Кількість населення 1089 осіб, дворів 475. Відстань від м. Бахмач - 40 км. Центр сільської ради. Перша письмова згадка про село Митченки датується 1636 роком. Є декілька версій походження назви села.
Одна - від прізвища першого поселенця Мички. Друга - від сплати мита на кордоні (поселення знаходилося на кордоні з Батурином). Третя версія - від татарського слова "мечеть".
З 1649 року село Митченки входило до складу Батуринської сотні Ніжинського полку.
У 1796 році запроваджено волосне правління. Село увійшло до складу Батуринської волості Конотопського повіту.
У 1866 році в селі налічувалося 367 дворів, у яких проживало 3175 чоловік, а в 1897 році - 740 дворів з населенням 4649 чоловік.
Наприкінці XIX століття в селі працювало три церковно-приходські школи при Спасо-Преображенській, Покровській, Варварівській церквах та одна земська школа, відкрита після заснування земств у 1864 році. Дерев'яна Варварівська церква збудована в 1848 році й перебудована на початку XX століття, а Покровська церква збудована в 1880 році.
Український бджоляр-експериментатор, винахідник рамкового вулика П.І. Проко-пович, у 1828 році заснував у селі школу бджільництва, яку в 1830 році перевів на хутір Пальчики.
Радянську владу в селі встановлено в січні 1918 року. У 1926 році під час колективізації в селі створено комуну "Іскра", а в 1931 році машинно-тракторну станцію.
У 1932 році МТС була переведена до Батурина. У 1935 році закладено фундамент для семирічної школи, приміщення якої збудоване із матеріалів розібраної церкви Святої Великомучениці Варвари. Згодом школу перетворено в середню, перший випуск якої був у червні 1941 року. Жертвами Голодомору стали 4 особи.
Під час окупації села в приміщенні школи розміщували німецький госпіталь та штаб. За час окупації села в Німеччину вивезено 64 юнаки і дівчини. Село визволено 6 вересня 1943 року.
Під час відбудови у 1955 році на могилах воїнів-визволителів споруджено 4 надгробки. У 1970 році встановлено пам'ятний знак на честь воїнів-односельців (396 чоловік), які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни.
У 60-80-х роках в селі знаходилась центральна садиба колгоспу імені М.І. Калініна.
Нині в селі діють СТОВ "Нива", ЗОШ І—III ст., Будинок культури на 450 місць, ФАП, відділення зв'язку, бібліотека, Свято-Покровська парафія УПЦ, парафія Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП.
На території села виявлено поселення III-VII століть. Уродженцями села є Герой соціалістичної праці М.Є. Полетай, Герой Радянського Союзу П.Є. Брайко, повний кавалер ордена Слави К.Д. Рябенко, генерал-полковник, командувач Туркестанським військовим округом С.Є. Білоножко, генерал-лейтенант Г.І. Кривенко.
