Історія краю або краєзнавство — один із найцікавіших напрямків сучасної науки. Обумовлено це тим, що ніколи не вичерпається допитливість людини, котра прагне дізнатися, що відбувалося на землі, де вона народилася і живе, що було до неї, як ці люди жили, що переживали, з якими труднощами стикалися, як їх переборювали; про їх одяг, свята і будні — всю різнобарвну палітру життя.
Відповідати на всі ці питання і покликана наука краєзнавство. Якщо стисло сформулювати, краєзнавство — це наука про минуле рідного краю. Ви ніколи не замислювалися над тим, навіщо нам потрібна пам'ять? Чи тільки для того, щоб пам'ятати своє ім'я, дату народження, назву вулиці? Мабуть, не тільки для цього. Нам потрібно пам'ятати багатовікову мудрість народу, його історичний досвід, традиції. Людина залишає на землі багато свідчень своєї діяльності. Усе, що вона говорить і пише, усе, що виготовляє, усе, до чого торкається — дає нам свідчення про неї. Маленька намистина, яку знайшли в землі, пожовклі сторінки старої книги, герб на будинку, мідна монета — усе це "сліди" минулого. До одних з них можемо торкнутися рукою, деякі — прочитати очима, а інші дадуть нам уяву про те, як люди сприймали себе і навколишній світ, як оцінювали історичні події, як складали легенди і міфи, у що вірили. Надбання наших предків не повинно втратити свого значення. Минуле, сьогодення і майбутнє тісно пов'язані між собою. Історія дає нам можливість пізнати самих себе. Це не просто інформації! про минуле і не довідник про те, що було, а захоплюючий процес пізнання себе і своїх предків. Історія показала нам, яке глибоке коріння має наше життя. Незнання минулого неминуче приведе до нерозуміння сучасного. А пізнати давнину ми зможемо тоді, коли вивчимо історію рідного краю, нашої "малої" Батьківщини. Саме з таких історій можна скласти, як із цеглинок, великий будинок історії нашої країни. Краєзнавство — це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом та методами дослідження, але які в своїй сукупності ведуть до наукового і всебічного пізнання краю. Предметом краєзнавства є природа, населення та господарство, історичне минуле, мистецтво, культура. Все це об'єкти різних наук і відповідно при їх вивченні використовуються різні методи, властиві відповідним областям знань. Але у всіх напрямках краєзнавчої діяльності є загальний (спільний) предмет вивчення — край. Поняття "край" — умовне і залежить від того, хто і з якою метою його вивчає. Вона може бути навчальною, науковою, виховною і практичною. Виділяють краєзнавство комплексне і галузеве. Краєзнавчі організації поділяються на державні, громадські, шкільні та інші форми краєзнавчої роботи: краєзнавчі музеї, товариства, гуртки, виставки тощо. Є різні напрямки краєзнавства. Історичне краєзнавство — акцентує свою увагу на вивченні історії рідного краю. Історичне краєзнавство як складова частина загального краєзнавства, являє собою область прикладної історії і відрізняється двома суттєвими ознаками: - локальністю досліджуваних історичних подій, матеріалізованих в пам'ятках історії та культури;
- діяльним характером. Іншими словами, це не тільки наукове пізнання, але і сфера активної практичної діяльності. Історичне краєзнавство займається об'єктами, які, з одного боку, належать до загального краєзнавства, з другого — до історії. Як частина історичної науки воно базується на тих самих методологічних засадах, що й історична наука. Історичне краєзнавство та історична наука взаємозбагачують і взаємодоповнюють одне одного. Без історичного краєзнавства історичній науці загрожує перетворення на абстрактне теоретизування, відірване від конкретно-історичної основи. Без історичної науки історичне краєзнавство могло б лише описувати численні факти без узагальнень. Разом з тим конкретні методи дослідження історичного краєзнавства відрізняються від методів, застосовуваних історичною наукою. Якщо історія прагне визначити закономірність процесу для країни або народу, то історичне краєзнавство — специфіку явища, характерну для локального району, краю, міста, села. Історико-краєзнавчі дослідження відрізняються від загальноісторичних специфічністю організації і методикою пошуку фактичного матеріалу, більшою конкретністю та деталізацією дослідження, можливістю вивчення процесів сучасного суспільства по безпосередніх слідах подій, тіснішим зв'язком з суміжними науками: історичною географією, демографією, топонімікою тощо, а також специфічністю джерельної бази, широким колом місцевих джерел. У цілому історико-краєзнавчі дослідження охоплюють питання, розроблювані не тільки історією, а й іншими суміжними науками. Історик-краєзнавець комплексно вивчає край на основі джерел, пошуків і використовує дані інших спеціальностей. Він вивчає, перш за все, особливості фактів та явищ у конкретному місці. Проте місцевий матеріал лише тоді становить цінність, коли вивчається не ізольовано від історії всієї країни. Цінність місцевих досліджень у тому, що в них простежуються певні особливості історичного процесу країни. Має свою специфіку і методика опрацювання краєзнавцем джерел, виявлення цінних джерел, що знаходяться в особливих архівах; більша питома вага джерел, що відіграють допоміжну роль у звичайних історичних дослідженнях (фото-, фонодокументів); вивчення краю здійснюється не лише по джерелах, які зібрані у сховищах, а й шляхом особистих спостережень. Краєзнавці-історики звертаються до археологічного вивчення краю, спираючись на матеріали, які є у краєзнавчих музеях чи знайдені під час розкопок науковими експедиціями, а також до аналізу різних історичних подій на основі архівних документів, літописів, законодавчих актів, звітів, статистичних даних, спогадів, листів, місцевої преси, матеріалів діловодства, карт, особистих документів учасників подій, фото, кінокадрів, звукозаписів, речових предметів, етнографічних джерел, пам'ятників історії та культури, ономастики тощо. Все це дає можливість всебічно пізнати край, визначити місце і роль жителів регіону у тих чи інших історичних подій. Предметом конкретного дослідження може бути як історія краю в цілому чи різних періодів його історії, так і окремих населених пунктів, вулиць, фабрик, заводів, різних споруд, будівель, пам'ятних місць. Краєзнавчі дослідження можуть охоплювати більші хронологічні рамки та історичні періоди, або навпаки обмежуватися подіями одного конкретного етапу місцевої історії. Історичне краєзнавство має свої джерела. Можна загалом виділити 3 основні їх категорії: 1) джерела матеріальні (пам'ятні будівлі, споруди, преді мети, пов'язані з історичним розвитком науки та техніки, археологічні пам'ятки, витвори мистецтва, архітектурні ансамблі); 2) джерела писемні '(стародавні рукописи, друки, акти органів державної влади і управління, інші письмові та графічні документи, рідкісні книги; з XX ст. — фото-, кіно-, відео-, аудіодокументи); 3) усні джерела (легенди, місцеві перекази, які передаються з покоління в покоління і пов'язані з рідним краєм). Історична географія — це предмет, який повинен дати характеристику фізичної, економічної і політичної географії даної країни або території у відповідний проміжок часу. Основними елементами цих характеристик має бути: 1) фізико-географічний ландшафт даної епохи; 2) населення з точки зору його етнічного складу; 3) географії! виробництва та господарчих зв'язків; 4) географії! зовнішніх та внутрішніх політичних кордонів, а також важливих історичних подій. До історичного краєзнавства належить і вивчення демографічної ситуації на різних історичних етапах, тобто змін у чисельності й складі населення. Цим займається спеціальна галузь історичної науки — історична демографія. Вона вивчає процес відтворення населення, його зміни під впливом соціальних, економічних і географічних (природних) факторів. Великий вплив на відтворення населення справляють особливості його складу, розміщення, міграції і заняття, що тією чи іншою мірою залежить від місцевих умов. Коли ці фактори вивчаються у великих регіонах, дослідники одержують загальні уявлення про їх вплив на відтворення населення, розкривають загальні закономірності як результат дії різних факторів у специфічних умовах. І наукове пізнання загальних закономірностей, з'ясування причин їх розвитку, в кінцевому результаті — прогнозування демографічного процесу вимагають ретельного вивчення цих місцевих факторів. Споріднена з джерелознавством історична дисципліна — архівознавство. Йдеться про збереження та використання архівних матеріалів. Тепер в архівах зберігаються і використовуються не тільки письмові, а й фото-, кіно-, фонодокументи. І потрібно, щоб історики в краєзнавчих працях використовували належним чином усі види архівних матеріалів. Це значно збагатить зміст історичних праць. А для цього необхідно ознайомитись з архівознавчою літературою, з путівниками по архівах, а також тематичними та іншими оглядами архівних матеріалів. Тісно пов'язана з джерелознавством і архівознавством археографія, яка займається публікацією різноманітних історичних джерел, а також виробленням для цього відповідних правил.
Олександр Уривалкін
|
