Призабутий громадський і культурний діяч, популярний адвокат і впливовий земець, депутат Першої Державної думи і член Центральної Ради І. Шраг (1847—1919) відіграв помітну, але належним чином не поціновану роль у розвитку краєзнавства в Україні. Практично все його життя пройшло на Чернігівщині, але, як влучно зазначив академік С. Єфремов, постать І. Шрага "не вкладалася в рамки місцевого провінціального побуту, його виступи виходили поза межі місцевих інтересів і через те знали його й шанували далеко за межами рідної Сіверянщини". І. Шраг брав якнайактивнішу участь у створенні та діяльності місцевої "Громади", "Просвіти", а також Чернігівської архівної комісії (далі ЧАК). Становлення цієї краєзнавчої інституції, що виникла 1896 р., з цілої низки причин затягнулося, але в атмосфері загального демократичного піднесення комісія почала набирати оберти. Саме в цей час, 27 травня 1903 р. І. Шрага було обрано помічником голови ЧАК, і впродовж цілого року він фактично спрямовував усю її роботу. Склад ЧАК істотно оновився, на прилюдних засіданнях порушувалися актуальні проблеми місцевої історії. Значний інтерес викликала, зокрема, насичена цікавими фактами доповідь І. Шрага "Особисті спогади про Чернігівську гімназію у зв'язку з перебуванням у ній Гліба Івановича Успенського". Водночас за дорученням ЧАК він готував покажчик статей історичного змісту, опублікованих у часописі "Черниговский листок", який протягом 1861—1863 рр. видавав Л. Глібов. І. Шраг був також безпосередньо причетний до впорядкування ґрунтовної "Програми для збирання відомостей археологічних, історичних та етнографічних по Чернігівській губернії", розісланої ЧАК на місця з метою пожвавлення краєзнавчих студій того ж таки 1903 р. Водночас завдяки І. Шрагу комісія перетворилася на справжній центр національно-визвольного руху. Це серйозно занепокоїло місцеву владу, а після того, як ЧАК вирішила відрядити депутацію до Полтави для участі в урочистому відкритті пам'ятника І. Котляревському, за комісією було встановлено пильний нагляд. Врешті-решт у березні 1904 р. внаслідок гострого конфлікту з губернатором І. Шраг вімовився від посади помічника голови ЧАК і разом з іншими представниками прогресивної інтелігенції (серед яких, до речі, був М. Коцюбинський) вийшов з її складу. Чимало зусиль доклав І. Шраг і для відкриття у Чернігові на основі багатющої колекції В. Тарновського Музею українських старожитностей. Йому довелося настійливо переконувати не тільки земських гласних, але й членів губернського присутствія у земських та міських справах у доцільності й необхідності фінансування цього закладу. У 1902 р. музей, який сучасники цілком слушно вважали скарбницею української культури, відчинив свої двері, але І. Шраг і надалі піклувався про його стан. І. Шраг усвідомлював нагальну потребу налагодження зв'язків з національно-культурними осередками Західної України. У 90-х рр. XIX ст. він систематично надсилав у львівський часопис "Правда" свої дописи — "Листи з Чернігівщини", які є цінним історико-краєзнавчим джерелом. 1899 р. І. Шраг став членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові й згодом опублікував на сторінках його "Записок" низку рецензій на праці чернігівських краєзнавців, а також кілька оглядів місцевої преси. Наприкінці 1917 р. І. Шраг увійшов до складу ініціативної групи, яка заснувала у Чернігові видавниче товариство "Сіверянська думка". Воно ставило собі за мету "задля освіти народної... друкувати і видавати різного роду видання культурно-просвітнього характеру, переважно українською мовою по українознавству". Незважаючи на несприятливу політичну кон'юнктуру, видавниче товариство спромоглося протягом 1918—1919 рр. видрукувати 6 книжок, що давно вже стали бібліографічною рідкістю: збірки творів Т. Шевченка і Б. Грінченка, історичні та культурологічні студії В. Модзалевського, В. Шугаєвського, Д. Дорошенка, П. Стебницького.
О. Коваленко, А. Гапієнко
| 
