Спочатку вона була покровителькою героїчної пісні, потім історії. Ідеться про міфологічну богиню Кліо, одну з дев'яти муз древньої Греції. Знає, либонь, вона і українське минуле. А може, це вже наша українська богиня із тим грецьким іменем. Бо написав же відомий письменник Михайло Слабошпицький добру пізнавальну книгу "З голосу нашої Кліо" про історію України. Отже, у нас є своя Кліо — українська. Тут певний символ і домисел. І ми вже звикли до цього. Тим часом Чернігівський автор Володимир Сапон, вивчаючи рідний край, віднаходить і заприязнюється з сіверянською Кліо, сміливо і переконливо створює її образ, досліджує і відтворює глибинні пласти минувшини, ніби разом з нею проходить шляхами рідного краю від епохи Київської Русі до нашого часу. І це подає у своїй книзі, яка так і називається "Призабуті стежки сіверянської Кліо". Скажемо кілька слів про автора, про його попередній доробок. Народився у селі Рудка Чернігівського району. Закінчив філологічний факультет Ніжинського педінституту, проходив армійську службу у танкових військах. Тривалий час працює журналістом, із 1986 і понині завідуючий відділу освіти і культури "Деснянської правди". Заслужений журналіст України. Автор поетичних збірок "Зірка на пілотці", "Замкова гора", кількох публіцистичних та краєзнавчих книжок. Лауреат обласних премій імені Олекси Десняка, Василя Блакитного. Член редколегій журналів "Літературний Чернігів" та "Десна", що виходить у Російській федерації. Член Національної Спілки письменників України. І ось до творчого доробку Володимира Сапона додається оця краєзнавча книга "Призабуті стежки сіверянської Кліо". На першій сторінці автор знайомить читача з Білоуським волоком, по якому на колодах веслярі котили човни, щоб перебратись із озер, річки Білоуса у Десну, а далі пливти шляхом із "варяг у греки". Тут автор подає свою концепцію семантики слова "білоус". А як не написати про Рудку, де народився. Тож з особливою зацікавленістю читачі можуть дізнатися про рудківські старожитності від отця Костянтина Карпинського. Немов у дзеркалі, постає наш край у 1666 році, коли були запроваджені так звані Переписні книги, дізнаємось, який оброк доводилося платити селянам, торговим людям із своєї виробничої діяльності. Читач може уявно зустрітися з гетьманом Іваном Сулимою, який родом із Рогощі, що неподалік від Чернігова, побувати у стародавній Хмільниці. Не міг оминути допитливий краєзнавець багатющу історію Седнева. Тут відбувся бій русичів із половцями. І чернігівський князь Святослав Ярославич подолав їх. То була перша перемога наших предків над кочовими нападниками. Із скількома яскравими іменами і особистостями пов'язане це давнє містечко!
Краєзнавчі розвідки, вміщені у книзі, ніби оживляються авторським баченням віддаленої минувшини. Ось як починається розповідь про білоруський волок: невсипущі півні розбудили літній ранок на Любецьких вуличках, зійшла сторожа із веж на Замковій горі, глухо вдарившись у бруківку, спали засуви брами... Зримо уявляєш таку картину ранкового пробудження і ніби переносишся у ті часи. Або: "Сонячного осіннього дня срібна павутина бабиного літа обов'язково виведе тебе на крутосхил над Сновом, де ходив у задумі наш славетний лірик і байкар Леонід Глібов". Так починається розповідь про творця пісні "Стоїть гора високая". А ось як він запрошує усіх у своє краєзнавство: "Пожовтіле листя, що тихо облітає із кленів, чимось нагадує тобі о цій осінній порі аркушики стародруків із розшарпаних вітрами віків та десятиліть літописів людських доль і подій. Вчитайся в те дивне мереживо давніх рядків, аби повніше уявити собі далеку і близьку минувшину сіверської землі. Так входить, проникає у глиб віків наш чернігово-київський русич Володимир Сапон. Як сучасний белетристично-літописний тогочасник. Автор, дослідивши той чи інший факт, пише про рідний край пристрасно, з синівським уболіванням, аби зростали у серцях, помислах і ділах нащадків золоті зернини пам'яті, відшукані на неосяжній, всіяній полинами забуття, ниві української історії. Так випадає у дослідницько-творчій біографії Володимира Сапона, що він, відштовхуючись від певного періоду, випадку, писемної згадки, може все відтворити, акумулювати у наукову гіпотезу і в захоплююче історико-пізнавальне і емоційно наснажене оповідання. Спостерігається реалістичний ефект співучасника подій. Наводжу для прикладу оповідання Володимира Сапона, точніше, його чернігівську легенду "Щаслава", надруковану в одному із номерів "Деснянської правди". Поштовхом для її написання, либонь, стала літописна згадка про те, що 1159 року від народження Сина Божого "Святослав дав Ростиславу пардуса і двох коней борзих під кованими сідлами". Спершу прийшло зацікавлення, як потрапила ця хижа і разом з тим уже приручена африканська тварина до слов'ян. А потім виростав сюжет напружений, динамічний, дійові особи індивідуалізовані і обстановка відповідає характеру розповіді. Так краєзнавець проявив себе у художньому баченні давніх подій. Правий Володимир Сапон, коли говорить у книзі, що наші шкільні програми з історії Київської Русі досить скупі і закороткі, замало яскравих скарбів залишають у юній школярській пам'яті. Матеріали у книзі В. Сапона — краєзнавчі розвідки, науково-популярні з елементами художнього осмислення нариси, друковані раніше на сторінках газет і журналів. І добре, що зараз зібрані під однією обкладинкою і таким чином створюють, організовують цілісне враження, дають поштовх для роздумів, якими були наші попередники і хто ми самі, на теренах минувшини, а також і для пошуків. У цей пошук, окрім автора, можуть входити і читачі, яким не байдуже, як жили батьки, діди, прадіди, і як осмислити усе ними зроблене. Історія — занадто серйозна справа, щоб залишити її лише історикам. Це твердження підтримує і своїм краєзнавчим реноме втілює у життя журналіст, літератор, літописець рідного краю Володимир Сапон, випустивши книгу "Призабуті стежки сіверянської Кліо".
Яків Ковалець
|
