Археологія — наука, що вивчає історичне минуле людства на основі речових пам'яток. Термін "археологія" вперше використав давньогрецький філософ Платон (427—347 рр. до н. е.), маючи на увазі взагалі науку про стародавність ("архайос" — стародавній, "логос" — наука, слово). Основними джерелами археології є речові пам'ятки, але разом з тим вона не має змоги розвиватися без допомоги інших наук та їхньої джерельної бази. В свою чергу, багато інших наук тією чи іншою мірою використовують висновки археології. Особливо тісною є "дружба" між археологією та історією первісного суспільства. Вся історія народів, що передувала по-На археологічних розкопках яві писемності, може бути вивчена лише за речовими пам'ятками. Враховуючи, що люди існують на нашій планеті близько 3 млн. років, дописемна історія, або, як її називають західні дослідники, передісторія, складає в цілому 99,998 % історії людства. Іншими словами, більша частина історії людства досліджується лише за археологічними даними, і лише 0,002 % — за писемними джерелами. Але речові пам'ятки, на відміну від писемних, не містять прямої розповіді про історичні події, і засновані на них висновки — результат наукової реконструкції. Як наука археологія має свої методи, найголовнішими серед яких є методи польових досліджень археологічних пам'яток. Археологічними пам'ятками вважаються всі матеріальні рештки діяльності людини або змінене людською працею природне середовище. Але цікавим завданням вивчення археологічних знахідок є визначення часу їхнього існування відносно нас (відносно сучасного календаря), тобто визначення хронології. Слово "хронологія" походить від слів "хронос" — час та "логос" — слово. Це наука про вимір часу. Вона розподіляється на дві частини: астрономічну й історичну. Перша вивчає закономірності руху небесних тіл і астрономічних явищ та покликана встановлювати точний астрономічний час. Друга вивчає способи виміру часу різними народами в різні часи, а також історію розвитку календаря. Опираючись на дані письменних та археологічних джерел, історична хронологія уточнює дати подій, співставляє їх із сучасною системою виміру часу. Як відомо, історичний факт, не пов'язаний з певною датою, втрачає своє наукове значення. Це наштовхує на необхідність користування певними методами встановлення хронології. У датуванні древньої історії застосовуються методи абсолютної та відносної хронології. Абсолютна хронологія вказує з більшою чи меншою точністю, коли відбулись ті чи інші події. Відносна хронологія встановлює співвідношення між подіями у часі, вказує на їх послідовність. Відносна хронологія встановлюється на основі вивчення типологічного та стратиграфічного методів.
Олександр Уривалкін
| 
