Віктор Миколайович Шевченко народився 13 жовтня 1952 року в Ніжині у родині вчителів. Його дід Василь Дмитрович Шевченко, кандидат історичних наук, багато років очолював одну з кафедр Ніжинського педінституту ім. М. Гоголя (нині педуніверситет). Був автором численних публікацій, присвячених історичним подіям, окремим особам, життя і діяльність яких пов'язані з Чернігівським краєм. Зацікавлено ставився і до історії рідної йому Ніжинщини. Під впливом діда юнак вирішив стати вчителем історії. Він закінчив Ніжинську школу № 1 і рік працював тут лаборантом. У 1971 р. Віктор Шевченко став студентом першого курсу історичного факультету Ніжинського педінституту ім. М. Гоголя. У 1973 р. факультет було переведено до Чернігівського педінституту ім. Т. Шевченка. Тут на історичному факультеті, де він навчався, працював історико-краєзнавчий гурток. Гуртківці підтримували творчі зв'язки із об'єднанням краєзнавців Чернігівської ОУНБ ім. В. Короленка, на засіданнях якого вони виступали з історико-краєзнавчими повідомленнями різноманітної тематики. Віктор Шевченко також обирав теми для виступів на засіданнях, вивчав їх, опрацьовував літературні джерела, документальні матеріали у фондах обласної бібліотеки ім. В. Короленка, музеїв та архіву Чернігова. Перший його виступ мав назву "Повстання у Володьковій Дівиці". У 1974 р. це скромне дослідження видрукувала обласна молодіжна газета "Комсомольський гарт". Звичайно, газетні можливості обмежені. Тому Віктор Шевченко продовжував накопичувати матеріал про володьководівицькі події 1904 р. з тим, щоб написати розгорнуту статтю і опублікувати її на сторінках наукового журналу. Це вдалося здійснити у 1980 р. на сторінках "Українського історичного журналу". Стаття мала назву "Виступ селян с. Володькова Дівиця на Чернігівщині у 1904 р." По закінченні інституту В. Шевченко був учителем історії Лустовської 8-річної школи Ніжинського р-ну. 1976 року повернувшись до Ніжина, працював вихователем ПТУ № 13, асистентом кафедри історії та філософії у Ніжинському педінституті, в 1982—1985 рр. — асистентом та викладачем Мелітопольського педагогічного інституту. У 1984 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Становище селянства Лівобережної України та його революційна боротьба напередодні першої Російської революції (1900—1904)". За рік був зарахований на посаду старшого викладача кафедри історії СРСР і УРСР Чернігівського педінституту ім. Т. Шевченка. 26 грудня 1990 р. на підставі ухвали Ради інституту затверджений на посаді доцента кафедри історії та археології України. 80—90-ті рр. XX ст. були досить плідними у науковому житті В. Шевченка. Він друкується у престижному "Українському історичному журналі", виступає з доповідями на наукових конференціях з історичного краєзнавства у Чернігові, Кам'янці-Подільському, Брянську, Кіровограді, Гомелі, Пензі, Києві, Ніжині, Сумах, Луцьку тощо. Історичні розвідки В. Шевченка вміщено у численних наукових збірниках, виданих у Вологді, Запоріжжі, Києві, Чернігові, Ніжині, Луганську, Дніпропетровську, Черкасах. Він став визнаним фахівцем, перш за все аграрних проблем історії України.
Чільне місце в його науковому доробку займають історико-краєзнавчі студії, присвячені діяльності Чернігівського губернського земства, найви-датнішим його діячам І. Петрункевичу, О. Русову, І. Шрагу. Окрім цього В. Шевченко опублікував у започаткованому 1995 р. журналі "Сіверянський літопис" статті про маловідомі та невідомі сторінки біографій видатних земляків: актриси М. Заньковецької, мандрівника і вченого Ю. Лисянського, В. Кукольника — першого директора гімназії вищих наук у Ніжині та ін. Ряд статей на історико-краєзнавчу тематику вміщено на сторінках "Туристично-краєзнавчих досліджень". З 1 вересня 1999 року В. Шевченко — доцент кафедри гуманітарних дисциплін, з 2003 р. — кафедри українознавства Чернігівського державного інституту економіки і управління (ЧДІЕУ).
Людмила Студьонова
| 
