«...Соромно жити в краї і не знати ні самого краю, ні його людності...» Володимир Антонович. Слова визначного історика чітко підкреслюють цілі, які постали перед музейними працівниками в період становлення і визнання необхідності створення в Батурині краєзнавчого відділу Чернігівського історичного музею. Серед людей, які стояли у витоків музейної справи в Батурині ми впевнено називаємо ім'я Жучкової Руфіни Опанасівни. Народилась вона 12 вересня 1938 року в сім'ї Чикирисова Панаса Макаровича, директора Батуринської н/с школи, Лемешко Агафії Яківни, завідуючої районним відділом культури. З 1957 по 1959 рік навчається в Хус-тському технічному училищі № 5. Працювала спочатку швачкою, а потім завідуючою артіллю імені 1-го Травня. В 1962 році разом з матір'ю їдуть в с. Надвоїці Се-гежського району Карельської АРСР. Там вона працює вихователем допоміжної школи - інтернат № 14 і через шість років знову повертається до Батурина і знову працює в будинку піонерів. При Будинку піонерів на початку сімдесятих років минулого століття діяв краєзнавчий музей на громадських засадах. В 1973 році відкривається при Бату-ринському відділі Чернігівського історичного музею вакансія наукового співробітника і Руфіна Опанасівна займає цю посаду. В нагоді став багаторічний досвід спілкування з людьми, батуринське "коріння", вона володіла інформацією майже про кожну родину до сьомого коліна і радо ділилася знаннями з зацікавленими. В 1975 році в архітектурній пам'ятці XVII століття Будинку генерального судді Лівобережної України В. Л. Кочубея закінчується реставрація та відкривається краєзнавчий музей. І вже через п'ять років Руфіна Опанасівна призначається на посаду завідуючої Батуринським краєзнавчим музеєм відділу Чернігівського історичного музею, а під час реорганізації музею в заповідник з 1995 року займає посаду завідуючої відділом козацтва та гетьманства. На базі музею проходять засідання історичного гуртка, які організовує і проводить Руфіна Опанасівна. Вона бере активну участь в культурному та політичному житті селища, відвідує організації селища з лекціями, виступає з доповідями на загальноселищних зборах та святах. Руфіна Опанасівна була гарним і красномовним оповідачем. Екскурсанти з різних міст нашої країни та сусідніх країн, які відвідували наше селище отримували неабияке задоволення від розповідей про історію Батурина в найдавніші часи, в період Гетьманщини, Громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Ось які рядки в книзі відгуків 13-го вересня 1975 року залишила група викладачів Ленінградського інституту удосконалення лікарів та Чернігівської дитячої лікарні : "...оглянули Батуринський історичний музей. Хочеться сказати велике спасибі за те, що зуміли зробити такий прекрасний музей, за вміння зберегти старину нашого краю, за любов і людяність, за вміле викладання матеріалу. Велика щира подяка Руфіні Опанасівні, яка зуміла в красивій ліричній формі розповісти про свій край". Займаючи посаду завідуючої відділом краєзнавчого музею, Руфіна Опанасівна відповідала за поповнення та збереження фондової колекції. Наприклад, в 1994 році предметів основного фонду налічувалось вже 2587одиниць. Серед предметів зберігання образотворчі та речові матеріали, письмові та нумізматичні, археологія та фотографії. А ще за 24 роки роботи музею під керівництвом Руфіни Опанасівни було зібрано чудову бібліотеку. Серед книг - подарункові видання з історичної, мистецької, художньої, довідкової тематики. Багато з цих книг підписані авторами. Вона завжди мала гарний настрій, щире та відкрите серце. Незважаючи на виробничі проблеми, знаходила час вислухати та дати доцільну пораду, користувалась повагою серед колег та жителів Батурина. В лютому 1997 року Руфіна Опанасів-на померла від тяжкої хвороби. В цьому році Руфіні Опанасівні виповнилося б 70 років. Колектив заповідника завжди з теплом та добрим словом згадує роки коли ми працювали разом в нашому заповіднику.
