Скасування кріпосного права, буржуазні реформи 60—70-х рр. XIX ст. прискорили темпи соціально-економічного розвитку Чернігівщини, пожвавили суспільно-політичне і культурне життя. У широких колах місцевої громадськості зріс інтерес до географії, економіки, історії краю. За цих умов помітно активізувалися історико-краєзнавчі студії, початок яким було покладено на межі XVIII—XIX ст. Коло краєзнавців розширилось, провідна роль перейшла до представників буржуазно-ліберальної та дрібнобуржуазної інтелігенції, тривав пошук організаційних форм, які б дозволили об'єднати розрізнені зусилля аматорів старовини. На початку 1860-х рр. виникла думка про заснування у Чернігові історичного товариства. У підготовчій роботі брали участь історики О. Маркович, О. Лазаревський, етнограф С. Ніс та ін. Однак реалізувати цей намір не вдалося через підозру царської адміністрації до будь-якої громадської ініціативи. Зазнавши невдачі, краєзнавці на деякий час згуртувались навколо Чернігівського губернського статистичного комітету, який після реорганізації у 1861 р. проголосив своєю метою "повне, всебічне вивчення краю". Одним з найдіяльніших співробітників комітету став О. Лазаревський. Видані за його безпосередньою участю кілька томів "Записок" комітету були майже повністю укомплектовані історико-краєзнавчими матеріалами. Згодом, в останній чверті XIX ст., ця установа значно звузила масштаби своєї діяльності й обмежилася щорічною публікацією "Календарей Черниговской губернии", що містили крім статистичних відомостей окремі документи, статті й замітки з місцевої історії. Активну краєзнавчу роботу в регіоні у другій половині XIX ст. розгорнули земські установи. 1875 р. при Чернігівській земській управі почало діяти статистичне відділення (бюро). Особливе значення мали багатотомні серійні видання — "Материалы для оценки земельных угодий Черниговской губернии" и "Материалы к оценке недвижимых имуществ Черниговской губернии". Окремі їх томи знаходились в особистій бібліотеці К. Маркса. Констатуючи тяжке економічне становище селянства Чернігівщини у другій половині XIX ст., дослідники шукали його першопричини в історичному минулому. Вони звернули увагу на Рум'янцевський опис 1765—1769 рр., частина матеріалів якого в той час зберігалася в Чернігові. Ретельно опрацьовані й систематизовані фрагменти Рум'янцевського опису були, зокрема, вміщені у додатках до деяких томів "Материалов для оценки земельных угодий Черниговской губернии". Важливу роль у розвитку історичного краєзнавства й поширенні історичних знань на Чернігівщині у другій половині XIX ст. відіграла місцева періодика. У "Черниговских губернских ведомостях" (1838—1918 рр.) і "Черниговских епархиальных известиях" (1861—1911 рр.) систематично друкувалися добірки історичних документів, наукові розвідки, пам'ятки фольклору. Історико-краєзнавча проблематика знайшла широке відображення на сторінках журналу "Земский сборник Черниговской губернии" (1869—1915 рр.), газета "Черниговский листок", яку видавав Л. Глібов (1861-1863 рр.), "Черниговской газеты" (1877-1878 рр.) Оскільки в дореволюційній Росії не існувало ні державної системи музейних та архівних закладів, ні законодавства в галузі охорони пам'яток історії та культури, врятувати їх від загибелі чи забуття здатна була лише ініціатива приватних осіб або громадських організацій. Під цим кутом зору неабияке значення мала діяльність колекціонерів. На розгортанні краєзнавчого руху негативно позначилась відсутність єдиного координаційного центру, брак спеціального друкованого органу. Та незважаючи на ці зумовлені часом недоліки, саме в другій половині XIX ст. визріли передумови для організаційного оформлення історико-краєзнавчого руху на Чернігівщині, була створена джерельна база для подальших краєзнавчих студій. Доробок чернігівських краєзнавців дожовтневої доби критично використовувався радянськими істориками. "Губернские ведомости", що виходили в Чернігові, видавалися з 1838 по 1918 рік включно. Вперше спробу систематизувати матеріали, що друкувалися на їх сторінках, було здійснено Чернігівською архівною комісією. У сьомому випуску її "Трудов" знаходиться "Указатель статей по истории, археологии и этнографии, помещенных в Черниговских губернских ведомостях за 1868—1906 гг." Хоч він містить далеко не повний перелік, але все ж відзначає наявність матеріалів даного профілю більше ніж в 1100 номерах. Найбільш стабільною була рубрика "Материалы для местной истории". При публікації документів, як правило, вказувалося лише прізвище людини, що повідомила його редакції, передмови зустрічалися рідко. Тому, наприклад, численні універсали і жалувані грамоти козацькій старшині, купчі акти на землю, що друкувалися протягом десятиліть, не могли показати читачам процес концентрації землі в руках феодалів і монастирів. Подібні публікації документів, оригінали яких пізніше загинули, працювали на майбутніх дослідників. Таких універсалів в газеті було опубліковано 72, жалуваних грамот приватним особам — 12, купчих актів — 117. Велику історичну цінність мають видруковані в "Черниговских губернских ведомостях" актові магістратські книги, вивчення яких дає можливість дослідити різні сторони міського життя, судочинство, розвиток ремесла і торгівлі, міське землеволодіння, процес збагачення козацької старшини і купецько-лихварської верхівки, зубожіння маси козаків, міщан, загострення соціальних конфліктів. На сторінках "Відомостей" побачили світ виписки з актових книг міст Стародуба, Ніжина, Кролевця, Батурина, Козельця, Остра і самого Чернігова. Так, О. Лазаревський опублікував 51 купчий акт на землі, млини, луки із сімейного архіву Полуботків, а також генеалогічні дані 24 дворянських сімей. Таким чином, "Черниговские губернские ведомости" дають багатий історичний матеріал для дослідника історії Чернігівщини ХУІІ-ХІХ ст.
Олександр Коваленко
|
