Права та обов'язки учасників сільського зеленого туризму

Законодавство України доволі докладно регулює права та обов'язки осіб, які надають послуги у сфері туризму, в тому числі сільського зеленого туризму, і обсяг такого регулювання постійно розширюється.
Зокрема, на розгляді Верховної Ради перебувають законопроекти про інформування туристів, використання мов у туристичній діяльності та обов'язкове страхування туристів (в тому числі медичне).
Треба зазначити, що значна частина прав та обов'язків туристів забезпечується законодавством лише у відносинах з ліцензованими туристичними операторами та туристичними агентами. Додержання цих прав та обов'язків власниками садиб, які не зареєструвалися як підприємці, має переважно добровільний характер, за винятком загальних цивільно-правових обов'язків.
Права та обов'язки туриста визначено у статтях 24 і 25 Закону України „Про туризм".
До загальних прав та обов'язків власника садиби, що надає туристичні послуги, належать насамперед такі:
1)   попереджати туристів про можливі небезпеки під час подорожі або
перебування;
2)   створювати безпечні умови як у місцях розміщення туристів, так і під час прогулянок та екскурсій;
3)   забезпечувати туристів засобами першої медичної допомоги та запобігання нещасним випадкам;
4)   оперативно інформувати державні органи про нещасні випадки, зниклих туристів та інші надзвичайні події.
Договори, що регулюють діяльність у сфері сільського зеленого туризму
Відповідно до статті 20 Закону України „Про туризм", договори в сфері туризму укладаються у письмовій формі, в тому числі електронній. Це означає, що обмін одним або кількома електронними листами чи текстовими повідомленнями мобільного телефонного зв'язку стосовно істотних умов договору означає укладання письмового договору між туристом і власником садиби.
На договори у сфері туризму - крім договорів з туристичними операторами і туристичними агентами - поширюється дія загальних положень Цивільного кодексу, зокрема, про договори послуг (статті 901 -907).
Треба зазначити, що договори між фізичними особами, не пов'язані з підприємницькою діяльністю - наприклад, між власником садиби і туристом - можуть укладатися усно, якщо їх сума не перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (наразі 340 грн.).
Договори про екскурсійне обслуговування регулюються, зокрема, статтею 21 Закону України „Про туризм", і не передбачають надання послуг з розміщення туристів.
Договори про готельне обслуговування, тобто надання послуг з тимчасового розміщення (ночівлі) у жилому приміщенні, харчування, прибирання, зберігання майна туриста та інших додаткових послуг відповідно до статті 22 Закону України „Про туризм" можуть укладатися також шляхом телефонного зв'язку, якщо можна визначити заявника таких послуг.
Треба також зазначити, що власники садиби можуть укладати договори не
лише безпосередньо з туристами, а й туристичними агентами чи іншими
посередницькими організаціями.
Нотаріальне засвідчення та державна реєстрація договорів оренди приміщень в бюро технічної інвентаризації обов'язкові лише у випадку, коли строк оренди перевищує 36 місяців (стаття 793 Цивільного кодексу України).
Реєстрація договорів про тимчасове проживання (розміщення) окремих туристів відповідно до пункту 9.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" може вимагатися у випадку проживання такого туриста в садибі протягом понад 15 днів.
Які умови договорів про послуги туристам обов'язкові?
У разі відмови туриста від послуг або неможливості надання послуг з вини туриста, власник садиби має право відшкодування фактично понесених ним витрат до моменту відмови туриста (наприклад, закупівлі харчів, засобів медичної допомоги чи інших матеріалів).
До істотних умов договорів послуг належать зміни дат їх надання, розміру та умов оплати.
Важливо зазначити, що строк надання послуг з тимчасового проживання (розміщення) не повинен перевищувати 30 календарних днів (посилання). На території курортів цей граничний строк може визначатися актами органів місцевого самоврядування.
Застереження змін ставок або розміру податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з туристичною діяльністю також належить до істотних умов договору.
Відсутність у договорі обов'язкових (істотних) умов може призвести у разі суперечок з туристом до визнання договору неукладеним або недійсним рішенням суду в цивільній справі. Це означатиме обов'язок сторін повернути іншій стороні все одержане ними на підставі виконання договору, а також відшкодувати понесені збитки.
Яку документацію необхідно вести власнику садиби?
Фізичні особи-підприємці, які є власниками чи орендарями колективних засобів розміщення (10 або більше місць) зобов'язані вести книгу відгуків і пропозицій у доступному для споживачів місці, надавати повну і достовірну інформацію про документи, якими вони керуються під час надання послуг, переліку, вартість та умови одержання послуг, правила ефективного і безпечного користування колективним засобом розміщення, найменування та адресу виконавця послуг, а також адреси і номери телефонів державних органів захисту прав споживачів (пункт 5 Постанови КМУ „Про порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) № 297 від 15.03.2006 р.).
Власники садиб, які надають послуги в обсязі не більше ніж дев'ять місць для тимчасового розміщення (проживання) можуть виконувати подібні вимоги добровільно.
Втім, вони зобов'язані подавати органу податкової служби декларацію про дохід від надання послуг з тимчасового розміщення (проживання). Обов'язково також вести книгу реєстрації, у якій зазначаються ім'я, прізвище та по-батькові туриста, рік народження, місце проживання, та документ, який посвідчує особу туриста, дату прибуття і вибуття, а також вартість наданих послуг.
Статистична звітність подається за формою, встановленою місцевими органами виконавчої влади.
Зразки первинних документів у сфері надання послуг з тимчасового проживання (розміщення) наразі доручено затверджувати Міністерству культури та туризму України.
Крім того, якщо власник садиби, який не зареєструвався як підприємець, бажає найняти працівників, які не є членами родини, стаття 24-1 Кодексу законів України про працю вимагає укласти письмовий договір з таким працівником та протягом тижня зареєструвати цей договір у місцевому органі служби зайнятості.