Розвиток сільського туризму в Україні: сільський туризм як вид підсобної діяльності
В сучасній літературі ми зустрічаємось з досить широкою класифікацією різновидів туризму: активний і пасивний; історичний, культурно-етнічний, пізнавальний, екологічний, розважальний, екстремальний тощо. Але рідко хто зможе відрізнити аграрний туризм від сільського зеленого, а сільський зелений від екологічного. Можливо, для більш чіткого розуміння різниці між ними необхідно звернути увагу на професійний рівень власників об'єктів розміщення. З цією метою вводиться нова класифікація – за кадровим складом. В основу цієї класифікації покладено професійний рівень осіб, які надають туристичні послуги. До виникнення поняття "сільський зелений туризм", туризмом в загальноприйнятому розумінні займались особи, що мали відповідну освіту та стаж роботи в туристичних фірмах. Основна відмінність сільського зеленого туризму від туризму, так би мовити, звичайного – це те, що туристичні послуги надають особи, які мають інший фах (сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі) та надають ці послуги в сільський місцевості.
Селянин-фермер в межах сільського туризму може організувати:
-активний туризм (збудувати на своїй території спортивний майданчик, підйомник, розробити маршрути для велотуристів, кінні прогулянки); -екотуризм (відпочинок в екологічно чистій місцевості, вживання чистих продуктів); -мисливський туризм; -культурно-етнічний (екскурсії, розповіді про історію краю, національні обряди, побут)тощо.
Основою сільського туризму є власне сам селянин та його побут. Селянин запрошує до своєї оселі:
людину з міста подивитись на сільськогосподарське виробництво (як робиться цей особливий сир, масло, ковбаса тощо, як вирощуються ці свині, кролі, корови, коні); людину творчої, розумової праці подивитись на майстерність ремісника (як робиться дерев'яний посуд, як плететься ліжник) іноземців подивитись на особливості національних традицій, культури.
Щоб визначити критерії, за допомогою яких можна б було відрізнити сільський туризм від усіх інших, необхідно законодавчо закріпити ряд вимог до житла та до власника житла, який надає послуги з сільського зеленого туризму. Треба ввести до законодавства поняття "агрооселя". Агрооселя – це житлове приміщення, яке знаходиться в сільській місцевості, містить не більше п'яти кімнат, пристосованих для проживання туристів і належить на правах приватної власності господарю, який займається сільсько-господарською діяльністю або зайнятий у сфері обслуговування чи соціальній сфері села. Для чого потрібно це визначення? В законодавстві повинно бути передбачено пільги для власників осель, що дозволять прискорити розвиток сільського зеленого туризму. Щоб розрізнити, які саме приміщення підпадають під дію пільг, необхідно чітко визначити поняття "агрооселя". Наприклад, в Польщі чинним законодавством встановлені пільги щодо оподаткування агротуризму і виникли проблеми з розрізненням сільських осель та приватних мініготелів, які оподатковуються на загальних підставах. Що означає житлове приміщення? Це означає, що відповідно до довідки з інвентиризаційного бюро це приміщення визначене як житлове. Тобто поняття "агрооселя" не охоплює колиб, перебудованих для прийому туристів господарських приміщень тощо. Що означає займатися сільським туризмом як підсобною діяльністю? Власником агрооселі може бути фермер, селянин, який працює індивідуально на присадибній ділянці, селянин, який працює на сільськогосподарських підприємствах, а також мешканці села, зайняті у сфері обслуговування та соціальній сфері: працівники сільради, пошти, вчителі, продавці тощо. Необхідно законодавчо закріпити звільнення агроосель від сплати готельного збору та обов'язкової державної стандартизації. Для агроосель можливе запровадження добровільної категорізації представниками Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму та представниками органів місцевого самоврядування (треба затвердити категорії та умови проведення категорізації: оплатна чи безоплатна і т.д.). В майбутньому самі власники агроосель будуть зацікавлені в проведенні стандартизації для підвищення рівня своєї діяльності та наближення до міжнародних стандартів. Система стандартизації буде використовуватись організаціями, які займаються рекламою агроосель і передбачає відповідність якості та ціни продукту (послуги). Стандартизація оселі забезпечує: прозорість пропозиції для клієнта; контроль якості продукту; різноманітність пропозиції та різницю в ціні. В Польщі стандартизація проводиться інспекторами Польської Федерації сільського туризму "Гостинні господарства" кожні два роки. У польському законодавстві закріплено, що оселі для гостей не підлягають стандартизації, але ці приміщення можуть використовуватись для нічлігу лише в тому випадку, якщо вони відповідають певним вимогам, затвердженим розпорядженням голови Ради Міністрів. Необхідно внести доповнення в податкове законодавство стосовно пільгового оподаткування доходів, отриманих громадянами за догові-рами оренди житла в сільській місцевості. Згідно з чинним законодавством, цивільно-правові угоди між фізичними особами вони оподатковуються за ставкою 20%. Доцільним буде зменшити ставку податку до 2-4% від ціни договору.
Розглянемо на прикладі один з можливих варіантів виникнення та розвитку сільського туризму як виду підсобної діяльності. Марія Петрівна працює поштаркою в селі. Звичайно, як і всі мешканці села, вона має присадибну ділянку, сад, корову, свиню тощо. Будинок в Марії Петрівни двоповерховий, просторий, з вікон – гарні краєвиди. Неподалік протікає річка та знаходиться мішаний ліс. Якось випадково до Марії Петрівни подзвонили знайомі з міста та спитали дозволу за невелику плату на тиждень винайняти другий поверх будинку. Після тривалих роздумів, обговорень на сімейній раді, переборовши невпевненість та хвилювання, Марія Петрівна погодилась. Знайомі (а це була родина з двома дітьми–підлітками) не створили багато проблем, хоча в перші дні було трохи ніяково: ніби гості, а ніби й "клієнти", бо ж платять гроші. Але Марія Петрівна людина приємна, усміхнена: отак з усмішкою й вирішували всі труднощі. Відпочиваючі готували страви собі самі, купуючи продукти в Марії Петрівни та сільському магазині. В день приїзду Марія Петрівна та її знайома уклали договір про оренду двох кімнат на другому поверсі протягом тижня по10 грн. Тобто:4 особи х 7 діб х 10 грн. = 280 грн. Загальна сума договору становила 280 гривень. Забігаючи наперед, слід зазначити, що в договорі бажано передбачати відповідальність відпочиваючих за завдану шкоду та відповідальність господаря за якість наданих послуг. Коли гість потрапляє до Вашої оселі, він сам приймає рішення: чи безпечно йому та його сім'ї тут проживати. Якщо ж клієнт вважає незадовільним стан безпеки, чистоти тощо вашої оселі, він з вами розпрощається і підшукає собі нове приміщення. Підписання договору має певні наслідки: по-перше, після отримання грошей згідно з чинним законодавством ви повинні заповнити довідку Форми № 2 та у 20-ти денний термін після закінчення місяця, у якому зроблено виплату, надіслати її до податкової адміністрації за місцем прописки особи, якій зроблено виплату. Довідка надсилається у двох примірниках разом з квитанцією про сплату належної суми. Податок у розмірі 20 відсотків від суми договору сплачується у день отримання виплати. Документи бажано відсилати заказним листом. А по-друге, якщо у вас виникнуть проблеми (після танців вивалилась стіна тощо), то письмовий договір буде найкращим підтвердженням ваших стосунків з відпочиваючими (особливо, якщо ви передбачили в договорі матеріальну відповідальність за вивалену стіну). Марія Петрівна, отримавши гроші та провівши задоволених і вдячних клієнтів, заповнила довідку Форми № 2 та сплатила 20% (з 280 грн.) = 56 грн. в ощадному банку на рахунок податкової інспекції. Звичайно, ця подія в селі не залишилась не поміченою. Але Марія Петрівна поставилась до цього спокійно. Через деякий час до Марії Петрівни зателефонували знайомі знайомих. Вона погодилась. Після першої спроби вона почувала себе впевненіше. Цього разу відпочиваючі хотіли б харчуватись в господині. Марія Петрівна любила свою роботу на пошті і не могла відлучатись додому серед дня. Дочка Марії Петрівни Леся, яка вже втратила надію знайти роботу в районному центрі або селі, погодилась допомогти матері. Звичайно, обслуговування відрізнялось від ресторанного чи готельного. Проте відпочиваючі, зважаючи на щирість, привітність та старанність молодої господині, були задоволені, і це надавало Лесі впевненості. Така робота наштовхнула жінку на думку, що набагато вигідніше продавати власну сільськогосподарську продукцію вдома, ніж везти до міста. Але як забезпечити регулярне завантаження туристами вільних кімнат на другому поверсі? Як розповсюдити інформацію про свої послуги? По-перше, зробити фотографії. Хоча і з труднощами, але Лесі вдалося зробити декілька знімків: загальний вигляд будинку, спальню для гостей, річку, ліс, ще й себе в українському строї. Що ж далі? Довелося ознайомитись з основами рекламної справи.
