Місто виникло у 70-80 роках XIX століття. Його назва взята від сусіднього села Бахмач, яке розташоване поряд з містом із західної сторони і яке виникло на багато століть раніше від міста. Назва "Бахмач" зустрічається у давніх історичних джерелах. Так, у Київському літописі "Повість временних літ" вона згадується за 1147 роком. Краєзнавець О.Зойко у своїй статті так пояснює назву міста: "Слово Бахмач відноситься до давніх тюркських слів, які вживали на Україні до татарського нашестя. "Бахмач" по-тюркському означає "баштан", воно свідчить про те, що тут, мабуть, наприкінці першого тисячоліття нашої ери київські та чернігівські князі поселяли полонених печенігів та інших вихідців з тюркських орд, які й назвали своє поселення". Тюркське слово "бохмача" - водопій, старослов'янські слова "бах", "моч" - сире мокре болото. Готські: "бах" - олень, "мач" -багато, тобто Бахмач постав у місцевості, де було багато оленів.
Місто почало заселятись із часу прокладання в цій місцевості залізниці Москва-Курськ-Київ (1868-1869), Лібаво-Роменської залізниці (1874). Місто утворилося на схрещенні цих залізничних магістралей (Русов, "Описание Черниговской губернии").
Поверхня земель міської лінії низинна, вона знаходиться в заплаві річки Борзенки і відноситься до Східно-Європейської рівнини.
Русов у книзі "Описание Черниговской губернии" вказує, що в 1892 році в селищі Бахмач було 78 дворів (26 дворів на станції Бахмач-Київський і 52 - на станції Бахмач-Гомельський), а в селі Бахмач - 1140 дворів. Поселенцями селища були робітники і службовці залізничного вузла.
У 1895 році побудований спиртовий завод (ґуральня), який переробляв спирт-сирець на спирт-ректифікат і горілку. Другим підприємством міста був паровий млин.
Населення міста до 1917 року було малочисленним, у 1900 році налічувалося 5000 осіб. У 1892 році в місті відкрито початкову залізничну школу, окремо для хлопчиків і дівчаток. У 1903 році при горілчаному заводі обладнано клуб на 200 осіб. У клубі ставили постановки "Вій" Гоголя, "Назар Стодоля" Шевченка й інші. В основу планування міста покладено його самобутній розвиток. Загальний вигляд селища мало чим відрізнявся від села.
На початку 20-х років на станціях Бахмач-Гомельський та Бахмач-Київський збудовано теплові електростанції, які освітлювали станції та прилеглі будинки жителів.
Зі східної сторони міста розкинулись родючі поля, які раніше належали поміщикам Терещенку і Станкевичу, а біля залізничної зупинки Логачове - землі поміщика Рогачова. На базі цих земель у 1920 році організовано Бахмацький бурякокомбінат з 4-ма відділками: Жовтневий, імені Петровського, Калиновський, Покровський.
На початку 20-х років на території колишнього горілчаного заводу створено Бахмацький агропункт, який постачав насіння для організованого бурякорадгоспу.
По вулиці імені Петровського в 20-х роках організовано птахокомбінат "Руссо-австрийское торговое Акционерное Общество").
У ці ж роки розширюється і площа міста. На південній околиці заселився невеликий хутір Гойденків, а на східній стороні міста заселився великий хутір Грузьке. Його мешканці першими в районі у 1927 році об'єдналися в сільськогосподарчу комуну.
У 1919 році відкрито восьмирічну гімназію, де навчалося до 300 учнів. У 1922 році гімназію реорганізовано у дві семирічні залізничні школи: українську і російську, а також відкрито окрему початкову школу.
У 1923 році у місті проживало 5950 чоловік. На початку 20-х років відкрито районну лікарню на 50 ліжок, яка знаходилась у селі Бахмач (Даньківці).
Культурне життя міста зосереджувалося в новозбудованому клубі залізничників імені 1-го Травня, який вміщав 250-300 глядачів. Він знаходився у центрі міста біля залізничного переїзду станції Бахмач-Гомельський.
На початку 30-х років махоркову фабрику закрито, а будинок держмлина переобладнано в державну фабрику з виготовлення сукна і суконних виробів (плюшевих). У кінці березня 1934 року фабрику відвідав Г.Д.Петровський (голова ВУЦВК, Всеукраїнський староста). Його ім'ям і було її названо.
У 1932 році на західній околиці міста організовано Бахмацьку МТС. Територія її з часом забудовувалась великими корпусами, житловими будинками та іншими спорудами.
Місто продовжує розширюватися. Його південно-східна околиця (в напрямі до села Тиниці) забудовується селищем, яке назвали Східним. На його території виросли великі складські приміщення і кількаповерхові житлові будинки для робітників та інженерно-технічного персоналу.
З середини 30-х років заготзерно та заготсіно забудовується новими великими складськими приміщеннями. Сюди була підведена залізнична колія.
Розширювалася та забудовувалася новими приміщеннями-цехами і територія птахокомбінату.
Швидко зростало місто, зростав і кількісний склад населення. Так, у 1939 році тут проживало 10500 чоловік.
Жертвами Голодомору стали 274 особи. Дві невеликі електростанції не могли забезпечити місто енергією. У 1938 році розпочато будівництво більш потужної теплової електростанції на станції Бахмач-Гомельський, але не завершено у зв'язку з початком Великої Вітчизняної війни. Зростання чисельності населення вимагало розширення шкільної мережі. В 1934 році обидві семирічні школи реорганізовано в середні школи, а на станції Бахмач-Київський відкрито нову семирічну залізничну школу № 47. Всі три школи були залізничними.
На початку 30-х років помітно зростає матеріальна база медичного обслуговування населення міста: по вулиці Жовтневій побудовано поліклініку, а на території райлікарні (в Даньківці) збудовано чималий корпус стаціонарного лікування хворих (на 75 ліжок).
14 липня 1941 року місто зазнало першого великого і страхітливого бомбардування німецької авіації, особливо - залізничне полотно Бахмача-Київського. Німці окупували місто 10 вересня 1941 року. За період дворічної окупації в Німеччину вивезено 99 юнаків і дівчат, закатовано 52 чоловіка. 9 вересня 1943 року Бахмач був звільнений.
Після визволення міста від фашистських загарбників жителі розпочали відбудові господарства міста.
У 1947 році на західній околиці міста організовано автопарк, спочатку з вантажним* автомобілями, а з 1954 року - із автобусами, легковими і вантажними таксі. На південнії' околиці міста в 1960 році розмістилася друга автотранспортна організація, як* забезпечувала організації і населення міста вантажним транспортом - Бахмацька автобаз* раднаргоспу.
На північній околиці Бахмача збудовано аеродром, який зв'язував місто з обласний центром.
У 1949-1951 роках на південній околиці міста побудовано Бахмацький комбінат виробництва молочних консервів і сушіння овочів.
Новобудови з'являлися по всій території міста. У 1950 році на станції Бахмач Гомельський завершено будівництво теплової електростанції. У 1953 році закінчен будівництво пасажирського вокзалу на станції Бахмач-пасажирський, а також побудован два двоповерхові приміщення шкіл № 1 і 5. У 1959 році населення міста зросло до 12943 осіб.
У селищі Східному в 1963 році збудовано кукурудзо-калібрувальний завод. Поруч ньог містився цегельний завод, збудований у 1961 році. У 1963 році населення міста становило 13500 осіб.
З 1953 року в місті працювало 6 шкіл: 4 середні (№№ 1,4, 5 і школа робочої молоді одна восьмирічна і одна початкова.
У 1957 році у місті відкрито музичну школу з 7-річним навчанням. На початку 1959 року райлікарня була переведена з Даньківки в місто в реставровав приміщення для райлікарні на 150 місць. У цей же рік відкрито міський ринок по вулиі Пушкіна.
На початку 1965 року розпочато будівництво першої черги заводу хімічної машинобудування, а в 1969 році - введено в експлуатацію.
У Бахмачі встановлено пам'ятники: Б. Хмельницькому (1955 рік), В. Леніну (1966 ріі пам'ятний знак трудовим досягненням (трактор "Універсал", 1967 рік), меморіал Слави братська могила жертв фашизму (1941 рік, 1943 рік), монумент "Танк" - меморіальна комплекс на честь воїнів-визволителів (1970 рік). Сьогодні промисловий комплекс Бахмаччини представлений: TOB "Бахмацька машинобудівельний завод", пасажирське вагонне депо ст. Бахмач, КМС - 285, ТС "Бахмачхліб", ЗАТ "Бахмачконсервмолоко", TOB "Бахмачм'ясо", Бахмацька районна друкарня.
Функціонують: Бахмацький локальний центр дистанційного навчання відкрито Міжнародного університету розвитку людини "Україна", навчально-виробничий компле: при машинобудівельному заводі, 2 автошколи, 1 гімназія, З ЗОШ І—III CT., 1 вечір] школа, районний Будинок дитячої та юнацької творчості, 3 дитячих дошкільних заклад 1 школа мистецтв, центральна районна лікарня, дві поліклініки. Спортивно-оздоров заклади: ДЮСШ, ФСТ "Колос", фізкультурно-оздоровчий комплекс відділу освіти. У мі< діє Спасо-Преображенський храм УПЦ та завершується будівництво храму Георі Побідоносця УПЦ.
Діє районний Будинок культури, 6 бібліотек, районний історичний музей. У місті Бахмач жив і працював письменник Володимир Кашка.
Плідно працює член Національної спілки письменників України Кость Москалець. Родом з Бахмаччини Анатолій Васін – заслужений діяч мистецтв Росії, Григорій Данько – чемпіон світу з вільної боротьби.
