Площа Чернігівської губернії на початку XX ст. становила 46 тис. кв. верст. Вона простягалася від нинішньої Брянської області Російської Федерації на півночі, включаючи деякі сучасні її території, до Борзнянщини, за винятком Прилуччини, яка тоді належала до Полтавщини, на півдні, та від Дарниці і Троєщини на заході до Хутора Михайлівського на сході. У складі Чернігівської губернії налічувалося п'ятнадцять повітів з населенням (станом на 1903 р.) 2 619 390 чоловік. За своїми розмірами та числом мешканців губернія дорівнювала такій європейській країні, як Данія. Абсолютну більшість населення (89,9%) за результатами перепису 1897 р. становили сільські жителі. Протягом наступних двадцяти років ця пропорція дещо змінилася на користь мешканців міст, але не суттєво. У 1917р. населення губернського центру складало¬ся з 40 тис. мешканців, але найбільшим містом в губернії тоді був не Чернігів, а Ніжин. За даними 1905 р. у Ніжині мешкало 42 125 осіб, Борзні - 14 655, Городні — 5 050, Козельці - 4 810, Новгороді-Сіверському - 10 340, Острі - 5 836, Сосниці - 7 600 осіб.
Володимир Бойко
| 
