Олександр Борисович Коваленко народився у родині відомого чернігівського журналіста і краєзнавця Бориса Івановича Коваленка, від якого успадкував любов і смак до історії, літератури, мистецтва. У 1968 р. із срібною медаллю закінчив Чернігівську середню школу № 19. Деякий час працював музейним доглядачем у щойно створеному Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику, а 1969 р. вступив на історичний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. Гоголя, який і після "відлиги" залишався одним з небагатьох осередків вільнодумства і патріотизму. Саме у студентські роки окреслились його наукові уподобання — історія Гетьманщини, українська історіографія, краєзнавство. Вже тоді на сторінках місцевої періодики з'являються історичні нариси дослідника-початківця. 1971 р. за студію про соратника Б. Хмельницького чернігівського полковника М. Небабу він одержав диплом переможця республіканського конкурсу студентських наукових робіт. У 1972 р. в "Українському історичному журналі" побачила світ його перша наукова розвідка про українського історика В. Модзалевського. 1973 р. О. Коваленко з відзнакою закінчив Ніжинський педінститут і був прийнятий на посаду наукового співробітника Чернігівського історичного музею. Безпосереднє знайомство з пам'ятками старовини і мистецтва, історичними документами і стародруками сприяло зростанню дослідницької майстерності науковця. У зібранні музею він виявив і згодом оприлюднив рідкісні списки козацьких літописів Самовидця та Г. Грабянки, хроніку І. Забіли.
З 1976 p. О. Коваленко працює у Чернігівському державному педагогічному інституті (нині університеті) ім. Т. Шевченка - асистент, старший викладач, доцент кафедри історії СРСР та УРСР, проректор з виховної роботи, секретар парткому. У 1980 р. захистив в Інституті історії АН УРСР кандидатську дисертацію, у 1983 р. одержав вчене звання доцента. За доби "перебудови" протягом 1985—1988 pp. очолював відділ науки та навчальних закладів Чернігівського обкому КПУ і набув досвіду організаторської роботи у масштабах регіону. 1989 р. він повернувся до науково-педагогічної діяльності й був обраний завідувачем кафедри історії СРСР та УРСР Чернігівського педінституту, 1990 р. - новоствореної кафедри історії та археології України. Того ж таки 1990 р. О. Коваленко став деканом історичного факультету, який під його керівництвом перетворився на помітний осередок підготовки кваліфікованих учительських кадрів, фахівців з історії, українознавства, психології, соціальної педагогіки, англійської мови. На факультеті навчається близько 1200 студентів, на 7 кафедрах працює майже 90 викладачів, функціонують магістратура, аспірантура і докторантура. О. Коваленко на високому науково-методичному рівні читає лекційні курси з історії України другої половини XVII-XVUI ст. і архівознавства, керує аспірантами і пошукувачами. Водночас з 1991 р. він очолює Чернігівський сектор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, співробітники якого розшукують в архівах, музеях та бібліотеках, вивчають і готують до видання писемні пам'ятки та історичні документи. О. Коваленко — учасник багатьох міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференцій. Він один з фундаторів Чернігівської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, клубу "Краєзнавець" при Чернігівській обласній бібліотеці ім. В. Короленка, видавництва "Сіверянська думка", заступник голови Всеукраїнського товариства "Історичні джерела". За безпосередньої участі О. Коваленка було реалізовано ряд важливих наукових проектів — підготовлено чернігівський том "Истории городов и сел Украинской ССР" (1983), енциклопедичний довідник "Чернігівщина" (1990), "Атлас Чернігівської області" (1991), колективні монографії "Розвиток історичного краєзнавства в Українській PCP" (1989) та "Репресоване краєзнавство" (1991), бібліографічний довідник "Українські архівісти" (1999). О. Коваленко — заступник голови редакційної колегії унікальної енциклопедичної праці "Звід пам'яток історії та культури України по Чернігівській області". Загалом О. Коваленку належить близько 250 наукових і науково-методичних публікацій. Він відтворив чимало призабутих або свідомо замовчуваних сторінок вітчизняної історії, опрацював цілу "галерею" портретів політиків та істориків минулого, запровадив у науковий обіг низку невідомих чи неопублікованих пам'яток української історіографії. У 1996 році вийшла книга О. Коваленка "Павло Полуботок — політик і людина", яка здобула високу оцінку у наукових колах. Понад 20 монографій, методичних посібників, збірників наукових праць побачили світ під його вдумливою редакцією. О. Коваленко користується авторитетом і повагою колег, студентів, громадськості міста і області. У 1993 р. йому було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник народної освіти України".
Сергій Павленко
| 
