Василь Єлисейович Куриленко - краєзнавець, археолог, популяризатор знань про минуле Подесення - грунтовно досліджує цілі пласти з життя людини у нашому краї, починаючи з часів мамонтів. Нині ми пропонуємо читачам "Коропщини" серію його публікацій, які стосуються зроблених ним відкриттів щодо культових споруд та культової обрядності у компактному регіоні правобережжя Десни, куди входять Мізин, Свердловка, Радичів.
Починаємо мандрівку з новокам`яного віку
Тема культової обрядності - релігійних дій людини - цікавила дослідників завжди. У мене вона спланувалася в масштабі Коропщини, але реалізувалася в темі округи Мізина, де вона і зародилася уже в мисливців на мамонтів. Так, на розкопках ями-ловушки у яру Залісна виявилося, що кістки із, очевидно, зіпсованим м`ясом мамонта були прикопані і посипані прошарками ритуальної вохри. А на Мізинській стоянці було споруджено і "ритуальний дім", де знайдено предмети культу, музичний комплекс із статуетками "Мізинських птахожінок" тощо. Археолог І.Г.Шовкопляс називав їх ідолами. Схоже, це ідоли фаз Місяця.
Отже у нас першу сторінку історії архітектури створено в палеоліті на Мізинській стоянці. Але вона уже втратила титул "першопоселенця" краю. Сліди неандертальців, які жили на десятки тисячоліть раніше мізинців, виявлені нами і в селі Карасівка, за три кілометри від Мізина. Мені вдалося натрапити на сліди архітектури новокам`яного віку.
У 1990 році автор цих рядків виявив цілий "архітектурний ансамбль" - вулицю доби неоліту, побудовану мисливцями і рибалками десь 5-6 тисячоліть тому на боровій терасі у заплаві Десни на лінії Свердловка - Тимонівка. Споруди ці були шатровими, "стогоподібними". Їхні каркаси складались із соснових жердин, які ставились похило (в "піраміду") у формі "чума". Ці племена також знали місячний календар (Див.: Куриленко В. Історія Чернігово-Сіверщини, 2008, с. 67).
Можливо тому неолітичне поселення в плані мало форму півмісяця, де велику вісь зорієнтовано по лінії "Схід-Захід", а малу - на Полярну зірку. На превеликий жаль, дослідити повністю знахідку мені завадили "заїжджі друзі" туристи. Тепер її знайти не вдається. Отже, виявлено новий тип архітектурно-культових споруд в окрузі Десни. З їх реконструкцією - відновленням зовнішнього і внутрішнього вигляду - згодні вчені з Києва і Росії. Ці матеріали ми надрукували з Н.С.Котовою (вчений секретар інституту археології) у 2000 році в Луганську у "Збірнику наукових статей", випуск 4. Захоплення астрономією цих племен відбувалося, схоже, у вигляді ритуально-магічних дій, які нам пощастило досить виразно виявити на території Коропщини. Саме вона виявилася, так би мовити, "родоначальником астро-археології" Чернігівщини.
Уваги заслуговує кругла "культова споруда" -десь одинадцяти метрів у діаметрі, що виконувала, мабуть, роль своєрідного "клубного приміщення". Інші житла мали форму овалу різної довжини та триметрової ширини. "Сарай" був прямокутним, "погрібні ями" - круглими. "Стеля" з кругляків робила споруду двоповерховою, яка нагадувала "вишки" для сіна у сараях.
Археолог С.С.Барезанська знаходила культові споруди у племен доби бронзи. Я їх не виявив. Обрядові дії в земляній споруді доби бронзи виявлені нами на Дубині в Курилівці. На дні поховальної ями (біля поховального вогнища) було викладено з просмолених лозин запалені сузір`я Лева, Скорпіона, Великої Ведмедиці і висипані на них рештки спаленого «астронома». На них виявилися і уламки розбитої посудини із зображенням ранньоземлеробського місячного календаря... Відбулося це на рубежі занепаду і відмирання доби бронзи і наступу ери заліза, зникнення з посуду "магічних" орнаментів.
Наступний етап розвитку обрядності і культової архітектури простежений схематично нами на матеріалах Київської Русі - Х-ХІІІ ст. У 1979 році я, пливучи в повінь теплоходом "Піонер" під обривами, у бінокль виявив біля Радичева на скелі Хотинське сліди земляної оборонної споруди, яка виявилася потім залишками невідомого міста, можливо - дотатарського Хоробора. При виїзді на розкопки (17.VІІ.1979 р.) я в "Археологічному щоденнику" записав: "Такого великого і такого забитого керамікою городища я на Десні ще не бачив". Це була одна з наймасштабніших в історії моїх пошуків знахідок.
Викликало подив і посадське підземелля, уламки тонкої, довгої і дуже міцної особливої цегли - так званої плінфи, яка зустрічається лише у містах. Дуже велика кількість знахідок у навколишніх урочищах, прилеглих до двох городищ, їх комплектність, дивувала і радувала. Відчувалося, що цей пам`ятник в окрузі унікальний. Так і виявилося пізніше - це було значне місто Сіверщини. Але в літературі про нього - ніяких відомостей. Пригадалися слова Р.В.Терпиловського, який відвідав наш музей, що радичевські обриви, на які ми дивилися у бінокль з мізинського городища, ховають сліди міста. "Ось тобі й на", - вирвалось у мене. - А я думав, що Куриленко тут знає усе, а він прогавив ціле місто". "Не поспішайте, - почулося у відповідь. - Його ще знайти треба". Тепер такий час настала. Можливо, саме це місто згадував у "Єпархіальних відомостях" Гумилевський, іменуючи його літописним містом Растовець? На мій лист у Київ О.П.Моця відповів, що Растовець знайдено біля Києва на ріці Растовиця.
