|
|
У розділі матеріалів: 27
Показано матеріалів: 16-27 |
Сторінки: « 1 2 |
 Наприкінці XVII ст. Седнів став маєтністю чернігівського полковника Я.Лизогуба, а потім перейшов у спадок до його нащадків. Пам'ять про цей славетний козацький рід збереглася у кількох будівлях, що складають мальовничий архітектурний ансамбль. Однією з них є побудована у XVIII ст. (між 1715 та 1747 роками) дерев'яна Георгіївська церква, що стоїть на давньоруському городищі, з трьох боків оточеному крутими схилами. Час побудови Георгіївської церкви точно не встановлений. Найбільш ймовірно, що церкву звели між 1715-1747 роками. |
 Синявка – местечко на р. Синявке в 35 верстах от Сосницы. Село Синявка упоминается в грамоте 1667 года с еще тремя деревнями: Городищем, Бречью и Турею.
По поводу церкви в с. Синявка, то черниговские епархиальные известия за 1872 год № 20 упоминают два храма: Троицкий с двумя пределами и Покровский храм.
Вот что писал в 1732 году покровский священник Петр Евстафиевич: «В прошлых годах, в местечке Синявцы, когда еще была одна церковь св. Троицы
|
 Єкатерининська церква в Чернігові споруджена у стилі українського бароко на місці давнього храму періоду Київської Русі на честь героїзму козаків Чернігівського полку, виявленого під час штурму турецької фортеці Азов під командуванням Я. Лизогуба у 1696 році. Струнка дев'ятидільна споруда, освячена у 1715 року. Основу Катерининської церкви становить центральна, найвища частина, так званий четверик, до якої прилягають восьмигранні в плані об'єми, що утворюють просторовий хрест. |
 Свято-Казанська церква у Чернігові розташована поряд з літературно-меморіальним музеєм-заповідником Михайла Коцюбинського. Споруджена була протягом 1820-1827 років на честь перемоги у Вітчизняній Війні 1812 року. Свято-Казанська церква двічі перебудовувалася: на початку і в середині XX ст. Після 1943 року використовувалась як кінотеатр, а пізніше - як ремонтно-монтажний комбінат Укрголовторгтехніки Міністерства |
 У 1772-1775 рр. у північно-західній частині Чернігова на міському цвинтарі за ініціативою і на кошти поміщиці Катерини Борковської була побудована кам’яна Свято-Воскресенська церква із окремою дзвіницею, у нижньому ярусі якої розташовувалася церква Святого Григорія. Ці архітектурні споруди побудовані за участю українського архітектора Івана Григоровича Барського. Вони нагадують архітектуру київської церкви Миколи Набережного на Подолі і Трьохсвятительську в селі Лемеші Козелецького благочиння. |
 Споруджена в кінці XII - на початку XIII ст. на Чернігівському посаді, біля торгівельної площі. Названа П'ятницька церква на честь покровительки торгівлі Параскеви П'ятниці. До 1786 року була головною спорудою П'ятницького монастиря. Перші реставраційні роботи здійснювалися 1670 року. У 90-х рр. XVII ст. на східному і західному фасадах було надбудовано барочні фронтони, а баня стримувала багатоярусне завершення. Значними були перебудови після пожежі 1750 року та в XIX ст., коли П'ятницька церква перетворилася на семибанний храм. |
 Збудований Борисоглібський собор у сер. XII ст. на території Дитинця між Валом і Спаським собором на залишках фундаменту кам'яної споруди XI ст. Багаторазово перебудовувався і відновлювався. Значно пошкоджений 1611 року під час пожежі, у 1627-1628 рр. польська шляхта перетворила собор на домініканський костьол, та в 1659 році він знову став православним храмом. 1672 року до його західного фасаду прибудовано восьмигранну у плані дзвіницю-притвор (розібрана під час реставрації). На поч. XVIII ст. був п'ятибанним. У1857 собор розширено на схід за рахунок нової апсиди, змінено форму верхів. Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. собор горів і був частково зруйнований.
|
 Церква Архістратига Божого Михайла будувалася протягом 2007-2009 років. Спочатку, поруч із храмом було встановлено на тимчасовій дзвіниці нові дзвони, які були виготовлені і привезенні з Дніпропетровська у кількості 7 штук. Вага дзвонів: 5, 10, 20, ЗО, 60, 80, і 100 кг. Вони були придбані на кошти прихожан. Із часом поруч з церквою було побудовано 30-метрову дзвіницю.
|
 Будівництво церкви Святителя Миколи-Чудотворця розпочалося у 2005 році. В народі її ще називають "афганська" церква, будівництво церкви проводилося на пожертви простих людей. Хтось приносить п'ять гривень, хтось-десять, хтось-двадцять, а то і три. За два роки свій внесок в будівництво церкви здійснили більше 30 тис. людей. До речі, кожний із них отримав свідоцтво добровільного пожертвування на будівництво церкви. Це означає, його ім'я заноситься у спеціальну книгу пам'яті. А молитва за жертводавців буде постійно виконуватися.
|
 Засновані Антонієві Печери в 1069 році преподобним Антонієм Печерським із Любеча. Спочатку мали назву Богородицький монастир. Цьому сприяв чернігівський князь Святослав.
Розвиток монастиря припадає на 1239 рік, коли Чернігів був зруйнований татаро-монголами. Про що свідчить пробудження на початку XII ст. біля входу до печери мурованої Еллінської церкви. Потім відбувся занепад до XVI ст. Відбудова монастиря почалася у 1649 році за кошти чернігівського полковника Степана Подобайла. Реставрація тривала до кінця XIX ст. На початку XXI ст. Антонієві печери мали довжину близько 350. Глибина печер коливається від 2 до 12 м.
|
Спасо-Преображенська церква у місті Бахмач є новою, яка побудована с силікатної цегли. Церква є одно банною. Всередині церкви гарний розпис стін. Отець Микола розповів, що Спасо-Преображенська будувалася повністю на пожертви односельчан. Навіть односельчани та віруючи люди вивантажували цеглу та ліс. Можна з упевненістю сказати, що це було народне будівництво церкви.
На прохання відомого краєзнавця Прилуччини Миколи Куриленко: «Кого ви можете виділити в період будівництва церкви?» відповів: «Виділяти нікого я не буду, тому що тоді буде образа з боку віруючих. Будували церкву миром». |
 Місто Батурин розташоване на р. Сейм за 26 км від райцентру і залізничного вузла Бахмач. Населення складало на 1980 р. 3700 чол., 2005 р. - 2900. Батурин - містечко чисте, компактне, у ньому є чимало споруд, які мають історичну цінність. Нас супроводжував місцевий священик о. Георгій Шутко, який цікаво розповів велику історію своєї приходської церкви і Батурина. З його розповіді ми дізналися, що в писемних джерелах уперше Батурин згадується в 1625 році, коли польська шляхта побудувала тут фортецю. | |
