Запорозьке козацтво - українські козаки, які мешкали південніше дніпровських порогів. За досить короткий період З.К. виробило власну суспільно-політичну структуру — кіш — і стало значною військовою силою. Військово-адміністративним центром З.к. була Січ. З.к. становило "товариство" — громаду, яка поділялася на курені, що об'єднували вихідців із певних місцевостей. З часом на зайнятих ними землях козаки утворили своєрідну республіку — Запорозьку Січ. Запорожці були активними учасниками народного визвольного руху. Одночасно вели тривалу боротьбу проти турецько-татарської агресії, відіграли значну роль у протидії уніатству і католицизму, надавали матеріальну допомогу українським культурно-освітнім центрам. На Січі Б.Хмельницький формував повстанську армію, яка розпочала Визвольну війну українського народу. У XVIII ст. царський уряд крок за кроком знищує З.к. В 1775 за наказом Катерини II була зруйнована Січ, а Запорозьке Низове військо ліквідоване. Після загарбання Північного Причорномор'я і ліквідації Кримського ханства російський уряд виселив частину запорожців на Кубань, інші втекли на територію Османської імперії, де заснували Задунайську Січ.
| 
