Друга половина XVII - перша половина XVIII століття відзначені злетом самосвідомості українського народу, зумовленого переможним завершенням визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Українська культура і мистецтво того часу, які розвивались переважно в стильовому напрямку бароко, сягнули значних висот. Бароко охопило тоді різноманітні сфери духовного життя суспільства - архітектуру, літературу, образотворче мистецтво, музику, історіографію, відбилось у народній культурі. Як ніколи раніше спостерігалась інтеграція, взаємопроникнення різних видів культури.

Бароко як культурно-історична епоха виявило спільність у змісті різних аспектів духовного життя українського суспільства. Йдеться про певні закономірності, риси та принципи, які по-різному виявились в усіх сферах культури. В кожній із них вони набували специфічних особливостей. Адже виникали вони в спільних соціально-історичних умовах і їх поєднали між собою як протиріччя, так і спільності свого часу. Якраз бароко виступило внутрішнім стрижнем культури, визначило головні напрямки її розвитку.

Українське бароко (іноді його називають "український національний стиль") синтезувало великі культурні традиції. В його формуванні і поступу визначальне значення мали національні джерела і чинники. Це - традиції культури Київської Русі, які через візантійське посередництво йшли до глибиних основ європейської культури, а також могутній пласт народної культури, корені якої сягають часів давніх слов'ян. Воно увібрало також здобутки культури східних слов'ян та Західної Європи.

Бароко було, мабуть, першим загальноєвропейським стильовим напрямком. Воно охопило як католицькі і протестантські країни Західної Європи, так і православні країни на сході Європи. Українське бароко постало як оригінальне і своєрідне явище культури. На конкретному прикладі культури Чернігова того часу можна наочно побачити як відбувалося його формування і які чинники вплинули на цей складний процес.

Народні основи розвитку культури стали найважливішою умовою типологічної єдності художніх процесів у Чернігові. Ця специфічна народність виявилась і в безпосередньому впливі народної творчості на діяльність професійних майстрів, і в об'єктивному відображенні основних інтересів народу. Народні художні традиції значною мірою визначили типи чернігівських будівель, їх об'ємно просторові композиції і елементи архітектурного декору. Вони виявились в планах і композиціях житлових споруд - будинках Якова Лизогуба і Павла Полуботка, кам'яниці Константиновичів, келіях Троїцького і Єлицького монастирів. В такій важливій справі як відновлення пам'яток часів Київської Русі - Борисоглібського собору, Іллінської церкви, Успенського собору та інших споруд зодчі спирались на багатовіковий досвід народних будівничих.

Під впливом народної дерев'яної архітектури були вироблені типи тридільного трибанного і п'ятидібного п'ятибального храмів. В Чернігові вони представлені усипальницею Лизогубів в Єлецькому монастирі і Катерининською церквою. Народні художні традиції багато в чому визначили своєрідність чернігівської мурованої архітектури того часу. Вплив народних тардицій яскраво виявився в композиціях іконостасів, живопису, в хоровому співі, в творчості чернігівських письменників та композитора С.Пекалицького.

Велике суспільне і культурне значення мало звернення до традицій вітчизняної атичності - культурної спадщини Київської Русі. Давньоруське планування Чернігова збереглося в основних рисах і в другій половині XVII ст. Пам'ятки домонгольської архітектури та мистецтва Чернігова стали живими носіями культурної традиції. Троїцький собор в Чернігові (1679-1695рр.) продовжив лінію розвитку давньоруського монастирського храму. Динамічна композиція Катерининської церкви (кінець XVII ст. - 1715 р.) продовжила традицію наростання об'ємів до центру будови, розпочату в часи Київської Русі зодчими Софії Київської і особливо вдало розроблену у П'ятницькій церкві в Чернігові. У другій половині XVII ст. були продовжені традиції давньоруського літописання, з'являються нові редакції давньоруських літературних творів.

Велике значення мали також культурно-мистецькі здобутки східних слов'ян. Муроване будівництво, яке розгорнулося у другій половині XVII ст. в Черінігові, вимагало великої кількості висококваліфікованих будівничих. Якраз їх т на той час і не вистачало на Лівобережній Україні. Тому із Москви запрошувались : зодчі, які мали значний досвід практичної роботи. Вони були об'єднані в "Приказе каменных дел", який провадив будівельні роботи і здійснював підготовку кадрів ще з XVII ст. Гетьман Іван Мазепа через царя Петра І запросив до роботи в Україну таких видатних зодчих, як И.Д.Старцев і Д.В.Аксамиров. Й.Д.Старцев з колективом майстрів працював у Києві і, можливо, в Чернігові над зведенням Катерининської церкви. Вірогідно, Д.В.Аксамитов будував у Чернігові будинок Колегіуму. Риси російської архітектури можна бачити і в інших спорудах Чернігова того часу. В Чернігові працювали, мабуть білоруські різьбяр, на дереві над створенням іконостаса Успенського собору Єлецького монастиря. Майстри з Могильова та Орші були провідними в колективі різьбярів Оружейної палати в Москві, які об'єднали в своїй творчості традиції українського, білоруського та російського мистецтва. Влаштування згаданого іконостаса Успенського собору (1672-1676 рр., не зберігся) пов'язано з перебудовою давньоруської споруди в нових архітектурних формах. Його композиції властиві чітка побудова, ясність, симетрія - реміннісценції Відрождення. Архітектурний ордер застосований в його ренесансному тлумаченні. Вагомо заявили про себе елементи бароко - виті колонки першого ярусу, розкріповки багатопрофільних карнизів з великим виносом, розірваний фронтон під "Розп'яттям" . Показово застосування прийомів народної дерев'яної архітектури.

Зв'язки з Західною Європою здійснювались не лише завдяки приїзду майстрів до Чернігова, але й через перебування чернігівців за кордоном. Відомо, що студенти з Чернігова навчались у Стразбурському та Кенігсберзькому університетах. Повертаючись на батьківщину вони привозили з собою книжки, записи лекцій провідних професорів, наочні посібники. Книги привозили і купці на замовлення окремих осіб. Наприклад, Дмитро Туптало працював у Чернігові над "Житіями і святих" і просив купця Ісака Ванденбурга купувати книги і привозити їх до Чернігова. Деякий час в і Чернігові працював філософ, богослов, правознавець і фахівець з оборонного будівництва Адам Зернікау, запрошений Лазарем Барановичем із Кенігсберга. Троїцький собор в Чернігові збудував за власним проектом досвідчений архітектор західноєвропейського вишколу Йоган-Баптист Зауер (Ян Заор). і Творчість архітектора унаочнила [ важливі процеси в українській архітектурі та зодчестві інших європейських країн. Чернігівський Троїцький собор започаткував побудову величних монастирських храмів 80-90-х років XVII ст. по Полтавщині та в Києві. Вони склали цілий напрямок в українській сакральній архітектурі того часу. Саме в Чернігівському Троїцькому соборі найбільше виявилось рис західноєвропейського бароко.

Теоретичні підвалини поетики бароко в Україні закладалися в Києво-Могилянській колегії, яка в XVIII ст. стала академією. Сформувались ознаки нового стилю, який був сприйнятий українською культурою. Вихованець Києво-Могилянської колегії Іван Максимович заснував у 1700 р. у Чернігові Колегіум. До наших днів збереглися курси поетики, яка викладалась у цьому закладі. Наприклад, у поетиці Й.Лип'яцького визначається бароковий консептизм, який полягає в поєднанні неузгодженого і узгодженого або представляє узгоджене неузгодження. Консепт повинен викликати здивування і захоплення. Здивування викликає неузгодження різних речей, а захоплення виникає в результаті узгодження протилежностей. Бароковий консепт у більш широкому смислі розуміється як образний ключ того чи іншого твору.

На чільному місці у бароко постали емоційні ефекти, експресивність образів, динаміка форм. В архітектурі набуває більшої ваги скульптурність елементів декору фасадів, який стає дуже соковитим і мальовничим. Це яскраво виявилось у будинку Якова Лизогуба, який справляє враження скульптурного твору. Багатопрофільність вертикальних і горизонтальних тяг і фронтонів над вікнами подрібнює форми. Промені сонця по-різному освітлюють кожну площину, утворюють глибину у композиціях фасадів і складну гру світла і тіні. Поєднанням мальовничої світлотіні білих фасадів з кольоровою поливою глиняної черепиці на даху будинка Я.Лизогуба, з дубовим гонтом на Катерининській церкві чи білою бляхою на банях Троїцького собору досягався яскравий декоративний ефект. Декор чернігівських пам'яток не лише підкреслює архітектурні членування, але й виступає важливою частиною складної концептуальної програми кожного твору.

Особлива увага приділялась оздобленням фронтонів і бань. Для Чернігова характера якась особлива пружна форма грушоподібних бань, яка вирізняє їх від споруд інших українських міст. Пружну вибагливу форму мали і барокові фронтони на фасадах Троїцького собору та П'ятницької церкви. Фронтони набували пишного і урочистого вигляду завдяки влаштуванню пірамід і "сонця" (позолочені зображення дисків сонця з променями).

На той час надзвичайно популярним був хоровий спів. До наших днів зберігся єдиний твір композитора і регента чернігівського хору Л.Барановича, С.Пекалицького "Служба божа" ля мінор для восьми голосів, який входить до групи лірико-драматичних творів, пов'язаних з бароковою традицією. На формування хорового концерту справила помітний вплив українська церковна проповідь того часу. Як зазначала дослідниця історії української музики Н.Герасимова-Персидська, для партесних концертів характерна віртуозна побудова партій, використання яскравих динамічних контрастів, перегуки кількох хорів, могутнє звучання струнких акордних вертикалей з довгою луною. Ці особливості співзвучні контрастам горизонталей і вертикалей в архітектурі, висотним устремлінням групи пам'яток українського зодчества, одним із представників якої є Катерининська церква в Чернігові.

Хорові концерти виконувались зазвичай в церквах. Звучання голосів, підсилене акустикою храму, вражало своєю могутністю і яскравими контрастами. Все разом створювало атмосферу піднесеності і урочистості. Загальне враження підтримували і посилювали настінні розписи і різьблений позолочений іконостас. Своєю мальовничістю і декоративністю хоровий концерт близький до тогочасного монументального і станкового живопису.

В Чернігові діяв один із визначних в Україні літературно-мистецьких гуртків. До нього входило ціле гроно талантів - Л.Баранович, О.Бучинський-Яскольд, І.Величковський, Д.Туптало, Л.Крщонович, І.Максимович. Л.Баранович - один із творців нового типу української проповіді, що є зразками витонченого барокового письма, вишуканої риторичної прози. Значну частину літературного доробку українського бароко складають поетичні твори Івана Величковського. Багато уваги він приділив популярній у мистецтві бароко темі несподіваності, марності життя, всесильності смерті, темі часу. І.Величковський добре знав античну літературу, ренесансну і сучасну йому культуру Західної Європи. Чернігівські письменники в своїй творчості захоплювались емблематикою і алегорикою, розгортали складні метафори, нерідко поєднуючи античні і християнські образи.

І.Галятовський та Д.Туптало є авторами книг про чудеса від чернігівських чудотворних ікон "Єлецької Богоматері" та "Іллінської Богоматері", які дуже шанувались не лише в Україні. В цих книгах вміщені і гравіровані зображення славетних ікон. Поетика бароко яскраво виявилась у творчості таких граверів як Л.Тарасевич, І.Щирський, Л.Крщонович. їхня діяльність була пов'язана з роботою чернігівської друкарні. Впливу бароко зазнала творчість різьбярів на дереві, ливарників та золотарів. До наших днів збереглась видатна пам'ятка золотарства - срібна карбована шата кіота чернігівської ікони "Іллінської Богоматері". Вона виготовлена із срібла 500 та 750 проб і складається із 18 срібних платівок різного розміру і форми. Зовні ікону облямовує рамка з сюжетами, присвяченими І.Христу і Богоматері, та геральдичною композицією. Сюжетні композиції шати досить близькі до графічного вирішення титульного аркуша "Руна орошенного" (Чернігів, 1696 р.). Це наводить на думку, що автором задуму обох творів був ігумен Троїцько-Іллінського монастиря Лаврентій Крщонович, а втілив у металі один із золотарів київського художнього осередку. Окремі види культури і мистецтва розвивались не відокремлено один від одного. Вони вступали між собою в складні взаємовідносини, які носили бароковий характер. Іконостаси своїм рухом, виявленим у композиції, підтримують і підкреслюють рух до центрального купола, організований архітектурними членуваннями інтер'єра. Монументальний живопис перспективними побудовами розвивав те, що було закладено в інтер'єрі. Виявляється тенденція до зникнення межі між окремими видами мистецтва в одному творі.

Нерідко бувало так, що в одній особі об'єднувались обдаровання письменника, художника, проповідника. З цього приводу можна назвати імена таких чернігівських діячів культури як Л.Баранович, І.Галятовський, Л.Крщонович. В архітектурі підсилюються риси своєрідної зображувальності. Навіть поезія, якій не властива візуальність, знаходить способи її досягнення. І.Величковський творив із своїх поетичних творів зображення, складаючи фігурні або контурні вірші, акровірші, вірші-лабіринти. Він записував свої вірші червоним і чорним чорнилом, доповнюючи їх малюнками.