Народився у Глухові. З 1738 р. — півчий Придворної співацької капели в Петербурзі. Володів чудовим голосом (бас). Знавець і поширювач пертесного співу. Автор Ірмоло-гія (про Київський розспів), який містить «Начало познания нот ирмолойного простого пения» (1752).
   У серпні 1742 р. на Україні добирав співаків для капели (туди потрапив і Г. Сковорода). Це про нього в царському указі, зокрема, говорилось «По силе имянного Ея Имп. Вел. указу от Двору Ея Величества певчий басеста Гаврило Головня прислан для набрання из малороссийского народа певччх к дополнению придворного певческого хору... Ежели бьі где оной гіевчей басеста по ус-мотрению своєму певчих мог сьіскать, и в том ему чинить всякое вспоможение...».