Коли татари взяли в облогу Троїцько-Іллінський монастир, завдяки молитвам старого ченця сталося чудо - храм Божий увійшов у землю, і перелякана орда розбіглася. Церква, яку поглинула земля, знову з'явилася у день святого Іллі, тому й назвали її Іллінською.
Це, звісно, легенда, адже достеменно відомо з літописів, що Іллінську церкву засновано Антонієм Печерським 1069 р. І все ж читати подібні оповіді у книжечці П. І. Іловайського "Черниговская старина по преданиям и легендам" не можна без захоплення. Як не можна не погодитися з її автором, що "далеко не кожне місто може похвалитися такою кількістю переказів і легенд, присвячених йому, як Чернігів". Оті перекази та легенди і впорядкував понад 100 років тому історик.
Перегорнемо сторінки цього невеличкого нарису. Ось розповідь про інший давній чернігівський храм.
... 1 серпня 1123 р. чернігівський князь Давид Святославич лежав на смертному одрі. Митрополит Феоктист, помітивши наближення його кончини, звелів співати канон хресту Господньому. Тієї миті влетів білий голуб і сів на груди вмираючого Давида. Князь зробив останній подих, і голуб відлетів, наповнивши княжий терем пахощами. Тіло князя внесли в Спаський собор, але, побачивши, що над хрестом собору з'явилася зірка, яка раптом відійшла і зупинилася над хрестом храму Бориса і Гліба, понесли тіло туди. Оскільки труни ще не було, а сонце вже заходило, то митрополит хотів відкласти поховання на наступний день. Але йому сказали, що сонце не заходить, а стоїть на одному місці. Лише після того, як принесли труну, сонце сховалося.
У цьому переказі, що впродовж багатьох століть жив у пам'яті чернігівців, зазначає П. Іловайський, відображені ті чесноти, те благочестя, що були притаманні князеві, який і спорудив храм в ім'я Бориса і Гліба.
Читаємо в нарисі й про билинних героїв Іллю Муромця та Ставра Годиновича, які здійснювали свої подвиги в Чернігові, про походження Чорної могили, про захоплення міста Лжедмитрієм і воєводою Горностаєм, про чудеса Іллінської ікони Божої Матері, легенди про відомий "будинок Мазепи" на Валу та про полковника В. Дуніна-Борковського, котрий став упирем, про скарб, знайдений людьми полковника Лизогуба в Булавкиному яру.
Знаходимо також оповідь про мелодійні дзвони вже згадуваного Борисоглібського собору, що зачарували князя Потьомкіна, який, захворівши у дорозі, зупинився на три дні в Чернігові й наказав постійно калатати в них, щоб одужати.
Ще одна легенда про походження цілющої криниці в районі Бобровиці.
...Дуже давно підійшов до Чернігова якийсь "поганий цар", спалив село біля міста, але після того раптом дуже захворів на очі, а все його військо майже осліпло. Довідавшись про цілющі властивості криниці, той цар лікував себе та своє військо водою з неї. Але вона не допомагала завойовникам. Тоді він уклонився чернігівському князеві чи воєводі, який стояв на горі над криницею. Відтоді й пішли назви біля Криниці - і Поклонна гора, і Поганий яр. Легенда стверджує, що хворі на очі зцілюються, умиваючись перед світанком водою з криниці. П. Іловайський, покладаючись на дослідження свого сучасника В. Підвисоцького, стверджує, що вода в криниці багата на хлористий кальцій, який рекомендується деякими лікарями вживати при хворобах очей.
Читаємо перекази про походження назв міста і його околиць, вулиць, водойм.
Книжечка П. Іловайського була надрукована з дозволу губернатора Є. Андрієвського в друкарні Чернігівського губернського правління навесні 1898 р. і стала раритетом. На жаль, жодного її примірника не збереглось у чернігівських бібліотеках, музеях, архівах -лише у фотокопіях. А тому хочеться тільки порадіти, що обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка здійснила її перевидання сучасною російською мовою зі збереженням стилістичних особливостей письма автора.