Державний художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» відкрито 1996 року у мальовничому містечку Борзна, що на Чернігівщині.
Тут Олександр Саєнко прожив більшість свого життя. У пору творчої і вікової зрілості 75-ти річний майстер записав у своєму щоденнику: «Незважаючи на те, що були в моєму житті тяжкі роки випробувань, я все своє життя вірив, що моє мистецтво зрозуміле і потрібне народові, бо воно не роздільне з прагненнями і життям українського народу, невіддільне від його праці. І це моє переконання дає мені натхнення й сили для творчості, нових задумів».

Пісківський історико-краєзнавчий музей був заснований рішенням сесії Пісківської сільської ради від 2 серпня 1972 року, як музей історії села Піски, який зібрав в своїх експозиціях історію від заснування села до сьогодення. Окремою залою та експозицією в музеї було представлено творчість та життєвий шлях П.Г.Тичини.
У 1981 році до 90-річчя від дня народження поета була відтворена родинна хата П.Г.Тичини за кресленнями Андрія Ноздріна, спогадами старожилів села, сестри поета Оксани Григорівни, на старій садибі де стояла хата Григорія Тимофійовича Тичини батька поета, яка в грудні 1942 року була спалена фашистами.

Музей-садиба Л.М.Ревуцького є комунальним закладом з культурно-просвітницькими функціями, заснований на спільній власності територіальних громад Ічнянського району і підпорядкований Ічнянській районній раді Чернігівської області. Засновником музею є Ічнянська районна рада Чернігівської області.
Будинок, в якому нині знаходиться музей композитора, збудований ще прадідом композитора Кіндратом Яковичем Каневським у далекому 1789 році. У цій садибі пройшли дитячі та юнацькі роки братів Ревуцьких: Левка Миколайовича – композитора, педагога та Дмитра Миколайовича – мистецтвознавця, літературознавця, фольклориста, перекладача.

В 1964 році в с. Заньки був створений музей Марії Заньковецької. Його засновниками були справжні ентузіасти рідного краю – Федір Андрійович Кириченко і Микола Федотович Костирко. Їх естафету перехопив і далі розвинув шанувальник таланту великої актриси – Василь Єгорович Мандрика.
За 17 років його творчої і плідної діяльності на посаді директора музей став одним із кращих в області. Ще в 1994 році, приступивши до роботи новий керівник музею за 17 мільйонів спонсорських купонів організував і почистив невелике озеро, де любила відпочивати Марія Заньковецька.

Велика Вітчизняна війна навіки вписала в нашу історію героїчні сторінки самовідданої боротьби за свободу і незалежність, за право бути вільними на своїй Батьківщині. Нині на місці «Партизанського Лісограду», що у Єлінських лісах Щорського району, відтворені партизанські землянки, як пам’ятник мужності та героїзму учасників партизанської боротьби в тилу ворога. Це місце активно відвідують мешканці та гості району і області.
З метою увічнення пам’яті про учасників партизанського руху на Чернігівщині на території Щорського району Чернігівської області рішенням сесії обласної ради від 11 вересня 2009 року створено комунальний заклад «Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград» Чернігівської обласної ради.

Мезинський народний археологічний науково-дослідний музей був створений у 1965 р. Куриленком В. Є. на голому ентузіазмі, без будь-якої матеріальної підтримки з боку держави. Ситуація лишалася незмінною і після Незалежності. В 2008 році Музей був переданий Мезинському національному природному парку.
За 43 роки роботи Куриленко відкрив 24 археологічні культури на території Коропського та Шосткинського районів.
Головний напрям роботи Музею – вивчення Мезинської палеолітичної стоянки мислив-ців на мамонтів, відкритої у 1908 р. археологом Ф. Вовком. Близько 20 тис. років тому, як вважав український вчений Шовкопляс І.Г., людина розумна з’явилася в Мезині.

Біля витоків створення меморіального музею Кибальчича стало подружжя митців: Олена Михайлівна Лукаш та майстер народної творчості, скульптор-любитель Микола Михайлович Гара-Жук, які проживали в Коропі в післявоєнні часи.
Олена Лукаш та Микола Гара-Жук висунули ідею створення меморіального музею у відреставрованому родинному будинку Кибальчичів. Вони налагодили зв’язок між Ленінградом і Коропом, залучили ленінградських митців. 20 січня 1960 році музей був відкритий.

Чернігівський історичний музей ім. В.В.Тарновського заснований у 1896 р. Носить ім’я Василя Васильовича Тарновського (1838–1899) – представника відомого українського старшинсько-козацького роду, мецената, колекціонера, громадського діяча, який своє життя присвятив збиранню пам’яток історії і культури українського народу, сформував унікальну колекцію, неповторність якій надавали пам’ятки козацької доби. Так само унікальною була його Шевченкіана, яка нині зосереджена в Києві.
Сьогодні Чернігівський історичний музей ім. В.В.Тарновського – один з провідних музеїв України. Його зібрання нараховує понад 190 тис. одиниць збереження.

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник видатного українського письменника Михайла Коцюбинського було засновано у вересні 1934 року з нагоди 70-річчя від дня його народження. Нині музей складається з меморіального будинку письменника, сучасної будівлі літературної експозиції та справжньої окраси своєї - меморіального саду Коцюбинських.
Основа музею - меморіальна квартира Михайла Коцюбинського. Саме у цьому будинку письменник оселився з родиною влітку 1898 року та провів тут 15 своїх останніх, найбільш творчих років.

Зважаючи на кількість пам´яток архітектури ХІ-ХІХ ст., що збереглись до наших днів, Чернігів ще у 1946 році, разом із Києвом та Львовом, був визнаний історичним містом України.
З метою поліпшення охорони та збереження цих пам´яток 1967 року у місті було створено філію Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей». Згодом філію перетворено на Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник (1978р.) з філіалом в Новгороді Сіверському, а пізніше, 1998 року державному заповіднику надано статус національного.
Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» є одним з головних туристичних об´єктів Чернігівщини та України. До його складу входять 29 унікальних пам´яток архітектури та історії, 6 з яких, збудовані в домонгольський період, і на думку фахівців є одними з найдавніших у Східній Європі.

Чернігівський обласний художній музей розташований на території древнього княжого міста у пам’ятці архітектури ХІХ столяття, навіть зовні відповідає уявленню про музей як про місце, що несе на собі відбиток часу, відблиск історії та культури нашого народу.
Подібне до нього і музейне зібрання, яке нараховує більше 8 тисяч творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, починаючи з ХVІ століття і до сьогодення. Основу його складає унікальна колекція Галаганів, репрезентована творами західноєвропейського та вітчизняного мистецтва ХVП-ХІХ століть, в якій значне місце займають портрети представників восьми поколінь цього знаного козацько-старшинського роду та їх відомих родичів – Розумовських, Дараганів, Маркевичів, Ламсдорфів