У своїй відомій книзі „Життя музею" Олександр Крейн, тодішній директор Державного музею О.С. Пушкіна в Москві, дуже влучно підмітив, що "Однажды родившись, музей не остается неизменным. Его жизнь - накопление качеств, цель новых и новых обновлений, рождений". Дійсно, це стосується, мабуть, кожного музею, хоча, звичайно, історії у всіх різні.
Чернігівський обласний художній музей один з наймолодших в Україні. Його було створено на базі художнього відділу Чернігівського історичного музею (зараз музей ім. В.В. Тарновського) згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 червня 1979 року. У ній, зокрема, зазначалось, що у фондах Чернігівського історичного музею зберігається унікальна колекція творів образотворчого та декоративного мистецтва, що нараховує понад 8 тисяч експонатів. У грудні 1981 року було прийнято відповідне рішення облвиконкому, в якому передбачалась побудова в Чернігові додаткової до плану школи на 1167 місць, в яку потрібно було переселити школу № 2, бо вона знаходилась в зоні державного історико-архітектурного заповідника на Валу поряд з історичним музеєм.
Нову школу побудували, а у березні 1983 року вийшла ще одна Постанова Ради Міністрів„Про створення художнього музею в місті Чернігові", згідно з якою наприкінці серпня цього року приміщення школи № 2 було передано обласному управлінню культури для організації в ньому художнього музею зі штатними розписом 15,5 одиниць. Виконуючою обов'язки директора була призначена С.В. Ключник.
У червні наступного рокубулоздійсненоприймання-передачуекспонатів художньої і архівної груп в кількості 2865 одиниць основного фонду та 1029 одиниць науково-допоміжного фонду творів західноєвропейського, українського і російського мистецтва XVII - поч. XX століття та сучасного мистецтва.
Своєрідною „колекцією в колекції" було Галаганівське зібрання, яке нараховувало близько 100 творів. По суті, вони є основою музейної колекції, її гордістю та окрасою. Найбільшу частку складає сімейна галерея Ґалаґанів, започаткована портретом засновника роду, знаменитого прилуцького полковника Гната Галагана, написаним невідомим художником після 1739 року, коли Гнат Іванович за похилістю віку залишив посаду і передав пернач своєму синові Григорію. Парним до нього є портрет Гнатової дружини Олени, котрий імовірно, належить одному авторові і написаний в один і той самий час. За психологічною характеристикою, живописною технікою О. Лазаревський характеризував його як "кращий і відомих нам старих малоросійських портретів".
Вісімнадцятим століттям датується ще один оригінальний твір, авторство якого і досі під питанням. Це портрет Н.Д. Розумовської, родички Ґалаґанів, родоначальниці ще одного відомого роду. Довгий час його приписували Григорію Стеценку (1710-1781) придворному живописцю К.Розумовського, але останні дослідження, проведені в музеї, дають підставу говорити про приналежність цього твору Хойзеру Генріху Готтлібу (1719-1752), так само як і портрета Василя Дарагана, який вже став хрестоматійним.
Є в галаганівській колекції портрети інших членів родини, зокрема Григорія Івановича Ґалаґана, виконаний його кріпосним художником, талановитим самоуком Федором Землюковим.
Представлені в збірці і варіанти старовинних канонічних портретів українських гетьманів - Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Богдана Хмельницького, написані сином Землюкова Степаном.
Є в колекції і народна картина, зокрема славнозвісні Козаки Мамаї, датовані 19 століттям.
Представлені в ній і твори українських та російських художників -сучасників Г.П. Галагана. Зокрема, Олексія Волоскова (1822-1882), якого Григорій Павлович запросив до себе у Сокиринці "для практичних занять терміном на два роки". Саме тут і були написані відомі твори "Готичний місток у Сокиринському парку" "Садиба Г.П. Галагана у Лебединцях","Церква у Сокиринцях".
Окрасою збірки є і портрет Г.П. Галагана роботи Василя Серебрякова (1810-1886), портрет "Італійки" Івана Шаповаленка (1820-1880), яким Григорій Павлович опікувався протягом багатьох років, одна з ранніх робіт Івана Айвазовского "Буря на морі".
Окрім творів вітчизняного мистецтва є в Галаганівській колекції також і твори західноєвропейських майстрів. Деякі з них замовляв Григорій Галаган, наприклад, чудове живописне полотно "Неаполітанська затока" австрійського художника Йоганна Рауха Непомука (1804-1847), на жаль втрачене в результаті крадіжки.
Представлені також твори станкового живопису невідомих художників 18-19 століття, серед яких "Суд Соломона", "Жертвоприношення Авраамом свого сина Ісаака", "Пейзаж з собаками","Збори на полювання"тощо.
Окрім живописних робіт є в цій збірці і графічні твори, зокрема різцева репродукційна гравюра Італії та Німеччини, представлена відомими іменами Джовані Вольпато (1778-1802), Рафаеля Моргена (1758-1833) та Алозія Фабрі (1785-1835).
Є в збірці і декілька акварелей невідомих авторів 19 століття. Цікаво, що серед творів присутні і роботи самого Г.П. Галагана ("Портрет молодоїжінки", виконаний вуглем та олівцем у 1833 р. та пейзаж села Тепла Рудка, датований 1846 роком). Одна акварельна робота належить його сину Павлусю. Це ескіз класної кімнати, написаний у 1866 році. Ці твори - ще одне свідчення любові та шани до образотворчого мистецтва родини Ґалаґанів.
За 25 років існування в музеї, на жаль, так і не було проведено капітального ремонту в повному обсязі, що і привело до закриття музею для відвідувачів у 2000 році.
На початку 2001 року музей знову відкрив свої двері для шанувальників мистецтва. Після косметичного ремонту почали діяти спочатку 2, а потім 4 виставкові зали, в яких експонувались твори з фондів музею, проходили персональні виставки чернігівських художників.
Зважаючи на нагальну потребу створення належних умовдля збереження та охорони музейного зібрання в 2002 році було розпочато капітальний ремонт приміщень фондосховищ. На сьогодні капітально відремонтовано і обладнано новітньою охоронно-пожежною сигналізацією близько 500 кв.м фондових приміщень.Також про ведені капітальні ремонти двох виставкових залів, приміщення відділу фондів, науково-дослідного відділу, туалету.
Зміцнюється матеріальна база музею. Усі відділи та служби оснащено комп'ютерною та оргтехнікою, що дає змогу самостійно друкувати кольорові буклети та афіші до виставок та музейних заходів. Музей має свою сторінку в Інтернеті, завдяки якій свого часу були налагоджені зв'язки з нащадками Ґалаґанів в США, які подарували під час свого приїзду до музею численні архівні та родинні раритети.
Плідна співпраця з мистцями, державні закупівлі творів образотворчого мистецтва, приватні дарунки призвели до значного поповнення музейних фондів, які на сьогодні складають майже 8,5 тисяч експонатів тільки основного фонду.
Серед невирішених питань - побудова постійно-діючої експозиції, її відсутність намагаємось компенсувати численними виставками (в середньому до 20 в рік) творів як з музейної колекції так і персональних обмінних виставок, а також виставок за межами музею. У цьому сенсі принагідно згадати про плідне співробітництво з Одеським Домом-Музеєм ім. М.К. Реріха, Гомельською державною галереєю Г.Х. Ващенка, студентською мистецькою організацією „Art-Територія", Українським домом, Львівською галереєю мистецтв, Національним художнім музеєм України, Інформаційно-культурним центром Посольства України у Франції.
У 2005 році музей став переможцем І Всеукраїнського музейного фестивалю в Дніпропетровську в конкурсі міні-експозицій.
Велика увага приділяється науково-освітній та культурно-масовій роботі. До традиційних форм і методів, таких як проведення екскурсій, читання лекцій, організацію тематичних заходів за останні роки додалися такі цікаві проекти, як "3устріч з однією картиною" "Музичні зустрічі в музеї", "Драматичний простір музею" тощо.
Значно активізувалася і видавнича діяльність музею. Починаючи з 2003 року видано збірник наукових матеріалів „До історії формування зібрання Чернігівського обласного художнього музею", бібліографічний покажчик „Чернігівський обласний художній музей", буклет „Чернігівський обласний художній музей" із серії „Чернігівщина туристична", каталог виставки „Чернігів і чернігівці", кольоровий альбом-каталог „Іконопис ХУІІ - поч. XX століття з фондів музею", комплект щорічних календариків.
Співробітники музею беруть участь у наукових конференціях, виступають в пресі, готують авторські програми, серед яких, зокрема, радіо-проект „Острів скарбів в океані мистецтва" в якому протягом 2005 року розповідалось про шедеври музейної колекції.
25 років існування Чернігівського обласного художнього музею в музейному просторі України довели, що музей накопичив значний досвід щодо збереження, вивчення та популяризації музейної колекції. Збільшився штат музею, який складає сьогодні 25 працівників, більшість з яких молодь. Тому музей, перефразовуючи О. Крейна, на мій погляд, готовий до нових і нових оновлень та народжень.
Ірина Ральченко
|
