На початку 60-х років XIX ст. в Росії не встигла завершитися одна реформа, як розпочалася інша. Це — земська реформа 1864 року з метою створення місцевого (земського) управління. Земські установи мусили підтримувати у належному стані місцеві шляхи, організовувати медичне обслуговування населення, будувати і утримувати школи, проводити статистичні дослідження тощо. З 1861 до 1870 р. посаду чернігівського губернатора обіймав князь Сергій Павлович Голіцин, під керівництвом якого і відбувалась діяльність Чернігівської губернської земської управи. Людина ліберальних поглядів, він підтримував починання земців, що стосувалися різних сфер життя населення, в тому числі і гуманітарної. Губернатор погоджувався з тим, що необхідно дати вихід творчим задумам тих письменників і журналістів, котрі жили і працювали на Чернігівщині. Так з'явилася ідея видавати "Земский сборник Черниговской губернии". Спочатку відкрили земську друкарню, роботою якої керував Л. Глібов (до 1893 р. — рік його смерті). У 1869 р. вийшов перший номер "Земского сборника Черниговской губернии". Упродовж майже десятиліття на його сторінках публікувалися лише офіційні земські матеріали. Тільки у 1877 р. на сторінках "Сборника" з'явились цікаві історико-краєзнавчі публікації. їх поява була пов'язана з діяльністю статистичного бюро при губернській земській управі, заснованого 1876 р. Воно об'єднувало досить авторитетних дослідників — П. Червінського, В. Варзара, О. Шликевича, О. Русова та ін. Головним завданням земських статистиків було вивчення стану землеробства та промисловості губернії. Окрім статей такої тематики, на сторінках "Сборника" публікувалися матеріали, присвячені питанням народної освіти, археології, історії, етнографії. Значно пожвавилась робота редакції після переїзду до Чернігова в 1894 р. подружжя Грінченків. Окрасою журналу стали надруковані на його сторінках у 1895—1898 рр. "Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях" Б. Грінченка. Це було перше серйозне видання в царині української етнографії. Значне місце в "Сборнике" відводилося статистичним матеріалам. Так, тут було надруковано статтю О. Шликевича "Лучше ли жилось в Малороссии за сто лет назад?", присвячену статистичному змісту Рум'янцевського опису. Двотомник О. Русова "Описание Черниговской губернии" спочатку був надрукований у додатках до "Земского сборника". Окрім цих авторів, часопис надав можливість виступити на своїх сторінках таким досвідченим дослідникам як Д. Кондаков, А. Дядиченко, І. Коновал та ін. "Сборник" відрізнявся цікавими археографічними публікаціями. Були оприлюднені історичні джерела XVII—XVIII ст. за редакцією відомого історика М. Василенка ("Генеральное следствие о маетностях" Ніжинського і Чернігівського полків, "Экстракт из указов"). Серед інших — "Старинный письмовник" , підготовлений до друку Б. Грінченком. Опрацьовуванням архівних документів і матеріалів займався відомий земець В. Хижняков. Він належним чином дослідив архів Чернігівської міської думи і на основі оброблених документів написав нарис "Черниговская старина", який опублікував на сторінках журналу у 1899 р. Значний археографічний інтерес мають статті з історії кріпосного права, написані А. Кравцовим, розвідки П. Добровольського "Старинные украинские трактаты" та ін. Не були обійдені увагою на сторінках "Земского сборника" і проблеми археології. Одним з перших серед земців археологічним вивченням краю зайнявся О. Константинович, який у 1873 р. склав до III Археологічного з'їзду в Києві археологічну карту Чернігівського повіту. Цю працю продовжив П. Добровольський. Його статті про археологічні розкопки у с. Рого-ща Чернігівського повіту і про Табаївські кургани також публікувалися на сторінках "Сборника". Серед авторів історико-краєзнавчих нарисів необхідно виділити А. Верзилова, М. Рклицького, П. Дорошенка, В. Граса, П. Соколова та ін. Значне місце на сторінках часопису відводилось біографічним нарисам про відомих діячів української культури, життя і діяльність яких були пов'язані з Чернігівщиною. І сьогодні викликають інтерес літературно-критичні нариси, присвячені П. Кулішу, Г. Барвінок, Л. Глібову, О. Марковичу та ін. Тут доречно згадати, що сім років, з 1893 до 1900 р., секретарем редакції "Земского сборника" працював відомий поет Володимир Самійленко. До нього цю посаду обіймали письменник Микола Вербицький та етнограф Петро Єфименко. На думку прозаїка Михайла Могилянського, Самійленко "совісно виконував свої обов'язки, але не віддаючи ділу душі". Після нього майже рік виконував секретарські обов'язки М. Коцюбинський. Потім — поет І. Коновал. З приходом Б. Грінченка робота редакції "Земского сборника" пожвавішала. На його сторінках були опубліковані біографічні нариси "Леонід Іванович Глібов (1827—1893)", "Євген Гребінка", "Іван Котляревський" та ін. Активно виступав на сторінках часопису Григорій Коваленко — письменник, художник і видавець. Його публікації мали просвітницьке, популяризаторське значення. "Земский сборник" розсилався службовцям, лікарям, народним вчителям. У фондах громадської бібліотеки (нині ОУНБ ім. В. Короленка) він також був до послуг читачів. До 1912 р. журнал оприлюднив чимало цінних історико-краєзнавчих матеріалів. У цьому ж році земські збори Чернігівської губернії ухвалили рішення про видання "Черниговской земской недели". Газета мала виходити щотижня. Настали нові часи, XX ст. набирало обертів, а журнал видавався щомісяця. Пізніше — два-три рази на рік, інформація втрачала свою актуальність. Тому видання щотижневої газети було доречним. У 1915 р. "Земский сборник" припинив своє існування.
Людмила Студьонова
|
