917 р. представниками інтелігенції Чернігова за активною участю керуючого справами Чернігівської губернської архівної комісії В. Модзалевського, краєзнавця Ю. Виноградського, літератора М. Могилянського та художниці П. Діденко. Вони підібрали приміщення, добули папір і почали видавати невеличкі книжечки. Серед них: В. Модзалевського "Основні риси українського мистецтва", твори Б. Грінченка, Т. Шевченка та ін. з ілюстраціями П. Діденко. Видавництво "Сіверянська думка" припинило роботу восени 1919 р.
|
Утворено влітку 1927 р. Складалося з 4 секцій: історичної, етнографічної, економічної, природничої. Мало філії — краєзнавчі гуртки у Батурині, Тиниці та інших населених пунктах. Члени товариства досліджували історію Конотопа, Батурина, організували комплексне історичне й економічне вивчення Тиниці, збирали пам'ятки фольклору, здійснювали фенологічні спостереження. Товариство організовувало відзначення ювілеїв Т. Шевченка, П. Куліша, М. Коцюбинського, О. Лазаревського. Припинило діяльність у середині 30-х рр.
|
Утворено в січні 1925 р. Складалося з 4 секцій: історичної, статистично-економічної, етнографічної та природничої. Провідну роль у діяльності товариства відігравали викладачі Ніжинського інституту народної освіти М. Петровський, М. Бережков, А. Єршов, В. Рєзанов, Є. Рихлик та ін. Члени товариства досліджували історію, фольклор, етнографію, природу, економічний розвиток краю. Припинило діяльність на початку 30-х рр.
|
Виникло в середині 20-х рр. Складалося з 3-х секцій: археологічної, етнографічної та природничої. Члени товариства брали участь в археологічних дослідженнях, збирали пам'ятки фольклору й етнографії, вивчали природу краю, здійснювали статистичне обстеження письменності мешканців Остерщини. Провідну роль у діяльності товариства відіграв краєзнавець, директор Остерського музею А. Розанов. Припинило існування наприкінці 20-х рр.
|
Відбулася в жовтні 1924 р. за ініціативою Чернігівського інституту краєзнавства. У конференції взяли участь близько 80 осіб. Було заслухано й обговорено 23 доповіді, зокрема: "Проблеми історичного вивчення Чернігівщини", "Революційний рух на Чернігівщині", "Етнографічна праця на Чернігівщині", "Школа і краєзнавство" та ін. Конференція підвела підсумки краєзнавчих студій в регіоні і накреслила шляхи їх подальшого розвитку.
| |
