 Збудований Борисоглібський собор у сер. XII ст. на території Дитинця між Валом і Спаським собором на залишках фундаменту кам'яної споруди XI ст. Багаторазово перебудовувався і відновлювався. Значно пошкоджений 1611 року під час пожежі, у 1627-1628 рр. польська шляхта перетворила собор на домініканський костьол, та в 1659 році він знову став православним храмом. 1672 року до його західного фасаду прибудовано восьмигранну у плані дзвіницю-притвор (розібрана під час реставрації). На поч. XVIII ст. був п'ятибанним. У1857 собор розширено на схід за рахунок нової апсиди, змінено форму верхів. Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. собор горів і був частково зруйнований. У1952-1958 рр. його реставровано за проектом архітектора М. В. Холостенка у формах давньоруської архітектури. За типом Борисо-Глібський собор - хрестово-купольний, одноверхий, шестистовпний, триапсидний храм. Фасади прикрашено півколонами, рядом декор, ніш, аркатурним фризом під закомарами, тристу¬пінчастими порталами. У північних і південних стінах-6 ніш-аркасолій для князівських поховань. Збереглися залишки аркади-галереї, що обрамляла будову. Фасади вкриває шар тонкого тиньку, розкресленого під кам'яну кладку з квадрів. Винятковий інтерес становлять білокам'яні різьблені фрагменти-капітелі, знайдені під час розкопок. Поєднання цегляної кладки з деталями з вапняку - характерна риса чернігівської архітектури XII ст. Інтер'єр прикрашав фресковий розпис, підлога з інкрустованих мозаїкою шиферних плит та майолікових різнокольорових плиток. Збереглися срібні карбовані царські врата іконостасу. Для їх виготовлення було використано матеріал фігури срібного ідола, знайденого 1700 року під час будівництва дзвіниці Чернігівського колегіуму. У Борисо-Глібському соборі похований церковний, політичний та культурний діяч XVII ст. Лазар Баранович (1620-1693).
Фото: Олексій Пісьменний та Воробей Валентин
| 
