Чудотворний образ Іллінсько-Чернігівської ікони Божої Матері був написаний у 1658 р. ченцем Геннадієм і знаходився у Троїцькому монастирі на Болдиній горі поблизу Чернігова. Через чотири роки після написання протягом восьми днів ікона плакала. Свідками цього дива були майже всі мешканці Чернігова. Дещо згодом татари зробили набіг на місто та знищили ближні поселення. Ченці, помолившись Небесній Заступниці, сховалися в Антонієвій печері. Опівночі ординці увірвалися до монастиря, пограбували церкву, забравши начиння. Але чудотворна ікона з усіма коштовними прикрасами залишилася недоторканою. Незрима сила вберегла святиню. До печери варвари теж не змогли увійти. Вони злякалися несподіваного видіння та кинулися навтьоки.
Іллінська ікона прославилася й багатьма іншими дивами. Від неї зцілилися розбиті паралічем, сліпі, біснуваті та ін. А численні її копії розійшлися по інших обителях. Деякі (наприклад, Іллінська ікона Богородиці в Гефсиманському скиті Троїце-Сергієвої лаври) теж відомі чудотвореннями і особливо шановані богомольцями.
Коли під час хрущовських гонінь, у 1962 р., Троїцько-Іллінський монастир закрили, образ зберігала монахиня Ангія, котра передала його до відкритого в 1992 р. Єлецького монастиря, де Іллінська ікона знаходиться й нині.
| 
