Запорозька Січ - українська козацька республіка. Виникла і розвинулась на Наддніпрянщині за порогами, в перших десятиліттях XVI ст. Кордони З.С. до кінця XVII ст. не були окреслені. Протягом XVIII ст. її територія під назвою "Вольності Війська Запорозького" вже мала чітко визначені межі. Столицею З.С. було місто-фортеця, яке кілька разів міняло своє розташування, але завжди було за порогами. Вищою законодавчою владою виступала загальновійськова рада, в якій мали право брати участь усі козаки. З.С. керував уряд на чолі з кошовим отаманом, який щорічно переобирався. Вона мала свої збройні сили — Запорозьке Військо.
З.С. являла собою суверенну, самостійну національно-військову політичну силу України. їй належить провідне місце у національно-визвольних війнах при Польщі у першій половині XVII ст. В 1648 р. на З.С. почалася визвольна війна українського народу. Одночасно запорозькі козаки вели кількасотлітню героїчну боротьбу проти турецько-татарської агресії.
У межах створеної у ході Визвольної війни української гетьманської держави З.С. займала автономне становище, хоча й була частиною України. Вона не підтримувала приєднання України до Росії, її представників не було на Переяславській раді.
За умовами Андрусівського перемир'я (1667 р.) над З.С. встановилося двоєвладдя Росії та Польщі. За т.зв. Вічним миром (1686 р.) вона потрапила під владу тільки Московської держави.
У 1709 р. за наказом Петра І З.С. була зруйнована за підтримку козаками акції І.Мазепи. В 1734 р. царський уряд дозволив запорожцям повернутися в рідні місця. Вони заснували Нову Січ, якій судилося стати останньою.
Протягом XVIII ст. царизм провадив політику обмеження і поступового скасування прав і вольностей З.С, її автономії. У 1775 році за наказом
Катерини II "Вольності Війська Запорозького" були окуповані військами, столиця-фортеця зруйнована, цінності Військового скарбу, клейноди, прапори, частина архіву Генеральної канцелярії, гармати тощо були вивезені до Петербурга. Згодом вийшов маніфест Катерини II про скасування З.С.
| 
