Кількість населення 900 осіб, дворів 410. Відстань від райцентру 12 км. Село, центр сільської ради, розміщене за 2 кілометри на південь від бетонної автостради Київ - Москва. З північного заходу село оточене мішаним лісом (урочище Лозки). На сході села знаходиться русло річки Доч. Точних відомостей про заснування села не існує. Є версія, що село засноване ще в XII столітті. З 1661 року село належало Чернігівському Іллінському монастирю. А в період гетьманування Івана Мазепи (1687 - 1709), коли Батурин став гетьманською столицею, село Городище було своєрідною фортецею і слугувало для захисту від ворогів. Це був невеликий військовий городок у передмісті Батурина. На 1866 рік в селі налічувалося 295 дворів з населенням 2655 жителів, а в 1897 році -692 двори з населенням 4156 жителів. На околицях села з північної сторони до 1905-1909 років існував мішаний ліс (дуби, сосни, липи, вільхи, осики). Вік дерев досягав 300 років. Частина цієї території належала відомому українському пасічнику ПЛ. Прокоповичу, який проживав у сусідньому селі Пальчики.
Після 1861 року в селі збудовано земську школу. У 1880 році було збудовано нове приміщення двокласної земської школи. У 1902 році збудовано церковно-приходську школу біля церкви на 70-80 учнів. А церква в селі була збудована ще в 1654 році. В 1881 році вона була перебудована і стала називатися церквою Різдва Богородиці, яка проіснувала до 1936 року, коли її було зруйновано, а на фундаменті побудовано сільський клуб. З 1930 по 1938 рік на території Городищенської семирічної школи діяла відома на всю Україну агростанція. Село стало місцем боїв з кайзеровцями в лютому 1918 року. В цих боях загинуло 9 червоноармійців, які поховані на місцевому кладовищі, де споруджено пам'ятник. У січні 1921 року в селі було створено комітет незаможних селян. У 1929 році був створений перший колгосп "Червоний лан". Протягом 1931-1934 років у селі було створено ще чотири колгоспи: "14-річчя Жовтня", "2-га п'ятирічка", "імені Петровського", "імені Ворошилова". Жертвами Голодомору стали 16 осіб. З перших днів Великої Вітчизняної війни понад 857 односельчан воювали на фронтах. У часи окупації села (з 9 вересня 1941 по 9 вересня 1943 року) гітлерівці спалили 43 будівлі, 46 скирт хліба. 18 березня 1943 року на території колгоспу "14-річчя Жовтня" в клуні спалили 89 людей із сіл Городище, Пальчики, Головеньки, Обмачево та Нові Млини. При визволенні села загинуло 250 бійців Червоної Армії. В 1954 році відбулось перепоховання загиблих воїнів у центрі села, де і споруджено пам'ятник. На початку 50-х років в Україні розгорнулася компанія по укрупненню колгоспів. У 1950 році в селі було проведено об'єднання колгоспів. Із п'яти утворено два: "імені Петровського" і "Червоний лан". У 1960 році обидва колгоспи об'єднано в один - "Зоря комунізму". У 1996 році відбулося розпаювання землі та майна і створено колективне сільськогосподарське підприємство пайовиків "Зоря". У 1973 році в День Перемоги на відзначення 30-річчя визволення села від німецько-фашистських загарбників було відкрито 12-метровий обеліск на честь земляків, що не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни. На ньому викарбувано 266 імен односельчан. У селі знаходиться центр сільської ради, якій підпорядковані села Часниківка і Шумин. На даний час у селі діють: TOB "Розсоч", відділення зв'язку, АТС, ЗОШ І-ІП ст., при якій є музейна кімната бойової і трудової слави, дитсадок, лікарська амбулаторія, аптека, Будинок культури на 250 місць, бібліотека (8,5 тисяч книг), парафія Різдва Пресвятої Богородиці.
Село Шумин підпорядковане Городищенській сільській раді. Розташоване на схід від села Городище на відстані 2-х кілометрів. Населення - 42 чоловіки, 22 двори. Назва села походить від перших поселенців. Виникло в 1902-1904 роках на узбіччі ґрунтового шляху Бахмач - Батурин.
