За народними переказами, Любеч здавна мав багато церков, мабуть, декілька десятків. Письмові джерела достовірно згадують їх значно менше. Найстарішою культовою спорудою Любеча є Антонієва печера, яку преподобний Антоній (Антіпа) викопав на схилі однієї з любецьких гір на самому початку XI століття. Вона добре збереглася до нашого часу. Зовні вхід до печери та її перша зала облицьовані біленою вапном цеглою місцевого виробництва. Площа першої зали досягає декілька десятків квадратних метрів. Тоді ж, в XI ст., неподалік від печери був заснований любецький чоловічий Антоніївський монастир, що проіснував більше ніж 200 років і був зруйнований у середині XIII ст.
Ченцями любецького Антоніївського монастиря складений відомий Любецький синодик - видатна історична пам'ятка чернігово-сіверської землі ХІП-ХІУ ст. Любецький синодик містив майже повний родовід чернігівських князів і дати їхнього князювання. Уперше опублікований істориком Г. Милорадовичем 1860 р., він давав можливість уточнити перебіг ряду подій, що відбувалися на Чернігівщині після монголо-татарської навали.
У 1694 р. ченці Іон та Інокентій (у миру Іван Щирський - відомий український поет і гравер) на горі, що над сучасною Подільницею, поновили монастир. Саме в ньому зберігався прекрасний витвір давньоукраїнського мистецтва - чудотворна ікона Любецької Божої Матері київського письма, відома ще з XI ст., яка після скасування монастиря була передана до київського Софійського собору. Ікона мала розмір 2x1,5 аршини і срібну ризу масою 8 фунтів 40 золотників (більше, ніж 3,5 кг). У монастирі зберігалась ікона Спасителя, теж старого київського письма, і також із коштовною срібною ризою. Де знаходяться ці ікони зараз - авторові невідомо.
Серед монастирських споруд найбільшою була цегляна Воскресенська церква, збудована 1701 р. в стилі українського бароко. Поряд стояла трапезна з церквою Іоакима та Ганни (її любечани називали просто Ганни), поновлена 1754 р., а коли споруджена - невідомо. Церкви стояли на високому пагорбі, у прекрасному місці, а в 30-50-тих рр. XX ст. були зруйновані. Там же розміщувалася церква Зачаття Пресвятої Богородиці. Рік її спорудження також невідомий. До монастиря належав й Онуфріївський скит (що за 4 км від Любеча) з дерев'яною церквою, збудованою 1731 р.
За наказом російської імператриці Катерини II любецький Антоніївський монастир 1786 р. був закритий. З його майна в любецьких церквах пізніше зберігалися: срібний позолочений хрест, наданий 1693 р. монастиреві Києво-Печерською лаврою; срібний хрест 1650 р.; Євангелія 1681, 1697 та 1717 рр.; три срібні чаші 1625, 1761 та 1765 рр.; іконостас Воскресенської церкви 1725 р.; Любецький синодик. Зараз лише деякі із цих реліквій зберігаються в чернігівських музеях, а решту, певно, втрачено назавжди. Від монастирських же споруд залишилися тільки фундаменти.
Поблизу Антонієвої печери над болотом Кораблищем, на сучасній Слобідці, стояла дерев'яна церква преподобного Антонія Печерського (рік побудови невідомий). Про неї зараз нагадує тільки ледь позначений церковний цвинтар.
У горішній частині Любеча містилася дерев'яна церква Різдва Богородиці (рік спорудження невідомий). При ній у ХУШ-ХІХ ст. існувала благодійна лікарня. Там же стояла споруджена в середині XVI ст. велика дерев'яна П'ятницька церква, яка мала три бічних вівтарі. Цій церкві, за документами, належали багаті угіддя, зокрема хутір на великому острові Зміївському, що вище Любеча по Дніпру, а також острови Присторонський та Грабовський із сінокосами, пасіками та рибними озерами. На цвинтарі П'ятницької церкви на початку XIX ст. на народні кошти було споруджено невелику дерев'яну церкву Миколи Мірлікійського.
У 1779 р. любецький поміщик генерал-майор Петро Милорадович на місці старої Покровської церкви спорудив нову дерев'яну церкву Покрова Богородиці, розмістивши її в графському саду Милорадовичів так, що фасадом вона була повернута на базарний майдан Любеча.
Будівництво церкви, за документами, обійшлось у 3105 крб. 41,5 коп. У ній зберігалися подаровані П. Милорадовичем велике Євангеліє в срібній оправі, великий срібний потир масою майже 3 фунти (1,2 кг) срібла та визолочений дискос.
Поряд із Покровською церквою на базарному майдані 1813 р. таємний радник Григорій Милорадович спорудив церкву Успіння Богородиці.
Невелика дерев'яна Троїцька церква (рік побудови невідомий) стояла на правому боці дороги, що іде на гору Лисицю, напроти Замку. Там ще недавно можна було побачити залишки церковного цвинтаря.
Найбільш гарну любецьку церкву Преображення споруджено 1817 р. в стилі класицизму з червоної цегли місцевого виробництва Григорієм Милорадовичем. Розташована вона на базарному майдані Любеча, напроти графського саду. Зараз любечани називають її Спасом. За радянських часів церква використовувалась під клуб, комору, довгий час стояла напівзруйнована. Тільки 1992 р. її повністю відновлено. Зараз це єдина постійно діюча церква Любеча.
Решту храмів зруйновано в 30-50-ті рр., а церковні реліквії та майно, цінні історичні документи розграбовано та втрачено назавжди. Лише деякі з них збереглись у музеях.
|
