На зламі XIX—XX ст. відбулося організаційне оформлення історико-краєзнавчого руху на Чернігівщині, провідними осередками якого стали Чернігівська архівна комісія та Ніжинське історико-філологічне товариство. Своїми успіхами вони завдячували насамперед подвижницькій діяльності місцевих аматорів старовини, згодом, на жаль, здебільшого призабутих невдячними нащадками. До їх числа належав і народний учитель з с. Старі Чешуйки Мглинського повіту колишньої Чернігівської губернії (нині село Мглинського району Брянської області Російської Федерації) Семен Андронович Гатцук. Він уособлював класичний тип краєзнавця-універсала, який з однаковим захопленням досліджував пам'ятки археології, історії, архітектури й етнографії, колекціонував старожитності та антикваріат, книги та рукописи, піклувався про збереження історико-культурної спадщини. "Универсалы гетманов, полковников малороссийских идут на обертки, рушатся, обращаются в груды мусора дворцы, распахиваются... курганы", — занепокоєно констатував С. Гатцук і енергійно намагався зарадити справі.
Одним з перших він розпочав систематичне обстеження археологічних пам'яток (переважно курганних могильників і городищ давньоруської доби) у межах Мглинського, Суразького й Новгород-Сіверського повітів. Водночас С. Гатцук опікувався пам'ятками архітектури, передусім напівзруйнованим палацом П. Завадовського у с. Ляличах Суразького повіту. У полі зору дослідника перебували і родинні архіви місцевого дворянства, в яких траплялися унікальні документи. "Бумаги фамильных архивов, — цілком слушно наголошував краєзнавець, — являются одним из достовернейших источников бытовой истории, и потому передача таких бумаг в музеи или книгохранилища, а еще лучше — использование их в печати — назревшая потребность". С. Гатцуку поталанило видати анотований каталог одного з таких зібрань під промовистою назвою "Архив Борщовых (Опыт использования фамильных бумаг)" (Чернігів, 1917 р.). Значний інтерес становило зібрання старожитностей С. Гатцука, яке частково експонувалося на виставках XII Археологічного з'їзду в Харкові (1902 р.) і XIV Археологічного з'їзду в Чернігові (1908 р.).
Загалом, за незначним винятком, науковий доробок С Гатцука залишився в рукописах. Передусім, це його звіти про розвідки і розкопки, які від Мос¬ковського археологічного товариства і Санкт-Петербурзької археологічної комісії успадкували відповідно Інститути археології та історії матеріальної культури Російської академії наук. Досить повне уявлення про коло наукових інтересів і дослідницьку методику С. Гатцука дають так звані "Археологические журналы" — 5 рукописних зошитів, датованих 1900-1903 рр., що зберігаються в Чернігівському історичному музеї ім. В. Тарновського. Вони містять почасти ілюстровані малюнками і фотографіями нариси, замітки й нотатки, зібрані автором до купи у зв'язку з підготовчими роботами до XII Археологічного з'їзду.
Власне археологічним пам'яткам Північного Лівобережжя присвячено тільки другий "Археологический журнал". У ньому описано й замальовано старожитності кам'яного віку, а також знахідки з радимичських курганів біля сіл Дегтярівки (кераміка, золотоскляна намистина, поясне кільце, фрагменти шийних гривен) і Лугівки (шиферне пряслице, створка хреста-енколпіона із зображенням розп'ятого Христа), що на території глинського повіту. У першому, третьому і четвертому "Археологических журналах" переважають фольклорно-етнографічні матеріали. На особливу увагу заслуговує, зокрема, докладний опис українського народного жіночого костюма, що побутував на півночі Чернігівщини. П'ятий "Археологический журнал" цілком присвячений старожитностям Мглина та його околиць. С. Гатцук торкнувся проблем історичної топографії цього повітового містечка, докладно проаналізував його план 1803 р. і дійшов зрештою невтішного висновку щодо становища старих "культурних гнізд": "городки, насчитывающие по 500—700 лет не только не исследованы, не описаны, но и все, что в них, спит непробудным сном".
"Археологические журналы" С. Гатцука є оригінальною історико-краєзнавчою пам'яткою, яка ще чекає на спеціальне поглиблене вивчення й, можливо, публікацію. Безсумнівно, заслуговують на увагу дослідників життя та діяльність С. Гатцука, сліди якого загубилися у вирі визвольних змагань і громадянської війни...
Людмила Ясновська, Олександр Коваленко
|
