|
|
У категорії матеріалів: 87
Показано матеріалів: 16-30 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
Сортувати по:
Даті
XIV археологічний з'їзд у Чернігові — один із всеросійських з'їздів, що відбувся 1—12.08.1908 р. У роботі з'їзду брав участь 281 дослідник від 68 наукових установ, навчальних закладів, товариств та інших організацій країни, зокрема видатні вчені Д. Айналов, Ф. Вовк (Волков), В. Городцов, В. Ляскоронський, М. Макаренко, В. Перетц, М. Петров, Д. Самоквасов, Б. Фармаковський, Е. Штерн та інші. Були й зарубіжні гості. Відбулося 28 засідань, заслухано 85 доповідей з питань вивчення переважно так званих первісних та архітектурно-мистецьких пам'яток, здебільшого м. Чернігова, Чернігівської, сусідніх та деяких інших губерній.
|
Зараз на Чернігівщині налічується 22 козацькі організації, з них 4 — обласних, 17 — районних та міських. Більшість з них беруть участь у різноманітних спортивно-патріотичних, національно-виховних, культурно-мистецьких заходах та акціях. Чернігівський козацький полк Козацтва Запорозького, обласна організація з питань молоді і туризму облдержадміністрації, управління освіти та відділу у справах сім'ї та молоді міської ради влаштували у спорткомплексі "Хімік" перший відкритий міський турнір "Козацькі забави". Після параду за участю чернігівських прикордонників, вшанування слави та пам'яті козацького полковника Подобайла, свою вправність продемонстрували фахівці з національних бойових мистецтв.
|
Не лише допомагати людям літературою своїх фондів, а й поповнювати фонди новими виданнями, незважаючи на майже повну відсутність фінансів для цього, — таким принципом керуються в Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. В. Ко-роленка. Як повідомляє Укрінформ, ця книгозбірня налагодила і розширює видавничу діяльність. Заручившись підтримкою місцевого відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського HAH України та обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, тут започаткували випуск серії "Історики та краєзнавці Чернігівщини".
|
Ось декілька рядків із листа Тараса Шевченка 1844 р. чернігівському губернатору П. Гессе про розповсюдження естампів "Живописная Украина". Лист написаний російською мовою. "...История южной России изумляет каждого своими происшествиями и полусказочными героями, народ удивительно оригинален, земля прекрасна, и все это до сих пор никем не представлено пред очи образованного мира, тогда как Малороссия давно имела своих и композиторов, и живописцев, и поэтов. Чем они увлекались, забыв свое родное, — не знаю. Мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле, и тогда бы она мне казалась краше Швейцарии и всей Италии.
|
Це історична місцевість у Чернігові (Новозаводський район) на правому березі Десни, пам'ятка садово-паркового мистецтва (з 1927 р.). Назва — від давньослов'янського "болд" — дуб або староукраїнського "болди" — гори, молдавського "болди" — верх. Утворюються з 20—35-метрових пагорбів, розгорнутих дугою на південь від заплави річки Стрижня. Заселені з давніх часів і зберегли багато історичних, археологічних та архітектурних пам'яток. Розміщений тут курганний комплекс — один з найбільших некрополів IX—XI ст., складається з 6 курганних груп, що визначали заселену територію міста. Пов'язаний з поселенням на Подолі. Досліджувався 1872 р. і 1908 р. Д. Самоквасовим, 1965 р. — С. Ширинським.
|
Вченим відомо 12 скарбів, знайдених на території давнього Чернігова.
1. У 1848 р. виявлено скарб біля Єлецького Успенського монастиря під час розчистки рову на монастирському городі. Він складався з двох золотих дротяних браслетів; 2 золотих перснів з коштовним камінням, прикрашених зерню; 5 срібних великих напівсферичних підвісок з вушками, орнаментованих зерню і сканню; 57 срібних позолочених поясних бляшок. Скарб поступив до оружейної палати в Москві; 1864 р. переданий до Московського історичного музею.
2. Виявлено у середині XIX ст. неподалік від попереднього, поблизу Чорної Могили. В окованій залізом скриньці були золоті прикраси: "пояси, сережки, браслети, каблучки, персні, очілля та ін.
|
Звеничівське городище VI—IV ст. до н. е. Знаходится за 2,3 км від східної околиці с. Звеничева Ріпкинського району в урочищі Південний Замглай. Відкрите 1976 р. Майданчик городища має близьку до квадрата форму. Оточений валом (ширина — 10—15 м, висота - 1,5 м). У культурному шарі (товщина — 0,2-0,4 м), що знаходиться під шаром торфу, зустрічаються фрагменти ліпної кераміки, вугілля, кістки тварин.
|
Чулатівські стоянки — група поселень давнього кам'яного віку на правому березі Десни поблизу с. Чулатова Новгород-Сіверського району. Сліди одного з них — Чулатів III (Заровська Круча) у вигляді опрацьованих кременів і кісток тварин зустрічаються в заплаві і руслі річки, будучи перевідкладеними з її високого берега. Датується кінцем мустьєрської епохи раннього палеоліту (понад 40 тис. років тому). На Чулатівській І (Крейдяний Майдан) та Чулатівській II (Робочий Рів) стоянках на високому березі річки виявлені залишки невеликих наземних жител у вигляді скупчень кісток тварин і вогнищ та місця оброблення каменю й кістки (виробничі центри).
|
Пушкарівські стоянки — група пізньопалеолітичних та ранньомезолітичних поселень на правому березі р. Десни на півдні від села Пушкарі Новгород-Сіверського району (Пушкарі І—VIII, Погон, Бугорок та ін.), залишки та сліди яких досліджувалися в 30—40 рр. експедиціями АН УРСР. Окремі з них розкопані на значних площах, зокрема стоянка Пушкарі І досліджена М. Рудинським та П. Борисковським у 1932-1933 рр. і 1937-1939 рр. В її культурному шарі виявлені залишки невеликих наземних наметоподібних жител у вигляді скупчень великих кісток мамонта, використаних у свій час при їх спорудженні, та кісткових вугілля та золи на місцях вогнищ поза житлами.
|
Новгород-Сіверська стоянка — поселення кінця пізнього палеоліту (38—10 тис. років тому) на високому правому березі Десни, на території сучасного міста Новгорода-Сіверського, за садибою 8-річної школи. Виявлена 1933 р., досліджувалась 1935—1938 рр. і 1954 р. І. Підоплічком (1905—1975 рр.) — українським радянським зоологом, палеонтологом і археологом (з 1967 — академік АН УРСР). Культурні залишки залягали під навісами і в гротах великих піскових брил (скель), які напевно були житлами і сховищами мешканців Новгород-Сіверської стоянки. Знайдено крем'яні різці, скребки, вістря. Унікальними крем'яними виробами є три великі знаряддя — гігантоліти. Науковий інтерес становить також ребро мамонта, орнаментоване численними лінійними насічками.
|
Шестовицькі могильник і поселення — давньоруські пам'ятки X—XI ст. на правому березі Десни в околицях с. Шестовиці поблизу Чернігова. Могильник складається з трьох груп курганів; досліджувався П. Смоличевим, Я. Станкевич та Д. Бліфельдом у 20—50-х рр. Розкопано понад 150 поховань в обрядах тілоспалення та тілопокладення. Є поховання без похованих — кенотафи на честь померлих на чужині. Поховання, влаштовані в ямах і дерев'яних гробницях-зрубах, одинарні, парні (чоловіків-воїнів і жінок-рабинь) та воїнів з кіньми і спорядженням. Серед речей при похованих — зброя (бойові сокири, мечі, вістря списа, ніж-кинджал, сагайдак зі стрілами), знаряддя праці і побутові речі (ножі, гребені, ліпний і гончарний глиняний посуд), прикраси, рештки одягу, арабські та візантійські монети, скандинавські застібки-фібули.
|
Археологічна пам'ятка 5 тис. до н. е. — XIII ст. Міститься за 1,8 км від південно-східної околиці с. Кезі Ріпкинського району на невеликому острові, утвореному рукавами безіменного струмка (ліва притока р. Свишні, басейну р. Білоуса) в урочищі Бревенець. Відкрите 1984 р., обстежувалося 1986 р. Площа 2 га. У найнижчій, західній частині поселення виявлена кераміка епохи неоліту (IV—III тис. до н. е.) і бронза XVII—XVI ст. до н. е. (середньодніпровська і тшинецька культури). На решті території зустрічаються окремі фрагменти кераміки пізньої бронзи і раннього залізного віку VI—III ст. до н. е.
|
Належить до дніпро-донецької неолітичної культури (4 тис. р. до н. е.). Знаходиться на південній околиці с. Кам'янки Ріпкинського району. Відкрите 1966 р. Розкопки проводилися 1967 р. під керівництвом археолога Д. Телегіна. Культурний шар потужністю 0,2 м знаходиться на глибині 0,5 м. Досліджено рештки вогнища й зібрано близько тисячі різних знахідок, здебільшого керамічних (гостродонні широко відкриті горщики, прикрашені неглибокими ямками дрібнозубчастого гребінця, насічками).
|
Селище — поселення XII—XIII ст. біля с. Анисова Чернігівського району, в заплаві лівого берега р. Десни на берегах стариць Глушець і Комарівка в урочищі Селище. Відоме з 1948 р., досліджувалося 1985 р. Культурний шар має потужність 0,7—1,0 м. Верхня його частина датується XII—ХНІ ст., нижня — епохою бронзи. Вивчено 2 наземних житла XII—XIII ст. з глинобитними печами і 5 господарських ям різної форми і глибини. Знахідки епохи бронзи: фрагменти ліпних посудин багатоваликової, східно-тшинецької (срсницький варіант) і лебедівської культур. Із давньоруських знахідок виділяються мініатюрна срібна підвіска з зображенням на лицьовому боці хреста в обрамленні гілок, а також лита бронзова накладка (8 х 10 см) з рельєфним зображенням двох птахів і чоловіка між ними.
|
Юхнівські городища — поселення племен раннього залізного віку в поліських районах басейнів Десни і Сейму в межах Чернігівської, Брянської та Курської областей. Названі за городищем поблизу м. Новгорода-Сіверського, дослідженим в 1876 р. Д. Самоквасовим та 1940 р. М. Воєводським. Розташувалися на відособлених ділянках високих берегів річок, укріплювалися земляними валами, ровами та дерев'яними стінами-загорожами. Мешканці Канівського городища жили в наземних житлах з глинобитними печами, займалися землеробством і скотарством, полюванням і рибальством, домашніми ремеслами, зокрема, керамічним, залізообробним та бронзоливарним, підтримували обмінні зв'язки з сусідніми племенами Дніпровського Лівобережжя.
| |
