|
|
У категорії матеріалів: 87
Показано матеріалів: 31-45 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
Сортувати по:
Даті
Овраменків Круг — поселення III—V, X—XIII ст. Знаходиться за 3 км на захід від с. Березанки Чернігівського району в урочищі Овраменків Круг. Відкрите в 1983 р., обстежене — в 1985 р. Загальна площа 4,8 га. Під час розкопок досліджено будівлі київської культури III—Vст., у заповненні однієї з яких виявлено фрагменти ліпної кераміки і керамічне прясло. 12 будівель X—XI ст. господарського і виробничого призначення мали видовжену й овальну форму. У південній частині розкопу виявлено котлован житла XI—XII ст. стовпової конструкції. Піч була розміщена в правому куті від входу. В орному шарі і заповненні котлована знайдено кістяний однобічний гребінь з футляром, проколки, ключі, кубоподібний замок, пряслиця, бруски, ножі.
|
Належить до другої половини III—II тис. до н. е. Розміщене поблизу смт Радуля Ріпкинського району в заплаві лівого берега Дніпра на дюні посеред болота Фролова в урочищі Круш. Площа 500 х 400 м. Серед знахідок — уламки товстостінного ліпного посуду з розрідженим ямковим, ямково-гребінцевим і гусеничним орнаментом; із кременю пластинчасті ножі з хвилястою ретушшю, пластинчасті кінцеві скребки, пластинки, відщепи.
|
Смячка XIV — стоянка мезолітична (IX тис. років до н. е.) біля с. Лісконіг Новгород-Сіверського району. Розташована на розлитій морені на схилі високого плато лівого берега річки Смячки. За рядом ознак нагадує стоянку Свідре Вільке в Польщі. Серед крем'яного інвентарю переважають великі ножеподібні пластини і виготовлені з них знаряддя (кінцеві скребки і різних типів різці) та т. зв. верболистні наконечники стріл.
|
Виявлена поблизу с. Кудлаївки Новгород-Сіверського району. Належить до мезоліту (X—VIII тис. років тому). Дослідження проводилися археологом М. Рудинським у 1925 та 1930 рр. Кудлаївська стоянка розташована на одній з найвищих піщаних дюн у заплаві Десни. Чітко вираженого культурного шару, саме через розташування на піску, не виявлено.
|
Журавська стоянка — стародавнє поселення на лівому березі р. Удаю в с. Журавці Варвинського району (XII—X тис. до н. е.). Досліджувалася М. Рудинським в 1927—1930 рр. Залишки Журавської стоянки залягали в лісоподібному суглинку у вигляді невеликих скупчень розщеплених кременів та кісток степових тварин (байбак та ін.). Серед крем'яних виробів переважають дрібні вістря, різці, пластинки, скребки і скобелі, близькі до виробів степо-
вих пізньопалеолітичних стоянок. Журавська стоянка датується по-різному — від початку пізнього палеоліту до раннього мезоліту.
|
Ми маємо підстави вважати в особі К. Розумовського одного з перших будівничих архівної справи в Україні. Так, 1751 р. він видав ордер "на побудову кам'яниці в Глухові під архів", а 1763 р. уперше запровадив офіційну посаду генерального архіваріуса, у віданні якого перебував архів Генеральної Військової канцелярії — державний архів Гетьманщини.
|
Розміщений на північній околиці с. Звеничева Ріпкинського району на пагорбі серед заболоченої низини, тепер осушеної. Відомий з 1874 р. У 1976—1977 рр. розкопано 7 курганів. Насипи були на двох підвищеннях, розділених заболоченою низиною шириною 70—80 м. На підвищенні, яке знаходиться ближче до р. Замглай, зафіксовано 19 насипів (три з них розорані). Розміщені вони компактно. Три кургани зберегли банеподібну форму (висота 1,3—1,5 м, діаметр 11—12 м). Вони оточені ледве помітними кільцевими рівчаками. Решта курганів має висоту 0,3—0,9 м, діаметр — 6—8 м. У двох з семи курганів поховання не виявлені.
|
Розміщений за північно-східною околицею с. Смолигівки Ріпкинського району, на правому підвищеному березі р. Ворзни (лівої притоки р. Дніпра), біля впадіння в неї невеликого струмка. Відкритий 1984 р. Невелика балка, що має вихід до річки, ділить могильник на північну групу з 12 насипів і південну з 3 насипів. Форма більшості насипів банеподібна, решта — не має чіткого профілю і виразних меж. Розміри курганів від 0,3 м до 0,9 м висоти і від 5 м до 10 м у діаметрі. Досліджений курган у північній частині могильника. Він містив дитяче поховання за обрядом трупопокладення із західною орієнтацією.
|
Розташований на відстані 350 м на схід від с. Гущина Чернігівського району, на лівому березі р. Білоуса. Праворуч від шляху на Чернігів знаходиться 9 насипів (висота 0,8—1,9 м, діаметр 6—12 м). Друга курганна група із 40 насипів (висота 0,7—2,5 м, діаметр 5—16 м) міститься на відстані 100 м на південь від села поряд із шляхом на Чернігів. Обидві групи насипів заросли деревами і чагарником: На багатьох насипах видніються сліди грабіжницьких розкопок. Напевне, це був один могильник, який на зламі XIX—XX ст. налічував 120 насипів. Археологом Д. Самоквасовим у XIX ст. і сучасними дослідниками вивчено близько 20 насипів.
|
Поховальні пам'ятки східнослов'янського населення епохи давньої Русі. На Чернігівщині досліджені найповніше з усіх регіонів східної Європи. До X ст. відносяться дружинні могильники (Шестовиця, Табаївка, Любеч, Седнів, Клонів та ін.) Одним з найвизначніших давньоруських поховальних комплексів є Чорна Могила в Чернігові. Від сільських курганних могильників поховання представників заможної верхівки відрізняються багатством супроводжуючого інвентаря, часто розмірами насипів. Обряд поховання пройшов кілька етапів еволюції: кремація неподалік від місця майбутнього поховання, кремація на місці поховання, інгумація на рівні давньої земної поверхні (з наступним зведенням насипу). Після запровадження християнства, під впливом догм нової релігії небіжчика починають ховати в могильних ґрунтових ямах.
|
Розміщений за 2 км на південний захід від с. Клонева Ріпкінського району в урочищі Поруб. Відкрито 1984 р. і розкопано 2 кургани. У 1985 р. Чернігово-Сіверська експедиція розкопала ще 15 насипів. Некрополь знаходиться на краю тераси правого берега р. Лисиці, за 1 км від впадіння в р. Ворзну. Розміщені кургани купчасто на майдані 300 х 100 м. Всього 199 насипів висотою 0,3—3,5 м і діаметром 5—14 м.
|
Розміщений на південно-західній околиці с. Вороб'їв Ріпкинського району, праворуч від шляху до с. Губарів на старому кладовищі. Могильник налічує 19 насипів, розташованих ланцюгом на підвищенні над заболоченою низиною. Кургани мають форму кулевого сегмента (висота — 0,3—1,6 м, діаметр — 5—11 м). Біля окремих насипів помітні серповидні рівчачки. 1978 р. О. Шекуном розкопано курган (висота — 1,5 м, діаметр — 11 м), розміщений у північно-східній частині могильника. Розчищене вогнище на рівні давнього горизонту мало в плані округлу форму площею 3 м2. На вогнищі знаходилася урна-горщик.
|
Належить до підгірцівської культури VI—IV ст. до н. е. Знаходиться на відстані 1,2 км на північний схід від с. Тесняки Чернігівського району на піщаній горбистій, заболоченій, вкритій лісом місцевості. Має 8 насипів сферичної форми (висота — 0,3—1,5 м, діаметр 6—10,5 м). Із 7 досліджених 5 курганів містили трупопокладення, 2 — трупоспалення. Поховальний інвентар: намисто округло-сплющеної форми з янтарно-жовтого прозорого скла та скловидної одноколірної пасти (білої, жовтої, бірюзової, синьо-фіолетової, темно-синьої, світло-зеленої і голубої). До складу намиста входять також пастовий бісер та шліфовані шматочки янтаря з поздовжніми отворами. У більшості поховань виявлені цвяхоподібні залізні шпильки з широкими плескатими голівками, посудини або їх частини.
|
Кургани — це найчастіше могильні насипи, якими давні скіфи і інші народи на території нинішньої України увічнювали пам'ять покійного. Після поширення християнства звичай поступово забувався і на рубежі середньовіччя зник. Верхню частину кургану називають насипом. Вона буває земляною, кам'яною чи комбінованою. Могильний курган може бути і без поховання конкретної людини. Відомо, що після загибелі знатного воїна на чужині на його батьківщині влаштовували ритуальне поховання, так званий кенотаф. Насипали кургани завжди поза поселеннями, як поодиноко, так і групами. Насипи бувають дуже великими. Наприклад, Чортомлицький курган поблизу Нікополя був заввишки 20 м і по периметру — понад 350 м.
|
Судячи з археологічних даних, Чернігівщина починає заселятися людьми в мустьєрську епоху (ранній палеоліт), 150—140 тис. рр. тому. Про це свідчать знайдені в селах Чулатів і Араповичі Новгород-Сіверського району предмети з кременю, виготовлені первісними мисливцями. В пізньому палеоліті (40—13 тис. років тому) людина починає переходити до осілості. На території сучасних Варвинського, Коропського, Менського, Новгород-Сіверського і Щорського районів виявлено близько 20 поселень цієї доби. Біля Новгород-Сіверського знайдено унікальні вироби з кременю дуже великих розмірів, що дістали назву гігантолітів. Великий інтерес становлять також залишки трьох чумоподібних жител на поселенні поблизу с. Пушкарів.
| |
