Одвічно для жителів Чернігово-Сіверщини притаманною була віра в надприродний початок. Наші земляки в усі часи проявляли свою релігійність. Після хрещення Володимиром Києва Чернігів став другим містом, де християнство виявилося домінуючою релігією. Розвиток церкви й релігій на нашій землі - величний і трагічний, сповнений світлих і драматичних подій. Велич християнства по сьогодні засвідчують древні собори - діяння рук, розуму й краси душ наших пращурів. Вони нагадують нам, що без соборів душ, без духовного відродження, без утвердження в усіх сферах життя загальнолюдських духовно-моральних цінностей ми не зможемо вирішувати складні життєві проблеми, долати труднощі, жити в гармонії зі світом і самим собою.
Віруючі Чернігівщини багатьох конфесій увійшли в третє тисячоліття від Різдва Христового й мають можливість сповідувати свою віру. В області проведено значну роботу щодо відзначення 2000-ліття Різдва Христового, яка спрямовувалася на консолідацію суспільства. Заходи відбувались у різноманітних формах: тематичних вечорів; теоретичних конференцій, урочистих божественних літургій, хресних ходів, конкурсів, виставок, духовних концертів тощо.
Релігійна ситуація за останні 10 років докорінно змінилася. У релігійному середовищі тривають неоднозначні процеси, що потребують глибокого вивчення, осмислення й прогнозування. За цих умов ми прагнемо будувати політику щодо релігій та церков на засадах законності й соціальної справедливості. Кількість зареєстрованих релігійних громад в області весь час збільшується.
Державні органи влади пригнуть створити необхідні умови для задоволення релігійних потреб, послідовно йдуть у напрямку реалізації повної свободи совісті - свободи вибору релігії, світогляду, переконання.
Не можна тут обійти й правову базу. Державою створені правові умови для діяльності релігійних організацій. Питання власності, підприємництва, землекористування релігійних організацій, трудових відносин у них, проходження альтернативної служби врегульовані чинним законодавством. Нова редакція Закону "Про свободу совісті та релігійні організації"', яку прийме Верховна Рада України, сприятиме вдосконаленню державно-церковних стосунків.
Певний позитивний досвід державно-церковних відносин напрацьовано й у нашій області. Наше кредо - забезпечення на всій її території уніфікованого
застосування чинного законодавства.
Місцевої нормотворчості, суб'єктивізму в такій сфері, як релігія, що завжди пов'язана з вірою, з найсокровеннішими почуттями людей, не повинно бути. Тут повинні мати силу тільки юридичні аргументи. Ми завжди закликаємо (і будемо це робити надалі) усіх представників влади підтримувати постійні контакти з релігійними громадами, віруючими, вирішувати їхні проблеми й питання.
У свою чергу, хочемо наголосити, що миру, злагоди, єдності нації неможливо досягнути без взаєморозуміння в міжконфесійних взаємовідносинах. На нашу думку, кожна конфесія повинна утверджуватися добрими, благородними справами. В усі часи і, особливо, сьогодні люди шукають духовну підпору, тому так необхідна максимальна терпимість між релігійними організаціями. Проблема співіснування є і буде. Конфесійне розмаїття, що є об'єктивною реальністю нашого суспільства, має стати не джерелом розбрату, а засобом зміцнення держави, духовного збагачення її громадян. Як сказав свого часу блаженний Августин: "У головному - єдність, у другорядному - свобода, у всьому - любов!"
На 1 листопада 2001 р. у Чернігівській області зареєстровано 629 релігійних громад 21 конфесії і напрямку: Українська православна церква - 427 громад; Українська православна церква Київського патріархату - 64; Церква євангельських християн-баптистів - 67; Церква адвентистів Сьомого дня - 19; Церква християн віри євангельської - 16; Римо-католицька церква - 2; Українська греко-католицька церква - 2; Російська православна церква за кордоном - 1; Руська православна старообрядницька церква - 2; Релігійна організація свідків Єгови - 3; Релігійна громада товариства свідомості Кришни - 1; Іудейські релігійні громади - 6; Євангельські християни "Церква в Чернігові" - 1; Ново-апостольська церква - 1; Євангельські християни "Церква Голгофи" - 1; Харизматичні повноєвангельські церкви -11; Християнська харизматична релігійна громада "Нове покоління" - 1; Церква Ісуса Христа святих останніх днів - 1; Українські язичники "Сіверяни" - 1; Релігійна громада Союзу вільних церков християн євангельської віри місцевої церкви "Христос для всіх" - 1; Буддисти школи Карма Каг'ю діамантового шляху тибетського буддизму - 1 громада.
Крім цього, в області діють 9 монастирів, 3 християнські місії, 2 православних братства, 2 духовних навчальних заклади, 82 недільні школи.
Це, загалом, відповідає як історичним традиціям, національним, регіональним особливостям нашого краю, так і реаліям сьогодення.
Біля 600 священнослужителів задовольняють релігійні потреби й служать у вищевказаних релігійних організаціях.
Тільки за 2000 р. у релігійних громадах Чернігівської області, за офіційними погодженнями з облдержадміністрацією, побувало 109 іноземних громадян з 11 країн світу, що свідчить про зростання та активізацію міжнародних зв'язків і контактів.
Домінують у релігійному житті області православні громади - всього 473. З протестантських релігійних об'єднань виділяються євангельські християни-баптисти. Найбільш впливові церкви, діяльність яких помітна в області, це: християни віри євангельської, адвентисти сьомого дня, римо-католики, іудеї, свідки єгови.
Останнім часом з'являються в області й новітні релігійні організації, такі як: Харизматичні повноєвангельські церкви, Церква Ісуса Христа святих останніх днів, Новоапостольська церква тощо. Поява нових релігійних громад нових віросповідань - це, швидше за все, наслідок змін у свідомості людей, наслідок складної соціально-економічної та духов¬ної ситуації в Україні та віддзеркалення глобальних зрушень у світі і в людській природі. Творення нових релігійних течій та напрямків - це певна закономірність духовного розвитку світу, впливати на яку адміністративним шляхом неможливо. І треба ставитися з розумінням до того, що релігійна свідомість завжди перебувала в постійних пошуках.
Релігійну ситуацію в області в цілому можна охарактеризувати як контрольовану й прогнозовану. Наші зусилля спрямовані на безконфліктний розвиток міжконфесійних взаємин. Водночас викликають тривогу непорозуміння, що іноді виникають, між УПІД та УПЦ КП. Міжправославний конфлікт має не тільки міжцерковний, але й - більше - геополітичний характер, пов'язаний із головним питанням українського православ'я - набуттям автокефалії. Кожна з церков дотримується протилежних позицій щодо досягнення цієї мети, необхідною умовою якої (на даному етапі) є об'єднання православних віруючих в єдину Помісну церкву.
Ріст релігійної мережі випереджає наявність культових споруд, що є однією з проблем релігійного життя. Незважаючи на те, що більшість із них, у тому числі й видатних пам'яток архітектури, передані релігійним організаціям у користування, є ще ряд проблем. Зокрема, віруючим у Чернігові не передано споруду Катерининської церкви, що входить до Національного заповідника "Чернігів стародавній" і де розташовано Музей народно-декоративного мистецтва Чернігівщини. Для того ж цю будівлю не виключено з переліку куль¬тових споруд визначних пам'яток архітектури, що не підлягають переданню в постійне користування релігійним організаціям, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У Менському районі в Домницькому монастирі розташована виправно-трудова колонія-поселення МВС України, яку силами органів місцевого самоврядування переселити на інше місце в даний час неможливо. У цій ситуації відокремлено частину території монастиря зі спорудою колишньої П'ятницької церкви і передано релігійній громаді.
Окрім майнової проблеми потребують вирішення багато й інших питань релігійного життя. Це такі, як проблема міжконфесійних відносин; виховання віротерпимості; діяльність нетрадиційних для нашого суспільства релігійних організацій; використання засобів масової інформації релігійними організаціями та відображення релігійного життя в них; участь релігійних організацій у політичній діяльності, зокрема у виборчій кампанії тощо.
Особливо ж непокоять зараз проблеми віротерпимості. "Віруй так, як я вірую, інакше я тебе зненавиджу" - цим принципом, на жаль, керуються деякі віруючі й, що небезпечно, окремі релігійні діячі. Уже цього достатньо, щоб зародилася зненависть. Нетерпимість до іновірців - зброя насильства, вона виправдовує його. Необхідною ознакою християнства, на противагу релігійній нетерпимості, повинні бути смирення й терпимість, чого ми й домагаємося в роботі з віруючими різних конфесій.
Наш великий земляк О. П. Довженко вірив, що "люди прийдуть до божественного в собі". Саме на це й спрямована наша діяльність.
Сьогодні, на зламі тисячоліть, коли точиться запекла боротьба за душі людські, ми ще раз маємо запитати себе: "камо грядеши" - куди йдемо, що записуємо в книгу життя.
Ситуація в суспільстві, в наших колективах та родинах вимагає від усіх нас утвердження миру й злагоди, толерантності. Любов'ю й милосердям спільно можна зробити дуже багато, а при несправедливості та нетерпимості - дуже багато втратити.
Віриться, що всі діючі на чернігівській землі релігійні конфесії стануть могутнім духовним засобом до консолідації, співпраці та творення у вирішенні багатьох питань. І головне - будуть об'єднувати, а не роз'єднувати людей, як у повсякденному житті, так і в пошуках Бога. Бо спрага шукати й знаходити його в людині не згасає ніколи.
|
