ТИЧИНА ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ народився 27 січня 1891 р. с. Піски Бобровицького району Чернігівської області в сім’ї сільського дяка. Вчився у бурсі, потім у Чернігівській духовній семінарії та в Київському комерційному інституті. Працював у конторі газети «Рада», в редакції журналу «Світло» (1913-1914), в чернігівському статистичному бюро, помічником хормейстера в українському театрі М.Садовського (1916-1917). У 1920 р. з капелою «Думка» подорожував по Правобережній Україні. В 1923-1934 рр. був співредактором журналу «Червоний шлях» у Харкові. З 1924-го по 1955 р. багато разів був за кордоном у складі делегацій письменників і культурних діячів. В роки війни виступав на антифашистських мітингах, виїжджав у прифронтову смугу. В 1936-1939 і 1940-1943 рр. був директором Інституту літератури АН УРСР. В 1943-1948 рр. – міністр освіти УРСР. Був дійсним членом АН УРСР (з 1929 р.), членом-кореспондентом Болгарської АН (з 1947 р.), доктором філологічних наук. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-5 скликань, депутатом Верховної Ради УРСР 1-7 скликань. Удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1967), нагороджений п’ятьма орденами Леніна та багатьма іншими орденами і медалями. Член КПРС. Обирався членом ЦК Компартії України. Учасник Міжнародного конгресу на захист культури (Париж, 1935). Належав до літературних організацій «Гарт» і «Вапліте».

Почав друкуватися з 1912 р. Перша збірка поезій «Сонячні кларнети» вийшла у 1918 р.  Потім вийшли збірки віршів і поем «Замість сонетів і октав», «Плуг» (1920), «В космічному оркестрі» (1921), «Золотий гомін» (1922), «Сковорода. Уривки з симфонії» (1923), «Вітер з України», «Чернігів» (1931), «Партія веде» (1934), «Чуття єдиної родини», «Пісня молодості» (1938).

В роки війни окремими виданнями вийшли книжки «Ми йдемо на бій» (1941), «Перемагать і жить!», «Тебе ми знищим – чорт з тобою» (1942), «День настане», «Похорон друга» (поема, 1943). В його доробку – низка  літературознавчих та публіцистичних творів, книг для дітей.

Після смерті поета вийшли книжки «В серці у моїм» (1970), «Квіти, мово наша рідна», «Сковорода» (1971), «З минулого – в майбутнє» (1973), «Читаю, думаю, нотую» (1974), «Із щоденникових записів» (1981), «Подорож з капелою К.Г.Стеценка» (1982), Твори в 12-ти т. (1983) та ін.

Член СП СРСР з 1934 р.

Помер 16 вересня 1967 р.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Павло Тичина. Зібрання творів у дванадцяти томах. – К.: 1983.