Село Курінь Бахмацького району розташоване за 7 км. від міста Бахмач. Центр сільської ради, якій підпорядковані села Ополонське, Українське, Шумейки.
За рядом переказів село засноване в середині XVI століття. Збереглися замітки релігійного літопису, де говориться, що село Курінь стоїть за 37 верст від Конотопа і 120 верст від Чернігова. Село одержало назву від українського слова "курінь", що означає кілька невеличких будиночків "куренів" (подібних до жител кочовиків).

Кількість населення у селі Кропивне Бахмацького району - 880 осіб, дворів 209. Відстань від м. Бахмач - 55 км. Центр сільської ради.
Щодо походження назви, відомо, що кропивою називались полотняні штани, зроблені з конопель чи льону, слово походить від старослов'янського "корпива". Тож цілком можливо, що сучасне Кропивне пішло від поселення ткачів.
На землях Кропивного, поблизу села Лисогори, бере початок річка Лисогір, довжиною 61 кілометр, ліва притока Удаю. Місцевість вражає красою глибоких ярів і широких полів, де височіють високі могили-кургани II-IV тисячоліть до нашої ери.

Село Красне Бахмацького району Чернігівської області налічує 1056 осіб населення та 474 дворів. Відстань від м. Бахмач - 45 км. Центр сільської ради, якій підпорядковані села Карпенкове, Пирогівка, Тасуїв. Через село проходить автомобільний шлях Київ - Конотоп.
Поселення відоме з дотатарських часів. Від ворожих зазіхань було обнесене земляним валом, залишки якого нині ще помітні.
Першими жителями Красного були Краснов, Постовит, Осадчий, Черевко, Головань. Старшим серед них був Краснов. Вважають, що його прізвище і дало селу таку назву.
За іншою версією село отримало свою назву від червоних дубів, які росли на цій місцевості, вражаючи всіх своєю незабутньою красою.

Кількість населення 871 особа, дворів 493. Відстань від райцентру 25 км. Центр сільської ради, якій підпорядковані селища Перемога і Черемушки.
Село Красилівка Бахмацького району засноване на початку XVII століття, в той час у ньому проживало 43 козаки та 39 селян. Існує легенда, що свою назву село одержало від артілі красильщиків, які поселились на березі річки Кудринка і дали початок поселенню.
На початку 1918 року в селі була встановлена радянська влада.
У 20-х роках в користуванні селян було 13 млинів. Частина з них була на механічному приводі, а частина працювала за допомогою вітру.

Кількість населення 1085 осіб, дворів 575. Відстань від райцентру 25 км. Центр сільської ради. Поблизу села знаходиться залізнична станція Григорівка.
Село виникло близько 1700 року. Гайворонський козак Корній Салогуб купив у гайворонського козака Германа Чернича хату, загатив греблю і побудував млин, створив хутір, який із усіма угіддями за гетьманування І.Мазепи продав канцеляристу Григорію Григор'єву. Цей хутір і дістав назву Григорівка.
У 1866 році в селі налічувалося 272 двори з населенням 2651 жителів, а у 1897 році -461 двір з населенням 3428 жителів. У XIX столітті в селі працювало два винокурні заводи, продукція яких продавалася в шинках та на ярмарках.

Село Часниківка Бахмацького району Чернігівської області підпорядковане городищенській сільській раді. Розташоване на захід від с. Городище на відстані 6 кілометрів. Населення 298 чоловік, 131 двір. Засноване в XVII столітті.
Назва села походить від імені полковника Василя Часника. Жертвами Голодомору стали 2 особи.
Через село проходить залізнична колія Гомель - Бахмач - Одеса. На території села знаходиться залізнична зупинка "Часниківка".

Кількість населення 900 осіб, дворів 410. Відстань від райцентру 12 км.
Село, центр сільської ради, розміщене за 2 кілометри на південь від бетонної автостради Київ - Москва. З північного заходу село оточене мішаним лісом (урочище Лозки). На сході села знаходиться русло річки Доч.
Точних відомостей про заснування села не існує. Є версія, що село засноване ще в XII столітті.
З 1661 року село належало Чернігівському Іллінському монастирю. А в період гетьманування Івана Мазепи (1687 - 1709), коли Батурин став гетьманською столицею, село Городище було своєрідною фортецею і слугувало для захисту від ворогів. Це був невеликий військовий городок у передмісті Батурина.

Кількість населення 795 осіб, дворів 560. Відстань від райцентру 30 км.
Центр сільської ради. Розташоване на південний схід від міста Бахмача на річці Яцунці.
Засноване в середині XVII століття вихідцями з Волині.
За переказами, першими поселенцями були Рогуля, Євтух, Хилько, Чайка, звідки назви Рогулівка, Євтухівка, Хільківка, Чайківка.
За 5 кілометрів від села, по дорозі на Красний Колядин, при так званому Бугаєвому хуторі, нині урочище Дроздове, знаходився укріплений городок, обнесений валом вище 2 метрів, рештки якого збереглися до цього часу.

Кількість населення 290 осіб, дворів 206. Відстань від райцентру 35 км.
Центр сільської ради, якій підпорядковані села Білі Вежі Другі, Вишнівське, Зарукавне, Зеленівка, Кальчинівка, Круглолугівка (не заселена).
Раніше це було давньоруське місто Біла Вежа на р. Остер, залишки якого виявлені поблизу. Перша згадка про поселення відноситься до 1096 року в "Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям".
Щодо топонімічної назви, то "біла" походить від давньоруського - білий, прозорий, чистий, а вежа - від праслов'янського "везти". Слово "вежа" у слов'янських народів означає пересувний дім, а пізніше це слово набуло значення башти, дзвіниці.

Кількість населення 706 осіб, дворів 348. Відстань від райцентру 35 км. Центр Гайворонської сільської ради, якій підпорядковані села Восьме Березня, Нечаїв, Червона Зірка, Шевченкове.
За 2 кілометри від нього проходить залізниця Бахмач-Ромни.
Гайворон розміщений на річці Басанці або Гайворон, притоці річки Ромна. Відоме з першої половини XVII століття під назвою "городище Гайворон".
В 1751 році "...населення Гайворона - 3820 і хутор Нечай - 71. Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Дерев'яна, старої будови. Оновлена 1889 року. Школа земська."

Село Кальчинівка розташоване на південний захід від села Білі Вежі на відстані 12 кілометрів і за 8 кілометрів від залізничної станції Григорівка. Населення 17 чоловік, дворів 13.
Засноване в 1767 році як одне із колоніальних поселень німців. Жертвами Голодомору стали 2 особи.
У селі знаходиться пам'ятник німецькій сім'ї Еденів (9 дітей, мати, батько), їх розстріляли фашисти за те, що батько був комуністом, головою колгоспу і мав зв'язок з партизанами.

Село Бахмач є центром сільської ради, якій підпорядковані села Кошмалів, Острів, Пашків. По його території протікають річки Бахмач і Борзенка.
Одне з давніх поселень на Київській Русі. Вперше про нього згадується в 1147 році в "Повісті временних літ": "...услышав об истреблении Мстиславовичами города Всеволожа, жители городов Уненежа, Бохмача и Белой Вежи поспешали бежать в Чернигов...". Бахмач був зруйнований у результаті міжусобних воєн, а в 1239 році його остаточно зруйнували монголо-татари.
За документами 1767 року при храмі Вознесіння у 1755 році було відкрито школу. Другий храм гетьманського Бахмача - Успенський - був знищений у 1664 році і на цьому місці відбудували новий храм - Успіння Богородиці у 1732 році.
З 1781 року, коли поділ на полки було ліквідовано, Бахмач стає волосним містечком Конотопського повіту, Новгород-Сіверського намісництва, а з 1802 року - того ж повіту Чернігівської губернії.

Село Острів Бахмацького району розташоване на захід від села Бахмач на відстані 7 кілометрів. Населений пункт отримав назву від свого розташування, тому що оточений річкою Борзенкою, болотом та лісом, знаходиться у важкодоступній місцевості, де жителі ховалися від кочовиків.
В 1929 році в Острові була збудована школа на дві кімнати, в якій навчалося 50 дітей. В 1957-1958 навчальному році в школі було 2 класи-комплекти, у яких навчалося 45 дітей. В 1958 році в хуторі налічувалося 57 дворів, переважна більшість жителів вихідці із села Городище.

Село Кошмалів Бахмацького району Чернігівської області розташоване на відстані 6 км на захід від села Бахмач.
У 1892 році в хутір поселилися Федір Кошмал, який мав п'ятьох синів і для всіх побудував окремі садиби, і Никифор Кошмал, який мав двох синів і для них теж побудував окремі садиби. Пізніше до них поселився Копа Опан, який також для своїх трьох синів побудував три двори.
Оскільки Кошмали у хуторі переважали, то його стали називати Кошмалів. До 1917 року в ньому налічувалося 12 дворів, а у 1958 році - 27 дворів.

Село Пашків розташоване на захід від села Бахмач на відстані 3 км. Населення - 38 чол., 16 дворів.
Виникло село Пашків у 1861 році. Назва села походить від прізвища першого поселенця - Пашко-Сільверста. На відстані 1 км від Пашкового хутора, на північний схід від нього, був розташований хутір Цибанів, який раніше називався Вовків. Назва пішла від того, що землі, які межували із Пашковим хутором, належали сосницькому пану, у якого був наймит Вовк. Цьому наймитові були передані землі із лісом у спадщину (300 га) ніби тому, що пан не мав спадкоємців, а землі мав дуже багато. Одна з дочок Вовка вийшла заміж за Цибаня і жила на дворищі померлих батьків, а тому хутір почали називати Цибанів.