Археологічні дослідження Олександра Шекуна

Чернігівщина на сьогоднішній день належить до числа найбільш археологічно досліджених областей України. Історико-археологічні студії в регіоні були започатковані ще наприкінці XIX ст. Д. Самоквасовим, який своїми роботами сприяв зародженню місцевої дослідницької школи (П. Добро-вольський, А. Верзилів, В. Шугаєвський, С. Баран-Бутович). Події 30-х років та воєнні лихоліття загальмували вивчення археологічних старожитностей краю, і лише на 60-ті роки припадає поступове відродження місцевої наукової школи (І. Єдомаха, О. Попко, М. Попудренко). Серед тих, з ким пов'язано відновлення широких археологічних досліджень на Чернігівщині на початку 70-х років, слід назвати Олександра Володимировича Шекуна. Хімік-технолог за професією, людина, закохана в історію рідного краю, О. Шекун був одним із засновників (а з 1977 р. — головою) Чернігівської обласної спелео-археологічної секції, яка з 1974 р. започаткувала археологічні дослідження на території області. До кола інтересів дослідника входять пам'ятки всіх археологічних епох, але можна з упевненістю відмітити його тяжіння до вивчення давньоруських старожитностей на терені Чернігівщини. Археологічні роботи в межиріччі Дніпра та Десни дозволили О. Шекуну разом з О. Веремійчик картографувати тут 312 пам'яток давньоруської доби, у т. ч. — 21 городище, 193 селища та 92 курганних, а також 6 ґрунтових могильників, виділити окремі гнізда пам'яток з центрами біля с. Шестовиці, у басейні р. Вереп та у верхів'ях Білоусу. Найбільш дослідженою пам'яткою в цьому регіоні є селище Ліскове, яке відкрито дослідником під час розвідок міської спелео-археологічної секції у 1976 р. Дослідження протягом шістнадцяти польових сезонів (1977—1992 рр.) дали змогу реконструювати історико-культурний та соціальний розвиток селища в давньоруський час. Загалом вивчено понад 13 тис. м2, що дозволило виявити елементи планування та садибну забудову на поселенні (що було зроблено вперше на синхронних пам'ятках у цьому регіоні), дослідити ґрунтовий могильник XII ст., отримати численний керамічний та речовий матеріал, котрий поповнив фонди історичного музею ім. В. Тарновського. Потрібно відзначити і роботи на селищах Рів II біля с. Шестовиці у 1983 р. та Криниця біля с. Нового Білоуса у 1989 р., де також зафіксовано садибну забудову. Розвідками О. Шекуна відкриті поселення Шумлай (1979 р.), Льгів (1982 р.), Автуничі (1984 р.), розкопки котрих дозволили О. Веремійчик, В. Коваленку, О. Моці реконструювати історичні процеси, які відбувалися в ІХ-ХІП ст. в цих регіонах. До уваги дослідника потрапили і курганні старожитності X—XII ст. О. Шекун провів розкопки курганних некрополів біля с. Звеничева (1976 р.), с. Воробйово (1978 р.), с. Товстоліса (1979 р.), с. Красковського (1978 р.), с.Галкова (1987 р.), с. Клонєва (1985 р.), с. Незаможного (1988 р.), с. Смо-лигівки (1985 р.), с. Шестовиці (1980 р.), літописного Сновська (1988 р.). З початком роботи постійно діючої чернігівської археологічної експедиції (1980 р.) при історичному музеї ім. В. Тарновського О. Шекун, працюючи співробітником, а з 1989 р. — завідуючим відділом охорони та дослідження археологічних пам'яток, звертається також до вивчення чернігівського Дитинця і його посадів. Так, у 1982 році на території Подолу ним були зафіксовані залишки стародавніх оборонних споруд. У 1983 р. проводились охоронні розкопки на території Єлецького монастиря. В сезоні 1984 р. розкопки проводились в заплаві Десни в урочищі Пролетарський Гай, де О. Шекун дослідив п'ять плінфовипалювальних печей кінця XII ст. На розі вулиць Куйбишева та Комсомольської у 1988 р. ним були започатковані розкопки міського ґрунтового некрополя XI—XII ст. У 1994 р. в районі вулиць Леніна та Коцюбинського О. Шекун розкопав садибу чернігівського купця XII сторіччя. Крім Чернігова, розкопки проводились на території літописних Сосниці та Листвена, разом з В. Коваленком він здійснив спробу локалізації Лутави. Крім давньоруських пам'яток, О. Шекун протягом 1982—1986 рр. звертається до вивчення курганів та поселень кінця II — початку І тис. до н. е. біля сіл Веснянка та Шумлай. Ним же проводились розкопки і на ран-ньослов'янському поселенні біля с. Деснянки (Титова Річка). А дослідження 1993—1994 рр. на поселенні III—V ст. біля с. Олександрівки дозволили вперше зафіксувати планування поселень київської культури. Роботи по підготовці археологічної частини "Зводу пам'яток історії та культури" по Чернігівській області дозволили О. Шекуну обстежити практично всі райони області, зафіксувати понад 500 археологічних пам'яток і провести їх паспортизацію. За наслідками цих досліджень були підготовлені охоронні зони Сосниці, Мени, Любеча, Лиственської округи та ін. Крім того, дуже важлива робота була проведена по вивченню фондів Сосницького, Менського та Чернігівського історичних музеїв, їх упорядкуванню, що дозволило ввести в науковий обіг численні археологічні матеріали. Автор близько 50 наукових публікацій, О. Шекун не забуває і про популяризацію пам'яток археології, виступаючи з повідомленнями перед населенням та публікаціями в місцевій пресі про наслідки досліджень археологічних старожитностей Чернігівщини.