Цікавою давньоруською пам'яткою, важливим джерелом з історії Чернігово-Сіверської землі ХІІІ-ХГУ ст. є синодик, складений в Любецькому Антоніївському монастирі. Це оправлений зошит, що має 4 ненумерованих і 79 нумерованих аркушів, 14-й аркуш: відсутній. На початку зошита два аркуші чисті, на третьому заголовок: "Синодик Антонієвскаго Любечскаго мужескаго монастиря. Возобновленний 1694 г. і упраздненний в 1786 г. Любеч 1693". Кожна сторінка має рамку у вигляді архітектурного орнаменту, в якій написаний текст без поділу на абзаци. Імена осіб у ньому відділяються одне ви одного двокрапками, інколи комами, а часом і без знаків. Заголовок, окремі фрази, першз літери імен, титулів написано кіновар'ю, почерками XVIII ст. Любецький синодик складається з передмови, 18 пом'янутих осіб (аркуші 1-15), чернігівських князів (аркуші 16-21), пом'янутих осіб 174 різних родів (аркуші 22-79) і змісту (на п'яти ненумерованих аркушах). Найважливішим є третій розділ, де названі чернігівські князі, зокрема великі, та їхні дружини, а інколи й діти, причому як мирськими, так і християнськими іменами. Подекуди вказується, як по-батькові, а також наводяться історичні примітки.
Синодик Любецького монастиря зі скороченнями вперше опублікував у 1860 р історик Г. О. Милорадович у "Чернігівських губернських відомостях", а через три роки єпископ й історик Філарет Гумілевський в "Чернігівських єпархіальних извєстіях" (за № 10) з передмовою і примітками. Згодом (1874 р.) він вмістив його в "Історико-статистичному описі Чернігівської єпархії" (у книзі 5). Синодик також передруковувався Г. О. Милорадовичем (1871 і 1886 рр.), В. Г. Зотовим (1892 р.), Чернігівською губернською вченою архівною комісією (1897 р.). Хоча Філарет і пише в передмові до публікації, що користувався рукописом Любецького синодику, але в його публікації зустрічаються імена чернігівських князів і їхніх дружин, яких немає в цьому рукописі Напевно, їх Філарет запозичив з інших синодиків, що були в його розпорядженні.
| 
