Село Бахмач є центром сільської ради, якій підпорядковані села Кошмалів, Острів, Пашків. По його території протікають річки Бахмач і Борзенка. Одне з давніх поселень на Київській Русі. Вперше про нього згадується в 1147 році в "Повісті временних літ": "...услышав об истреблении Мстиславовичами города Всеволожа, жители городов Уненежа, Бохмача и Белой Вежи поспешали бежать в Чернигов...". Бахмач був зруйнований у результаті міжусобних воєн, а в 1239 році його остаточно зруйнували монголо-татари. За документами 1767 року при храмі Вознесіння у 1755 році було відкрито школу. Другий храм гетьманського Бахмача - Успенський - був знищений у 1664 році і на цьому місці відбудували новий храм - Успіння Богородиці у 1732 році. З 1781 року, коли поділ на полки було ліквідовано, Бахмач стає волосним містечком Конотопського повіту, Новгород-Сіверського намісництва, а з 1802 року - того ж повіту Чернігівської губернії. Отже, нинішнє село Бахмач існувало уже декілька століть як фортеця на півдні Чернігівських земель. Посередині села проходить залізнична колія, яка з'єднує Україну з республікою Білорусь (колись Лібаво-Роменська). У 1929 році в селі - більше 1500 дворів. Під час колективізації село розділене на дві сільські ради: село Бахмач Перший і село Бахмач Другий. Такий поділ існував до 1954 року. Після проведеного укрупнення колгоспів пройшло і об'єднання сільських рад в одну адміністративну одиницю. В 1929-1930 роках в селі організовано 7 колгоспів: "Червоний Жовтень", "13-річчя Жовтня", "Червоний городок", "Червона нива", "Новий шлях", "Червона армія" та імені Леніна. В 1930 році утворено 8-й колгосп -"Прапор Комуни" на хуторі Пашковому. У 1933 році колгосп "Червона нива", "Новий шлях" та "Червона Армія" об'єдналися в колгосп імені Щорса. 15 листопада 1950 року в. селі знову відбулося укрупнення колгоспів. 6 колгоспів об'єдналися у 2: імені Хрущова (територія Бахмача Першого) та імені Щорса (територія Бахмача Другого). Жертвами Голодомору стала 151 особа. Окупація села німецько-фашистськими загарбниками відбулася 9 вересня 1941 року і тривала до 9 вересня 1943 року. За період окупації німцями було розстріляно і спалено живими 50 чоловік. Насильно вивезено до Німеччини 59 чоловік. 6 вересня 1943 року фашистські варвари, відступаючи, підпалили шкільні приміщення. Згоріла бібліотека, устаткування. На фронт пішло 600 односельчан, 275 з них не повернулися. У 1999 році в селі був збудований меморіал Слави для увіковічення пам'яті про односельців, які не повернулися з Великої Вітчизняної війни. В 2002 році в селі була відкрита перша черга загальноосвітньої школи І—III ступенів. Нині на території села діють СТОВ "Надія", СТОВ "Прогрес", TOB СП "Агродім", загальноосвітні школи І—III та І—II ступенів, 3 фельдшерсько-акушерські пункти, дитсадок, клуб, 2 бібліотеки, Свято-Успенський храм УПЦ. Відомими уродженцями села є художник Г.Г. Яременко, професор В.В. Різун, заслужений учитель України М.В. Данько.
