В цьому часі Хмельницький старався закріпити козацьку державу союзом із балканськими державами, що були під зверхністю Туреччини. Особливо важні були для нього близькі зв'язки з сусідньою Молдавою, бо тудою йшла торговля з України й у війні з Польщею він потребував забезпеки з цього боку. Він задумав одружити свого старшого сина Тимоша з Розандою, донькою молдавського воєводи Василя Лупула. Для цієї справи він уладив аж чотири походи на Молдаву.
Перший похід був приготований у великій тайні й відбувся так швидко, , що для всіх був несподіванкою. З кінцем серпня 1650 р. Хмельницький рушив із Гуманя з 40 000 козаків і 20 000 татар, у напрямі на Поділля, де несподівано в Ямполі перейшов Дністер, зайняв Сороки й пустив татар на Молдаву. Потім із козацьким військом перейшов Прут і станув під Ясами. Лупул утік до Сучави і звідтіль нав'язав переговори, — погодився дати свою доньку Хмельниченкові за дружину.
Але берестецька невдача відсунула гетьманські плани на два роки. Та після щасливої битви під Батогом, у червні 1652 р., Хмельницький вислав знову збройну експедицію на Молдаву нагадати воєводі його обіцянку. І справді, 30 серпня відбулося весілля Тимоша з Розандою.
Зв'язки з українським гетьманом стягнули на Лупула несподівану війну: проти нього виступив волоський воєвода Степан Басараб і семигородський князь Юрій Ракоці і прогнали його з Молдави. Лупул удався за підмогою до Хмельницького. І хоч загрожувала війна з Польщею, гетьман рішився помогти сватові. Тиміш із 10 000 кінноти незвичайно скорим походом, за 7 днів, пробіг дорогу з Чигирина до Молдави, погромив волоські і семигородські війська. 2 травня 1653 р. добув Яси й разом з Лупулом пішов на Волощину переслідувати воєводу Степана. Але під Торговищем (Тирчовішше) 27 травня потерпів сильний погром — війська противника знову ввійшли до Молдави.
Тиміш зараз після того виїхав на Україну, але незабаром ізнову появився в Молдові з новим 20-тисячним військом, нанятим за гроші Лупула. Він пішов на Сучаву, яку облягали волохи з семигородцями, пробився крізь ворожу заставу й визволив замкнену в Сучаві молдавську залогу. Але тут ізнову облягли його вороги. Козаки сильно окопалися під сучавським замком, відбивалися дуже хоробро, часто роблячи випади під ворожий табор. Сам Тиміш теж не раз із незвичайною відвагою виступав проти ворога. Але одного разу куля, що заблукалася, влучила його в ногу, й від рани він умер 15 вересня 1653 р. Козацьке військо боронилося в Сучаві ще три тижні, але остаточно мусіло капітулювати.
Так нещасливо покінчилися молдавські плани Хмельницького.
І. Крип 'якевич "Історія українського війська"
| 
