Пушкарівські стоянки — група пізньопалеолітичних та ранньомезолітичних поселень на правому березі р. Десни на півдні від села Пушкарі Новгород-Сіверського району (Пушкарі І—VIII, Погон, Бугорок та ін.), залишки та сліди яких досліджувалися в 30—40 рр. експедиціями АН УРСР. Окремі з них розкопані на значних площах, зокрема стоянка Пушкарі І досліджена М. Рудинським та П. Борисковським у 1932-1933 рр. і 1937-1939 рр. В її культурному шарі виявлені залишки невеликих наземних наметоподібних жител у вигляді скупчень великих кісток мамонта, використаних у свій час при їх спорудженні, та кісткових вугілля та золи на місцях вогнищ поза житлами. Серед виробів з кременю переважають різноманітні вістря, різці, скребки, скреблоподібні інструменти, а з кісток — мотика, лощило, прикраси-підвіски. Датується початковою оріньяко-солютрейською порою пізньопалеолітичної епохи (понад 15 тис. років тому). Стоянка Бугорок розкопувалась М. Воєводським та М. Гвоздовер у 1940 і 1946 рр. Датується кінцем пізнього палеоліту (близько 10—8 тис. років тому). До раннього мезоліту відноситься стоянка Покровщина (Пушкарі VII). Досліджена в 1937—1939 рр. Покровщина (Пушкарі VII). Досліджена в 1937—1939 рр.
| 
