Чернігово-Сіверщину називають землею храмів, духовних святинь православ'я. Християнська церква протягом більш ніж тисячі років формувала світогляд, характер українського народу. Біля 50 його поколінь жило в різних епохах - від княжих часів до радянської влади, і всі ці десять століть християнська релігія залишалась джерелом духовності нашого народу. Головним осередком, центром духовності була церква. Майже кожне село, не кажучи про міста, мало свій храм, святе місце для молитов, виконання таїнств Божої служби, тут після народження хрестили людину, звідси проводжали її в останній шлях.
Сьогодні на Чернігівщині існує біля 500 православних громад. Майже 80 відсотків населення вважають себе православними. Після багатолітніх блукань людина знову повертається до Бога, прямує до храму.
Подаємо короткі відомості про церкви нашого краю. їх історія - це історія й нашої отчої землі.
Андріївська церква в с Стольному (тепер Менського району) споруджена 1782 р. в стилі класицизму на замовлення графа О. А. Безбородька над могилою його батька. За своїми формами наближається до проекту усипальні в с Стольному, виконаному архітектором Дж. Кваренгі. Мурована, квадратна у плані, чотиристовпна, однобанна, одноапсидна. З'єднана переходом з двох'ярусною дзвіницею (1864 р.).
Благовіщенська церква в м. Чернігові збудована на Новому князівському дворі на замовлення київського князя Святослава Всеволодовича (7-1194 рр.), героя "Слова о полку Ігоревім". Під 1186 р. у літопису зазначено, що... "Святослав Всеволодичь святи церков в Чернигове святаго Благовещения, юже бе сам создал". Значно потерпіла в сере--дині XIII ст. і згодом була розібрана. У XVII ст. на цьому місці збудовано дерев'яну Благовіщенську церкву. Залишки давньоруської будівлі виявлено 1876 р., коли обвалився берег р. Стрижня (на північ від будинку Художнього музею). Досліджувалася 1878 та 1909 рр. У 1946-1947 рр. розкопана Б. О. Рибаковим. Це був великий триапсидний, шестистовпний храм із галереями, що оперізували його з трьох боків. Стіни вимуровані в техніці рівношарової кладки, розчленовані лопатками, на фасадах - пілястрами з на-півколонами. Фундамент - із валунів та шматків цегли на розчині з 6-7 рядами кладки зверху. Під час розкопок виявлено фрагменти мозаїк, фресок, керамічні плитки підлоги, уламки голосників, різьблених білокам'яних деталей, поховання в цегляних саркофагах.
Богоявленська церква (Замкова церква) у м. Ніжині споруджена 1721 р. на території колишнього Ніжинського замку. Спочатку являла собою будівлю прямокутного плану, в 1826 р. до неї прибудовано баню, із заходу - дзвіницю, а біля бокових входів -колонні портики (не збереглися). Церкву оточував мур, в якому на початку XX ст. були торгові лавки, що разом із кам'яними льохами здавалися в оренду. Розташована на території сучасного ринку.
Введенська церква Троїцько-Іллінського монастиря в м. Чернігові, збудована в 1677-1679 рр. як трапезна на південь від Троїцького собору. Безстовпна, однонефна, з гранчастою апсидою. Вертикалі барокових бань над центральною частиною та апсидою врівноважує із заходу видовжений трапезний зал із допоміжними службами. Насичений декор північного фасаду, звернутого до собору, підкреслює різне функціональне призначення приміщень. Єдина двокупольна церква, що збереглася на Лівобережжі (форму верхів змінено під час відбудови після пожежі 1808 р.). За виразністю форм належить до кращих пам'яток доби бароко на Україні.
Вознесенська церква в с. Березна Менського району зведена 1761 р. ніжинським майстром П. Шолудьком, про що свідчив напис, вирізьблений на одвірку південних дверей. У 1875 р. Г. Симоненко розмалював храм усередині арабесками. Згодом церква багаторазово фарбувалася зовні й усередині. Зокрема, в 1893 р. в інтер'єрі орнаментовано куполи й позолочено карнизи. Дерев'яна, п'ятиверха, хрещата в плані, складалася з трьох шестигранних й одного квадратного (бабинець) рукавів. Кути західної стіни завершала пара веж. В інтер'єрі було майстерно розв'язано проблему поєднання за допомогою фігурних арок-вирізів п'яти компартиментів у єдиний простір. Визначним мистецьким твором другої половини XVIII ст. був багатоярусний різьблений іконостас. До наших днів церква не збереглася.
Вознесенська церква в с.м.т. Козельці побудована в 1866-1874 рр. Споруда мурована, п'ятибанна, хрещата в плані, має дві апсиди - зі сходу й заходу. В 1975 р. проведено реставраційні роботи. Церква - унікальний зразок традиційного для Лівобережної України ХУП-ХУШ ст. хрестового п'ятибанного храму в період історизму.
Вознесенська церква в сжт. Коропі збудована 1764 р. на кошти атамана "Генеральної армати" П. Юркевича. Являє собою муровану, баштоподібну, монументальну споруду тетраконхового типу. Всередині збереглися фрагменти олійного живопису кінця XVIII ст.
Вознесенська церква в с.м.т. Сосниці побудована в 1657-1659 рр. Вона дерев'яна, тридільна в плані, з гранчастим вівтарем, бабинцем та восьмигранним середнім зрубом. Церква багаторазово перебудовувалася, внаслідок чого від верхів бокових зрубів залишилися лише перші заломи і зовні споруда набула вигляду одноверхої. Не збереглася.
Вознесенська церква в с. Улянівці Чернігівського р-ну збудована в 1921-1923 рр. Споруда дерев'яна, хрещата з прямокутними раменами. Південна і північна дільниці мають окремі входи, орієнтовані, як і центральний, на захід. Обабіч апсиди - приміщення ризниці та паламарні. Четверик середохрестя вкрито наметом на восьмерику з глухим ліхтариком. Із заходу храм сполучається з триярусною наметовою дзвіницею. Головний вхід оздоблено чотириколонним портиком із трикутним фронтоном і ліхтариком. В інтер'єрі збереглися олійні розписи, виконані 1943 р. Г. Коваленком. Вознесенська церква в с Улянівці - одна з найпізніших на Чернігівщині пам'яток дерев'яної монументальної архітектури. Поруч є тепла Казанська церква.
Воскресенська церква в см.т. Батурині Бахмацького району споруджена 1803 р. в стилі ампір. Являє собою хрещату в плані, одноапсидну, однобанну будівлю із дзвіницею над західним притвором. Фасади прикрашені портиками з трикутними фронтонами. Збереглися ковані двері початку XIX ст. За переказами, на місці Воскресенської церкви стояла башта - так званий Мазепин стовп. Вірогідно, ще були залишки стародавнього Троїцького храму, зруйнованого військом Меншикова в 1708 р. За наказом К. Г. Розумовського (1728- 1803 рр.) башту нібито розібрали, а з цегли побудували церкву, де його й поховали (збереглися фрагменти надгробка, як вважають, роботи скульптора І. П. Мартоса).
Воскресенська церква в с. Густиня Прилуцького району побудована 1695 р. на території Густинського монастиря. Вона мурована, однобанна, багаторазово перебудовувалася, Т-подібна в плані, поєднує церкву, трапезний зал, пекарню та ін. З 1845 р. використовувалася як усипальня, а глибокий підвал - як склеп.
Воскресенська церква в м. Ічні збудована в 1806-1810 рр. в стилі ампір на замовлення О. М. Романовича і Копитовського на місці дерев'яного храму XVII ст. (згорів 1801 р.) у межах старого міста на перетині шляху з Борзни до Прилук і з Ніжина до Полтави. У 1846 р. на кошти Є. Скапіної із західного боку добудовано теплу церкву, що з'єднала храм з двох'ярусною дзвіницею, спорудженою 1844 р. (зберігся 1-й ярус). Найбільший дзвін відлитий 1850 р. на Ніжинському мідноливарному заводі (важив 267 пудів). У 1854 р. зроблено новий іконостас, розписаний київським іконописцем Кулагіним (не зберігся). Зараз церква являє собою муровану, хрещату в плані споруду, увінчану куполом на круглому барабані, в міжрукав'ях якої циліндричні об'єми. Разом із Преображенською церквою відіграє важливу містобудівну роль.
Воскресенська церква в с.м.т. Седневі Чернігівського району мала престол Благовіщення, тому друга назва-Благовіщенська. Побудована 1690 р. чернігівським полковником Я. Лизогубом як родинна церква-усипальня. Перебудовувалася в 1796-1814 рр. Має вигляд мурованого дев'ятикамерного, одноверхого храму - відчувається вплив традицій народної дерев'яної архітектури. Хрещатий план підкреслюють гранчасті притвори, між якими вбудовані низенькі; також гранчасті приміщення. Панує двох'ярусний восьмерик, увінчаний грушоподібною банею. Воскресенська церква в Седневі - одна з найдавніших мурованих пам'яток України доби бароко, стала вихідною ланкою розвитку споруд тетраконхового типу.
Воскресенська церква в м. Чернігові споруджена одночасно із дзвіницею в 1772- 1775 рр. в стилі бароко. У стриманості декору відчувається вплив класицизму. Церква мурована, однобанна, квадратна в плані. До центрального об'єму з чотирьох боків прилягають прямокутні притвори, а зі сходу - ще дерев'яна гранчаста апсида. Фасади четверика завершено трикутними фронтонами. За формами та оздобленням пам'ятка нагадує споруди української архітектури І. Г. Григоровича-Барського. На цвинтарі Воскресенської церкви могила О. С. Шафонського.
Георгіївська церква в с. Іваниці, тепер Ічнянського району - найдавніша на Лівобережжі досліджена споруда дерев'яної монументальної архітектури баштового типу. Була побудована 1654 р. тризрубною, одноверхою, сосновою на дубових підвалинах. План складався з чотиригранного бабинця, просторового восьмигранного центра та шестигранного в плані вівтаря. Центральна дільниця в плані мало не вчетверо більша за бабинець, а зруб стін центра більш ніж втроє вищий за зруб бабинця та вівтаря. Цей тип церков бере початок від дерев'яних замкових башт. Йому притаманна простота і лаконічна форма верхів, що первісно вкривалися Гонтом. До наших днів не збереглася.
Георгіївська церква в с. Качанівці Ічнянського району побудована в 1817-1828 рр. в стилі ампір. Це мурована, однобанна, хрещата споруда, з колонними портиками доричного ордеру на фасадах (південний і північний не збереглися). Мала дзвіницю над західним входом (другий та третій яруси втрачені). З південного та північного боків церква фланкована двома баштами. Храм завершує перспективу головної алеї Качанівського парку.
Георгіївська церква в с.м.т. Седневі Чернігівського району зведена між 1715 та 1747 рр. на території стародавнього городища в традиційних формах української дерев'яної монументальної архітектури. Перебудовувалась у 1852 р. Церква дерев'яна, три-дільна, з восьмигранною центральною дільницею, одноверха з двома заломами. Обабіч гранчастого вівтаря - маленькі зрубики ризниці й паламарні, а біля чотирикутного бабинця -сходові клітки. Постраждала у роки Великої Вітчизняної війни.
Іллінська церква в с. м. т. Коропі споруджена у XVIII ст., але неодноразово перебудовувалась. Зазнала значних пошкоджень у роки Великої Вітчизняної війни. Мурована, безстовпна, одноапсидна будівля, згодом була перетворена на двоповерхову. У 50-60 рр. XVIII ст. тут надбудовувалася дзвіниця типу восьмерик на четверику, але до нашого часу не збереглася. З півдня церква сполучається з двоповерховим корпусом прямокутного плану, по боках південного фасаду якого ризаліти. Колись при храмі діяли шпиталь і парафіяльна школа. Іллінська церква одна з небагатьох культових споруд на Чернігівщині, об'єднаних з будівлею громадського призначення.
Церква Іоана Богослова у м. Ніжині споруджена 1752 р. на колишній Московській вулиці на місці дерев'яної церкви 1619 р. Храм мурований, однобанний, за типом - хрещатий із короткими раменами (до сходу й заходу прилягають рівновисокі екседри). Унікальна риса для української культової архітектури - двоповерховість (на 1 -му поверсі - тепла церква, на 2-му - холодна). У стильовому відношенні споруда належить до перехідного етапу від пізнього бароко до класицизму. При церкві діяли парафіяльна школа та шпиталь. У 1787-1804 рр. в церкві Іоана Богослова служив священиком батько уродженця м. Ніжина, вітчизняного мореплавця Ю. Ф. Лисянського. Ця довершена споруда, реставрована в 1954-1955 рр.,- одна з найважливіших архітектурних домінант центру міста. В інтер'єрі частково зберігся олійний розпис XVIII та XIX ст.
Іллінська церква в м. Чернігові збудована у XII ст. на схилі Болдиних гір як хре-щальня біля південного входу до Антонієвих печер, разом з якими поклала початок Іллінському монастирю. За первісним виглядом церква належала до рідкісного для придніпровської архітектури типу однонефних, безстовпних однобанних споруд. Після заподіяних під час навали орд Батия пошкоджень її відновлено й добудовано в XVI ст., будівля отримала дві додаткові бані та ризницю з південного боку апсиди. У 1649 р. на кошти чернігівського полковника С. Пободайла розширено бабинець, після чого церква одержала трибанне, багатоярусне завершення і набула рис українського бароко. У 1908-1910 рр. поруч збудовано дзвіницю. В інтер'єрі збереглися фрагменти різьбленого іконостаса 1774 р., живопис XVIII ст. В Іллінській церкві знаходився видатний витвір українського мистецтва - ікона "Іллінська Богоматір", створена 1658 р. Г. Лубенським. З нею пов'язаний переказ про Іллінську Богоматір, який наводиться в літописі С. Ве-личка: "Плакавшеся тогда пресвятая дива жалующи православных христиан малорос-сиянов... яко через незгоду, раздворение и междоусобие едини уже смертоносным оружием доканчишася, другие з отчизни бидни в плен отведошася, третьи имяху отведени бити, а четвертым предлежаща в отчизне главы положити, предводительством неисто-вивашихся тогда властолюбивых и к междоусобью гордившихся вождов своих". Іллінська церква - єдиний зі збережених в Україні однонефних храмів епохи Київської Русі. У 1969-1982 рр. храм реставрували, з 1967 р. він у складі Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.
Казанська церква в Чернігові споруджена 1820-1827 рр. на честь перемоги у Вітчизняній війні 1812 р. Перебудовувалася на початку і в середині XX ст. Це мурована, однобанна, хрещата споруда, до центрального кубічного об'єму якої з чотирьох боків примикають невеликі приміщення, а із заходу - дзвіниця квадратного плану. Після 1943 р. будівля використовувалась як кінотеатр, а пізніше як ремонтно-монтажний комбінат Укрголовторгтехніки Міністерства торгівлі УРСР (до 1984 р.).
Микільська церква в м. Новгороді-Сіверському споруджена 1764 р. над р. Десною на місці (за легендою) давньоруського храму, збудованого 1086 р. "за градом". Проте археологічні дослідження, проведені в 1979 р., спростували це припущення. Церква являє собою зразок дерев'яної монументальної архітектури північного Лівобережжя України. Первісно Микільська церква була п'ятизрубною, хрещатою в плані, зі струнким пірамідальним двозаломним верхом. В інтер'єрі традиційний для українського культового дерев'яного будівництва прийом "залому" створює ілюзію видовження вгору хвилеподібних форм внутрішнього простору центрального верху. Бічні вівтарі з'явилися згодом, можливо під час ремонту 1820 р. У 1960-1970 рр. Микільська церква реставрувалась, а з 1979 р. як музей входить до складу Новгород-Сіверського філіалу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.
Миколаївська церква в с. Густині Прилуцького району побудована в 1693-1708 рр. на території Густинського монастиря у формах бароко як одноверхий, надбрамний храм. Унаслідок багатьох перебудов перетворилася на триярусну дзвіницю типу восьмерик на четверику, над якою був намет (не зберігся).
Миколаївська церква в с.м.т. Козельці. Розташована на південній межі давньої фортеці, на місці дерев'яної церкви. Споруджена в 1781-1784 рр. у стилі пізнього бароко на кошти священика К. Тарловського та парафіян. Мурована, хрещата; до південного і північного рукавів прилягають низенькі екседри; зі сходу між рукавами - криволінійні в плані камери. Фасади завершено трикутними фронтонами. Увінчана багатоярусою банею. З 1984 р. - на реставрації.
Миколаївська церква в м. Ніжині збудована 1873 р. за проектом інженера Л. Садовського як теплий храм поруч Покровської церкви. Мурована, загального типу, прямокутна в плані, безстовпна, безапсидна. Первісно мала декоративну главку. Миколаївська церква в Ніжині характерний зразок культової споруди періоду історизму.
Миколаївська церква в с. Печенюгах Новгород-Сіверського району збудована в 60-х рр. XVIII ст. Дерев'яна, первісно тризрубна (бічні вівтарі з півдня і півночі добудовано в 70-х рр. XIX ст.). Центральна дільниця - восьмигранна, бабинець і вівтар - гранчасті. Кожен зруб завершено двозаломним верхом. Була вкрита ґонтом. Не збереглася.
Миколаївська церква в м. Прилуках вимурована 1720 р. в стилі бароко на кошти чигиринського і прилуцького полковника Г. І. Галагана. Внаслідок ремонту після пожежі 1817р. отримала класицистичний декор. Складається з однонефної церкви з гранчастою апсидою та двох'ярусної дзвіниці, перший ярус якої - четверик, другий - циліндричний об'єм з арковими отворами, де були дзвони. Завершує дзвіницю баня з люкарнами, в яких спершу були годинники. Реставрована 1986 р. Тепер тут художній відділ краєзнавчого Прилуцького музею.
Миколаївська церква в с. Риботині Коропського району побудована 1904 р. Мурована, хрещата з гранчастою апсидою і приміщеннями між раменами просторового хреста. Увінчана куполом на круглому барабані. В інтер'єрі - олійний монументальний живопис, п'ятиярусний іконостас. Миколаївська церква в с Риботині - зразок культової архітектури періоду еклектизму.
Миколаївська церква в Чернігові споруджена 1862 р. мурованою, прямокутною в плані, з двох'ярусною дзвіницею над західним притвором. Завершувалася наметовим верхом із маківкою на восьмигранному барабані. Церква не збереглася.
Михайлівська церква в с. Безуглівці Ніжинського району. Будувалася в 1805-1835 рр. у формах провінційного ампіру. Мурована, однобанна. Композиція характерна для культових споруд XIX ст.: центральний квадратний у плані об'єм вінчається циліндричним барабаном із півсферичним куполом. Зі сходу до нього примикає гранчаста апсида, із заходу - прямокутний бабинець та двох'ярусна дзвіниця. Входи прикрашено чотириколонними портиками тосканського ордеру.
Михайлівська церква в с. Брусилові Чернігівського району збудована в 1901-1902 рр. Дерев'яна, хрещата в плані з прямокутними раменами (південні й північні фасади завершено трикутними розписаними фронтонами). Обабіч апсиди - приміщення ризниці та паламарні. Центральний четверик увінчано банею на восьмерику з глухим ліхтариком. Із заходу сполучається з триярусною дзвіницею, з південного боку якої - головний вхід. Останній, восьмигранний ярус дзвіниці завершено витягнутим догори верхом зі шпилем на гранчастому барабані. В інтер'єрі збереглося різноманітне декоративне вбрання; чотириярусний іконостас, в якому використано фрагменти попереднього, з рисами бароко. На дзвіниці - два старих бронзових дзвони, один з яких виготовлено 1865 р. в Москві. Михайлівська церква в с Брусилові - оригінальний зразок місцевої дерев'яної монументальної архітектури початку XX ст., що зберігся.
Михайлівська церква в с. Буянках Ріпкинського району збудована в 1887-1888 рр. на місці старої менших розмірів. Проект складено архітектором О. Михайловим з використанням типових проектів парафіяльних церков. Церква дерев'яна, на високому цегляному цоколі, п'ятидільна, з гранчастою апсидою та двома невеликими ризницями обабіч неї. Над середхрестям - восьмерик із банею та ліхтариком, із заходу - двох'ярусна дзвіниця, увінчана наметом з маківкою. Церква являє собою зразок дерев'яної культової архітектури раціоналістичного напрямку періоду історизму.
Михайлівська церква в с. Великому Листвені Городнянського району збудована 1742 р. понад заплавою р. Дирчин на замовлення А. В. Дуніна-Борковського. У плані повторює традиційний тип тридільного храму. Найпізніший відомий в Україні приклад мурування з жолобкової, так званої литовської цегли. Центральна дільниця (9x9 м) перекрита хрестовим склепінням завтовшки в цеглину. Замість світлової бані мала високий дерев'яний намет з маківкою. Внутрішній простір освітлювався великими, на два яруси, вікнами. У 1855 р. зроблено півсферичну баню (не збереглася), притвори, до бабинця прибудовано чотириколонний портик тосканського ордеру. Оригінальний задум та конструктивне вирішення Михайлівської церкви в с Великому Листвені не мають аналогів на Лівобережній Україні.
Михайлівська церква в с. Даничах Ріпкинського району побудована в кінці XIX ст. Храм є зразком так званої єпархіальної архітектури - дерев'яний, хрещатий у плані, п'я-тидільний, з гранчастою апсидою і дзвіницею з боку західного фасаду. Центральну дільницю вінчає восьмерик із наметовим верхом і маківкою. Будівля прикрашена кокошниками, набірним фризом. Церква є однією з небагатьох високохудожніх дерев'яних культових споруд періоду історизму на Чернігівщині.
Михайлівська церква в м. Ніжині збудована в 1719-1729 рр. грецькою колонією на місці дерев'яної, що стояла з 1680 р. Освячена 1731 р. Невелика, мурована, тридільна, однобанна, з гранчастим центром, бабинцем, півкруглою апсидою і притвором із західного боку. На північному боці вівтарної стіни вміщено мармурові дошки з грецькими текстами. Поруч із церквою стояла триярусна дзвіниця XIX ст., з пілястрами на другому, й з колонами на третьому ярусі та високим шпилем, що завершував будову (не збереглася).
Михайлівська церква в м. Острі Козелецького району - найдавніша пам'ятка храмової архітектури на Чернігівщині часів Київської Русі, відома під назвою Юр'єва божниця. На даний час перебуває в руїнах.
Михайлівська церква в с. Петрівському Козелецького району збудована в 1782-1796 рр. Мурована, хрещата в плані, з приміщеннями в міжрукав'ях, які завершуються невеликими банями. Увінчана півсферичним куполом на круглому барабані. Фасади прикрашають складні доричні портики, до заходу ведуть широкі сходи. В інтер'єрі зберігся ліпний декор, залишки розпису. Споруду оточує мурована огорожа з вежами і двох'ярусною, квадратною в плані дзвіницею. Комплекс Михайлівської церкви в с Петрівському - зразок архітектури класицизму в Україні кінця XVIII ст.
Михайлівська церква в с. Полонках Прилуцького району споруджена в 1777-1779 рр. на замовлення О. Шила понад р. Удай. У побудові об'ємів відчувається вплив традицій народної дерев'яної архітектури Лівобережної України. Мурована, триверха, тридільна з прямокутною середньою дільницею, до якої приєднуються гранчасті вівтар і притвор. Одна з найдовершеніших церков доби українського бароко.
Михайлівська церква в с. Чепелеві Щорського району споруджена 1900 р. в центрі села, на місці попередньої. Дерев'яна, хрещата, з невеликими об'ємами між раменами просторового хреста, первісно одноверха, із заходу з'єднується із дзвіницею (залишився 1-й ярус). Частково збереглася кована металева огорожа.
Михайлівська церква в Чернігові (на території Центрального парку культури та відпочинку ім. М. Коцюбинського) споруджена, за свідченням літописця, 1174 р.: "Того ж лєта Святослав Всеволодович заложи церков кам'яну в Чернігові на княже дворі святого Михаїла". Це був хрестово-купольний, чотиристовпнии, трьохапсидний храм, збудований порядовим муруванням із малоформатної цегли. Дуже потерпів у середині XIII ст. В XVII ст. розібраний. Рештки церкви, виявлені в 1955 р. під час прокладення водопровідної траншеї під проїжджою частиною вул. Горького (на схід від будинку Художнього музею), розкопані Б. О. Рибаковим у 1956 р.
Церква Параскеви в с. Бурімці Ічнянського району збудована 1868 р. і відновлена 1948 р. Храм дерев'яний, хрещатий у плані, обабіч вівтаря - прямокутні приміщення ризниці та паламарці. Фасади завершено трикутними фронтонами. Споруда увінчана банею на восьмерику.
Петропавлівська церква в с.м.т. Березна Менського району вимурувана 1767 р. Довгий час була закрита. В роки війни тут розміщувався госпіталь. У кінці XX ст. відновлена, нині діюча.
Петропавлівська церква в с. Максаках Менського району збудована в кінці XVIII ст. артіллю майстрів-кріпаків максаківського Спасо-Преображенського монастиря й освячена в 1790 р. Мурована, різновид тетраконху, неодноразово перебудовувалася. У 1816р. над центральним четвериком надбудовано дерев'яний восьмерик із наметовим склепінням. У 1866 р. за проектом архітектора Бурневського зроблено чотирисхилий наметовий дах із глухим ліхтариком, із заходу побудовано трьох'ярусну дзвіницю. Частково розібрана в 1930-х рр. В інтер'єрі на дерев'яному склепінні збереглися розписи 1870-х рр.
Покровська церква в с. Антонівці Варвинського району збудована у XIX ст. на пагорбі на перетинні п'яти вулиць. Храм мурований, трибанний, із заходу поєднується з триярусною дзвіницею. В декорі фасадів використано орнаментальне цегляне мурування.
Покровська церква в с .Дігтярівці Новгород-Сіверського району споруджена в 1709-1710 рр. на замовлення гетьмана І. Мазепи. Мурована, п'ятидільна. Центральний, квадратний у плані об'єм увінчаний шістнадцятигранним барабаном з багатоярусною банею. До нього прилягають шестигранні приміщення з невеликими банями (форми верхів перероблено в кінці XIX ст.). Зовнішній декор свідчить про знайомство автора із західноєвропейською архітектурою кінця XVII ст. Храм є визначною пам'яткою мурованої монументальної архітектури доби українського бароко.
Покровська церква в с. Жуклі Корюківського району споруджена в 1904 р. Храм поєднує традиції давньоруської архітектури, риси народного кам'яного будівництва й архітектурні пошуки кінця XIX - початку XX ст. Центральний об'єм - мурований, тринефний, чотиристовпнии, хрестовокупольнии, увінчаний шоломоподібною банею. Із заходу сполучається притвором пластичної форми, на верхньому ярусі якого розміщено дзвони, зі сходу три прямокутного плану апсиди (середня більша за бічні) увінчані невеликими банями. їх оперізує мурована галерея, що нагадує опасання в дерев'яних церквах. Фасади розчленовано лопатками-контрфорсами, різнофігурними вікнами.
Покровська церква в с. Дяговому Менського району збудована 1896 р. у формах історизму. Дерев'яна, одноверха, п'ятизрубна, із заходу сполучається з триярусною дзвіницею, що має намет. Поєднує народні традиції й професійні засоби кінця XIX ст.
Покровська церква в с. Заудайках Ічнянського району вимурувана в 1905-1906 рр. водночас із цегляною огорожею та ворітьми. За типом - тринефна базиліка, нагадує Стрі-тенську церкву (1889 р.) у м. Прилуках, але 2-й ярус дзвіниці над головним входом не зберігся. В інтер'єрі церкви - олійні розписи, створені кількома художниками. Серед них портрети князя Володимира, князя Михаїла Чернігівського, княгині Ольги, святих Антонія і Феодосія та інших історичних діячів. До високохудожніх належать монументальні композиції в західній частині центрального нефа.
Покровська церква в с. Красилівці Козелецького району зведена з червоної цегли 1894 р. на кошти родини Кулішів на місці дерев'яного храму, збудованого, за переказами, за участю Стефана Яворського (1658-1722 рр.). Це - шестистовпний, одноапсидний храм, увінчаний наметом із ліхтариком на восьмерику (не збереглися). Із заходу церква поєднується з наметовою дзвіницею типу восьмерик на четверику, на 1-му ярусі якої - головний вхід. З півночі і півдня до неї прилягають укриті наметами тамбури-ґанки, до яких ведуть сходи. В інтер'єрі збереглися залишки розпису в алтарній частині та підписані портрети фундаторів на верхніх площинах пілонів. Покровська церква в с Красилівці - рідкісний на Чернігівщині зразок архітектури неоруського стилю.
Покровська церква в с. Ларинівці Новгород-Сіверського району збудована 1902 р. Вона дерев'яна, квадратна в плані, загального типу. Кубічний об'єм увінчано банею на восьмерику і чотирма глухими ліхтариками по кутах, аналогічний ліхтарик - над гранчастою апсидою. Із заходу сполучається з притвором, над яким - двох'ярусна, восьмигранна наметова дзвіниця. Для зовнішнього декору характерне широке використання різьблення. Церква є зразком так званої єпархіальної архітектури.
Покровська церква в с.м.т. Любечі Ріпкинського району зведена 1779 р. на кошти чернігівського полковника П. С Милорадовича (близько 1723-1799 рр.). Споруда баштового типу, дерев'яна, тризрубна, одноверха. Зруби бабинця й вівтаря значно менші за центральну дільницю, що надавало будівлі монументальності (не збереглася).
Покровська церква в м. Ніжині споруджена в 1757-1765 рр. Мурована, у формах бароко, за типом - тетраконх. До кубічного центрального об'єму з чотирьох боків прилягають екседри (півциркульні в плані приміщення), нижчі від основного об'єму. Всередині зберігся живопис кінця XVIII ст. В 1-й половині XIX ст. із заходу прибудовано двох'ярусну ампірну дзвіницю. Поруч - тепла Миколаївська церква.
Покровська церква в м. Новгороді-Сіверському була збудована 1767 р. Дерев'яна, за планом належала до поширеної групи пам'яток, що складалися з шестигранного вівтаря, восьмигранного центру й квадратного бабинця. Будівля двоповерхова, на першому поверсі - тепла мурована Трьохсвятительська церква, на ній, ніби на підмурку, підносилася дерев'яна Покровська церква із закритим опасанням, що оперізувало всю будову. За своєю типологічною схемою Покровська церква належала до унікальних зразків дерев'яної монументальної архітектури Чернігівщини. Не збереглася.
Покровська церква в с.м.т. Седневі Чернігівського району збудована 1715 р. на кошти П. Войцеховича. Дерев'яна в плані, тридільна, з гранчастим вівтарем, квадратними бабинцем і центром, одноверха. Наметова дзвіниця над бабинцем і чотириколонний портик з фронтоном з'явилися в середині XIX ст. (не збереглася).
Покровська церква в с. Пекареві Сосницького району збудована 1775 р. Напис на вхідних західних дверях бабинця свідчить: "Сооружися храмъ сей... Григоріємь Карпові..." Дерев'яна хрещата в плані, з тризаломним верхом. Спершу - тризрубна, складалася з квадратних вівтаря та бабинця й восьмигранної центральної дільниці. Південні й північні рукави прибудовані пізніше, можливо, у 1854 р. разом із дзвіницею. Одна з найвищих відносно плану дерев'яних пам'яток. Внутрішня висота її центральної дільниці з ліхтарем 21,5 м (не збереглася).
Покровська церква в с. Синявці Менського району зведена 1775 р. на кошти П. Юницького. Цей дерев'яний, триверхий (з двозаломними верхами) храм за типом плану належить до поширених на Лівобережній Україні тризрубних пам'яток, що складаються з чотирикутного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та шестигранного вівтаря. Південний і північний бічні вівтарі, тамбур перед вхідними дверима бабинця добудовані пізніше. Одна з небагатьох пам'яток народної архітектури, що зберегла свої первісні форми. Поруч могила П. Ф. Ткаченка - українського кобзаря.
Покровська церква в м. Сосниці збудована 1847 р. Являє собою дерев'яну п'ятидільну споруду, центральний четверик якої увінчано гранчастою банею на восьмерику. П'ятигранні бічні зруби завершено криволінійними фронтонами. Зі сходу між раменами просторового хреста вбудовано низенькі об'ємні ризниці й паламарні. Із заходу через тамбур сполучається з багатоярусною наметовою дзвіницею типу восьмерик на четверику. В інтер'єрі зберігся олійний розпис.
Преображенська церква в м. Ічні збудована в 1811-1820 рр. на березі р. Іченьки. Мурована, однобанна, дев'ятидільна. Притвор із західного боку, південні й північні фасади оздоблено чотириколонними портиками тосканського ордера. Зазнала перебудов (купол не зберігся). Разом із Воскресенською церквою становить ансамбль споруд доби класицизму, який відіграє важливу містобудівну роль у формуванні центру міста. Використовується дитячою спортивною школою.
Преображенська церква в с.м.т. Любечі збудована в стилі ампір у 1811-1817 рр. на замовлення Г. П. Милорадовича як родинна усипальниця. У 1850-х рр. із західного боку добудовано притвор із дзвіницею (не збереглася) і чотириколонним портиком. Мурована, за типом - ротонда, до якої по сторонах світу прилягають прямокутні притвори, завершені колонними портиками з трикутними фронтонами. Всередині - приміщення ризниці, паламарні, ще в двох - сходи на хори. Між ними - 16 колон тосканського ордера, на які спирається півсферичний купол на круглому барабані.
Преображенська церква в м. Ніжині збудована 1757 р. в стилі бароко на території Нового міста. У 1857 р. із заходу прибудовано теплу церкву (як і триярусна дзвіниця не збереглася). Преображенська церква - мурована, чотиристовпна, одноапсидна. У плані утворює квадрат із закругленими кутами та гранчастими притворами з півдня і півночі. Рідкісний приклад поєднання хрещатого об'єму і традиційного триверхого завершення-розміщення бань на осі схід-захід.
Преображенська церква в с. Яблунівці Прилуцького району збудована 1815 р. у формах класицизму. Мурована, квадратна в плані, з чотириколонними портиками тосканського ордера з півдня, сходу та заходу. По кутах - циліндричні, баштоподібні об'єми, у південно-східній частині - сходи, що ведуть на хори. Вінчає споруду півсферичний купол на круглому барабані. Поруч розташована триярусна, мурована восьмигранна дзвіниця.
П'ятницька церква в м. Чернігові - пам'ятка давньоруської архітектури. Споруджена в кінці XII - на початку XIII ст. на Чернігівському посаді, біля торгу. Названа на честь покровительки торгівлі Параскеви П'ятниці. До 1786 р. була головною спорудою П'ятницького монастиря. Перші реставраційні роботи здійснювалися в 1670 р. У 90-х рр. XVIII ст. на східних і західних фасадах надбудовано барочні фронтони, а баня здобула багатоярусне завершення. Значними були перебудови після пожежі 1750 р. та в XIX ст., коли П'ятницька церква перетворилася на семибанний храм. У 1818-1820 рр. за проектом архітектора А. Карташевського прибудовано ротонду-дзвіницю (1963 р. розібрана). У 1943-1945 рр. проведення термінових консерваційних та протиаварійних робіт під керівництвом архітектора-реставратора П. Д. Барановського врятувало пам'ятку від остаточної загибелі. У 1962 р. завершено реставрацію П'ятницької церкви за проектом архітекторів П. Д. Барановського та М. В. Холостенка. Відроджена в первісному вигляді, споруда відтворює найвищий етап розвитку архітектури Київської Русі. В основі її плану - чотиристовпний хрестово-купольний храм. Конструктивна й композиційна особливість П'ятницької церкви полягає в тому, що стовпи, які несуть за допомогою попружних арок високу баню, розставлені широко, а бічні нефи вузенькі, тому на фасаді арочне завершення має тільки центральна закомара, бічні мають чвертьциркульне покриття. Таким чином фасади завершено трилопатевою кривою. Перехід від основного масиву до підбанника розвинено в складну композицію трьох ярусів ступінчастих склепінь, завдяки чому храм сприймається як дивовижний стовп-башта. Це враження посилюється пучковими пілястрами та півколонками підбанника. Фасади споруди оздоблено всіма видами архітектурної орнаментики. Сучасник "Слова о полку Ігоревім" - П'ятницький храм - утілив високі народні ідеали, свідомість сили й духовну красу народу, його художні й естетичні погляди.
|
