Це історична місцевість у Чернігові (Новозаводський район) на правому березі Десни, пам'ятка садово-паркового мистецтва (з 1927 р.). Назва — від давньослов'янського "болд" — дуб або староукраїнського "болди" — гори, молдавського "болди" — верх. Утворюються з 20—35-метрових пагорбів, розгорнутих дугою на південь від заплави річки Стрижня. Заселені з давніх часів і зберегли багато історичних, археологічних та архітектурних пам'яток. Розміщений тут курганний комплекс — один з найбільших некрополів IX—XI ст., складається з 6 курганних груп, що визначали заселену територію міста. Пов'язаний з поселенням на Подолі. Досліджувався 1872 р. і 1908 р. Д. Самоквасовим, 1965 р. — С. Ширинським. Налічує близько 230 курганів, найбільші серед яких - Гульбище та Безіменний. Протягом ХІ-ХУП ст. на схилах Болдиних гір створено унікальні архітектурні комплекси Єлецького Успенського монастиря і Антонієвих печер, що стали першоосновою Троїцько-Іллінського монастиря. Поруч з монастирем — цвинтар, де поховано М. Коцюбинського, українського етнографа та фольклориста О. Марковича, українського поета і педагога М. Вербицького та ін. До 40-річчя перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. на найвищому пагорбі Болдиних гір відкрито Меморіал Слави.
| 
